Справа №1519/23036/2012
12 вересня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Поліщук І.О.,
при секретарі - Святецькій І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, уточнивши який згідно з заявами про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь несплачену частину боргу за договором позики від 13 вересня 2011 року в сумі 211 309 (двісті одинадцять гривень триста дев'ять) гривень 90 копійок, пеню в сумі 76 916 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень) 80 копійок, 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України, в сумі 6 316 (шість тисяч триста шістнадцять) гривень 75 копійок, а також витрати по оплаті судового збору в загальній сумі 3 404 (три тисячі чотириста чотири) гривні 27 копійок, всього 294 543 (двісті дев'яносто чотири тисячі п'ятсот сорок три) гривні 45 копійок, посилаючись на те, що 13 вересня 2011 року між нею та відповідачем укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав у неї борг у сумі 239 514,00 грн., що еквівалентно 22 000,00 євро згідно з офіційним курсом Національного Банку України, який станом на 13.09.2011року становив 10,887 грн. за 1 євро, та зобов'язався повернути гроші до 14 вересня 2012 року у сумі, що еквівалентна 22 000,00 євро. В підтвердження одержання боргу, згідно за договором позики від 13 вересня 2011 року, ОСОБА_2 13 вересня 2011 року написав розписку, в якій підтвердив, що ним одержано від ОСОБА_1 грошова сума в розмірі 239 514,00 грн., що еквівалентно 22 000,00 євро згідно з офіційним курсом Національного Банку України, який становив станом на 13.09.2011р. 10,887 грн. за 1 євро, та, що умови повернення вказаної суми описані у договорі позики. В рахунок погашення боргу ОСОБА_2 станом на 04 грудня 2012 року повернув ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі, що еквівалентна 1 500 євро за курсом Національного Банку України, який діяв на момент повернення грошових коштів. Грошові кошти в сумі 211 309,90 грн., що еквівалентно 20 500 євро за курсом НБУ, який діє станом на встановлену договором позики дату повернення грошових коштів - до 14 вересня 2013 року, тобто на 13 вересня 2012 року (10,3078 грн. за 1 євро), ОСОБА_2 у встановлений договором строк не повернув. Оскільки, після спливу строку повернення боргу згідно з договором позики, ОСОБА_2 відмовляється виконувати умови договору в добровільному порядку, ОСОБА_1 вимушена звернутися з позовом до суду.
В судове засідання 12 вересня 2013 року ОСОБА_1 та її представники не з'явилися, подали заяву, в якій зазначили, що позов, з урахуванням усіх поданих заяв про збільшення розміру позовних вимог, підтримують та просять розглянути справу за їх відсутності відповідно до ст. 158 ЦПК України.
В судовому засіданні, яке відбулося 11 червня 2013 року, відповідач категорично заперечував проти задоволення позову, але не навів будь-яких обґрунтованих доводів та заперечень щодо спростування обставин, викладених у позові щодо існування боргу перед позивачем, та не надав будь-яких доказів відносно відсутності боргу перед ОСОБА_1 за договором позики від 13 вересня 2011 року. Заявивши клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю підготовки заперечень на позовну заяву, в наступні судові засідання відповідач не з'являвся, про дати, час та місце проведення яких повідомлявся в порядку передбаченому цивільно-процесуальним законодавством. Про належне повідомлення відповідача в матеріалах справи є відмітки про вручення йому судових повісток.
Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 13 вересня 2011 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, предметом якого є передача позивачкою відповідачу в борг грошової суми у розмірі 239 514,00 грн., що еквівалентно 22 000,00 євро згідно з офіційним курсом Національного Банку України, який станом на 13.09.2011року становив 10,887 грн. за 1 євро. Договором передбачено, що грошові кошти передаються ОСОБА_1 відповідачу у борг на строк до 14 вересня 2012 року.
Як вбачається з розписки, написаної 13 вересня 2011 року власноруч ОСОБА_2, відповідач отримав за договором позики від 13 вересня 2011 року від ОСОБА_1 239 514,00 грн., що еквівалентно 22 000,00 євро згідно з офіційним курсом Національного Банку України, який становив станом на 13.09.2011р. 10,887 грн. за 1 євро.
Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від сум. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін. За умовами даного договору позивачка передала відповідачу зазначену грошову суму у позику, а відповідач зобов'язався, відповідно, повернути отримані кошти готівкою у строк до 14 вересня 2012 року.
За договором позики, відповідно до статі 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Позивачка згідно даних зобов'язальних правовідносин належним чином виконала умови договору позики - передала відповідачу зазначену суму, а відповідач зобов'язання в повному обсязі не виконав, повністю отримані в борг кошти у визначений термін не повернув.
В судовому засіданні також встановлено, що строк повернення грошей за договором позики від 13 вересня 2011 року сплив 14 вересня 2012 року. ОСОБА_1 у позові зазначено, що в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 станом на 04 грудня 2012 року повернув ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі, що еквівалентна 1 500 євро за курсом Національного Банку України, який діяв на повернення грошових коштів. Таким чином неповернутою залишилася сума боргу у розмірі - 20500 євро, що еквівалентно 211309,90 гривень.
Враховуючи наведене, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, яка заявлена позивачем у позові, у розмірі 211 309,90 грн., що еквівалентно 20 500 євро за курсом Національного Банку України, який діяв станом на встановлену договором позики дату повернення грошових коштів - до 14 вересня 2013 року, тобто на 13 вересня 2012 року (10,3078 грн. за 1 євро).
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2, пені, за прострочення грошового зобов'язання, встановленої договором від 13.09.2011 року, розмір якої на день прийняття рішення складає грошову суму - 76916,80 гривень та 3% річних у розмірі 6316,75 гривень, за правилами ст.625 ЦК України суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з пункту 3.2 договору позики від 13 вересня 2011 року, укладеного між позивачкою та відповідачем, сторонами визначено, що у випадку несвоєчасного повернення отриманої у позику грошової суми, ОСОБА_2 сплачує на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу, від загальної суми боргу.
В контексті статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статі 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. В контексті даної норми правило, сформульоване в першому реченні ч.1 ст.1050 ЦК, стосується лише грошової позики, оскільки тут зазначається на «суму позики». Воно конкретизує обов'язки позичальника шляхом прямого зазначення на застосування ст.625 ЦК України. Однак, суд вважає, що не має підстав робити звідси висновок про неможливість застосування до позичальника, який прострочив виконання зобов'язання щодо повернення суми позики, інших мір відповідальності, або про звільнення його, у зв'язку з застосуванням ст.625 ЦК від інших обов'язків за договором. Аналіз законодавства, що регулює правовідносини за договором позики, дозволяє зробити суду висновки,що із правила сформульованого в першому реченні ч.1 ст.1050 ЦК України, не випливає заборона на стягнення з позичальника, який прострочив повернення суми позики, пені, встановленої договором.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З цих підстав суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення сума пені, розмір якої визначений у договорі позики. Розрахунок суми пені, зроблений позивачкою у відповідності до вимог діючого законодавства, та укладеного між сторонами договору, який перевірений судом, тому до стягнення присуджується сума пені у розмірі (211309,90 *0,1*364) = 76916,80 гривень.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки договором позики процент за прострочення грошового зобов'язання сторонами не встановлений, суд застосовує загальне правило визначене у ст.625 ЦК України, та стягує з відповідача на користь позивачки - 3% річних від позиченої суми, які дорівнюють суму - 6316,75 гривень.
Таким чином, суд, задовольняючи уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 211 309 (двісті одинадцять гривень триста дев'ять) гривень 90 копійок, пеню в сумі 76 916 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень) 80 копійок, 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України, в сумі 6 316 (шість тисяч триста шістнадцять) гривень 75 копійок.
Згідно з п.6 ч.1 статті 214 ЦПК України піж час ухвалення рішення суд, зокрема вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. Згідно з ч.1 статі 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а, у відповідності до пунктів 3, 5 частини третьої цієї статті, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати, сторін, що пов'язані з явкою до суду, витрати пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачкою надані до суду квитанції підтверджуючі витрати зі сплати судового збору, які мають бути присуджені до стягнення з відповідача, в загальній сумі 3 404 (три тисячі чотириста чотири) гривні 27 копійок.
Усі витрати підтверджуються оригіналами відповідних квитанцій.
Керуючись ст.ст. 5-8, 10, 11, 15, 31, 57-60, 62, 64, 88, 158, 195, 196, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України ст.ст. 526, 625, 546, 547, 548, 549, 551, 552, 626, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1: 211 309 (двісті одинадцять гривень триста дев'ять) гривень 90 копійок - суму боргу за договором позики від 13 вересня 2011 року, 76 916 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень) 80 копійок - суму пені, 6 316 (шість тисяч триста шістнадцять) гривень 75 копійок - три відсотки річних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1: витрати по оплаті судового збору в загальній сумі 3 404 (три тисячі чотириста чотири) гривні 27 копійок.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: