Дата документу Справа № 311/2835/13
Єдиний унікальний №311/2835/13 Головуючий в 1 інст. Нікандрова С.О.
Провадження №11-кп/778/325/13 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
Категорія ч.2 ст.190 КК України
30 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі
головуючого Дадашевої С.В.,
суддів Булейко О.Л., Абрамова В.І.,
при секретарі Дмитренко Ю.Ф.,
за участю прокурора Безлер Л.В.,
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула в м.Запоріжжя у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 11 липня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Степногірськ Василівського району, громадянина України, який має середню освіту, не працює, не одружений, який зареєстрований та до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 06 листопада 2012 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням на 1 рік;
- 27 березня 2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185 КК України до штрафу в сумі 850 гривень, штраф сплачено 18 червня 2013 року, 25 червня 2013 року,
засуджено за ч.2 ст.190 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2012 року у вигляді 3 років позбавлення волі, та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 обраний в залі суду у вигляді тримання під вартою. Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 11 липня 2013 року.
Вирішена доля речових доказів по справі.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він, 09 березня 2013 року близько о 17-30 годин, знаходячись напроти будинку №4 по вул.Молодіжна в смт.Степногірськ Василівського району Запорізької області, діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, в ході бесіди з ОСОБА_3, не маючи наміру повертати майно, попросив останню передати йому мобільний телефон «Samsung GT-E1202» у тимчасове користування для здійснення дзвінка, без права розпорядження зазначеним майном, чим переконав потерпілу ОСОБА_3 у правильності та добросовісності своїх дій. Отримавши від потерпілої ОСОБА_3 мобільний телефон «Samsung GT-E1202» вартістю 249,95 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 10 гривень, сім-картка оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 10 гривень, на рахунку яких знаходилися грошові кошти в сумі 7 гривень, які належать ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_4 направився з ним у напрямку будинку №4 по вул.Молодіжній в смт.Степногірськ Василівського району Запорізької області, після чого розпорядився вказаним телефоном шляхом його продажу ОСОБА_5, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 276,95 гривень.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_2 посилається на суворість призначеного йому покарання. Крім того, вказує на малозначність його дій і на те, що потерпіла ОСОБА_3 добровільно віддала йому мобільний телефон з пропозицією придбати спиртні напої, оскільки вона перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння, а показання свідка ОСОБА_6 та його були надані за пропозицією слідчого, який сам їх і сформулював. Посилаючись на викладене, обвинувачений просить вищевказаний вирок суду скасувати та постановити відносно нього виправдувальний вирок.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу; прокурора, який вважав, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину, зазначеного у вироку, засновані на доказах, досліджених у судовому засіданні.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, в зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які учасниками судового розгляду не оспорювалися. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стороною обвинувачення апеляційні скарги на вищевказаний вирок суду не подавались.
Висновки суду першої інстанції відносно фактичних обставин, які не оспорювалися обвинуваченим при розгляді справи судом першої інстанції, і відносно яких, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, докази не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2 щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, перевірці не підлягають.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин. При цьому суд врахував ступінь тяжкості цього злочину, особу винного, який раніше неодноразово судимий, має незадовільну характеристику, не працює, не одружений. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття ОСОБА_2 і активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданої матеріальної шкоди. Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.
З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статті обвинувачення.
Також суд обґрунтовано застосував положення ст.71 КК України, оскільки злочин ОСОБА_2 вчинив у період іспитового строку, призначеного за попереднім вироком суду.
На думку колегії суддів, призначене обвинуваченому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження нових злочинів, а тому, доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо суворості призначеного покарання, є необґрунтованими і правильність вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Василівського районного суду Запорізької області від 11 липня 2013 року відносно останнього за ч.2 ст.190 КК України, - без змін.
Головуючий
судді