Дата документу Справа № 330/1125/13-к
Провадження № 11-кп/778/218/13 Головуючий в 1-й інстанції - Маврешко В.В.
Категорія - ст. 263 ч.1 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Дутов О.М.
30 вересня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Дутова О.М.
суддів Прямілової Н.С., Білоконева В.М.
при секретарі Воронько С.Г.
за участю прокурора Шелудько З.Л.
обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у провадженні Васіляускаса В.В., на вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Якимівка Якимівського району Запорізької області, громадянин України, не працюючий, з середньою освітою, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1, судимий Якимівським районним судом Запорізької області:
- 20.10.1999 р. за ч.2 та ч.3 ст.140, ч.3 ст.91, ст.42 КК України /в ред.1960 р./ до 3 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений умовно-достроково 27.07.2001 р. на не відбутий строк 1 рік 5 місяців 22 дні;
- 10.06.2003 р. за ч.2 ст.296, ч.3 ст.185, ч.2 та ч.3 ст.186, ч.2 ст. 289, 69, 70, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; звільнений 10.04.2006 р. за відбуттям строку покарання;
- 23.10.2006 р. за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі; звільнений 19.06.2009 р. за відбуттям строку покарання;
- 23.06.2010 р. за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання, з випробувальним терміном 3 роки;
- 23.12.2010 р. за ч.2 ст.185, 27, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;
- 11.06.2012 р. за ч.2 ст.185, ч.2 ст.194-1, ст.70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;
- 20.02.2013 р. за ч.2 ст.185, ч.2 ст.194-1 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України і йому призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднане не відбуте покарання за вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 20.02.2013 р., і остаточно за сукупністю вироків, призначено покарання у вигляді 5 років 4 місяців позбавлення волі.
Строк покарання постановлено обчислювати з 20.07.2010 року.
Згідно до вироку, 28 червня 2010 року ОСОБА_2, знаходячись біля кладовища, розташованого в селі Вовчанське Якимівського району Запорізької області, шляхом знахідки придбав корпус бойової ручної гранати Ф-1 промислового виготовлення, з зарядом вибухової речовини бризантної дії - тротил, вагою 50-56 грам, який поклав до кишені свого одягу і переніс за місцем свого мешкання в АДРЕСА_1, де сховав та зберігав на горищі літньої кухні до вилучення 11 квітня 2013 року співробітниками міліції в ході обшуку території домоволодіння АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у провадженні Васіляускас В.В. посилаючись на незаконність вироку через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вказує, що суд необґрунтовано призначив ОСОБА_2 остаточне покарання із застосуванням положень ст. 71 КК України, оскільки вчинений ОСОБА_2 злочин є продовжуваним, т.я. розпочатий обвинуваченим 28.06.2010 року, коли той придбав корпус бойової ручної гранати Ф-1, який і зберігав до вилучення 11.04.2013 р., а тому враховуючи, що ОСОБА_2 вчинено цей злочин до постановлення 20.02.2013 р. вироку, останньому повинно бути призначено покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України.
Тому просить вирок суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 263 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст. 70 КК України, остаточно призначити покарання із урахуванням не відбутої останнім частини покарання за вироком від 20.02.2013 р., у вигляді 5 років 4 місяців позбавлення волі.
Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; прокурора, який зокрема в судових дебатах не підтримав апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, та просив вирок залишити без зміни; обвинуваченого, який зокрема в судових дебатах та останньому слові, просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга прокурора, який брав участь у провадженні Васіляускаса В.В. не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з журналу судового засідання від 10.06.2013 р. /а.п.116-117/ обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, у зв'язку з чим на підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою обвинуваченого та інших учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин провадження, оскільки вони учасниками судового розгляду не оспорювалися. При цьому обвинуваченому ОСОБА_2 були роз'яснені наслідки не дослідження інших доказів, які йому були зрозумілі. Обґрунтованість не дослідження доказів не ставиться під сумнів у апеляційній скарзі.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст.263 КК України, що також не оскаржується прокурором в апеляційній скарзі.
Вирішуючи питання щодо призначення ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до вимог ст.ст. 65, 66 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого останнім злочину, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, а саме, що той раніше був 7 раз судимий, опосередковано характеризується за місцем проживання, обставини, що пом'якшують його покарання - щиросердно покаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання останнього, внаслідок чого правильно призначив обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному йому розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.263 КК України.
Доводи прокурора про неправильність призначеного судом обвинуваченому ОСОБА_2 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України, замість правил, передбачених ч.4 ст.70 КК України, є помилковими.
Відповідно до ч.3 ст.4 КК України часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Згідно до встановленим судом фактичних обставин провадження, ОСОБА_2 вчинено дії, які виразилися у безперервному тривалому зберіганні останнім корпусу бойової ручної гранати Ф-1 промислового виготовлення, з зарядом вибухової речовини бризантної дії - тротил, вагою 50-56 грам, з 28.06.2010 р. часу його придбання до 11.04.2013 р. часу вилучення співробітниками міліції.
Отже, дії ОСОБА_2 були розпочаті моментом придбання зазначеного вище корпусу бойової ручної гранати Ф-1, і розповсюджувались протягом певного часу до моменту припинення цих дій співробітниками міліції, тобто закінченням противоправних дій, що вказує на триваючий характер вчиненого обвинуваченим злочину.
За таких обставин, враховуючи, що цей злочин є триваючим, то часом його вчинення буде вважатися час закінчення цього злочину, а саме 11.04.2013 р. - час вилучення співробітниками міліції вказаного корпусу гранати.
Таким чином, оскільки цей злочин не перервався и тривав навіть після засудження ОСОБА_2 вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 20.02.2013 р. за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.194-1 КК України, то застосування до ОСОБА_2 правил ст. 71 КК України є правильним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні Васіляускаса В.В. - залишити без задоволення.
Вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без зміни.
Згідно до ч.4 ст.532 КПК України зазначена ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.
Відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст.426 КПК України на вказану ухвалу учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, яка утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді:
Дутов О.М. Прямілова Н.С. Білоконев В.М.