Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2360/13-ц
01.10.2013 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, при секретарі К.П.Чернянчук, за участю відповідачки, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернувся у Виноградівський районний суд із позовною заявою про розірвання шлюбу із відповідачкою, який був укладений 05.03.2005р. у виконкомі Ільницької сільської ради, Іршавського району за актовим записом №17. Від даного шлюбу сторони мають одну дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на утриманні відповідачки та проживає разом з нею.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що причиною розлучення є різні характери у сторін та погляди на сімейне життя, відсутнє взаємопорозуміння, на даний час сторони не проживають разом і не ведуть спільне господарство, шлюбні відносини не підтримують, що призвело до розпаду сім»ї, у зв»язку з чим позивач просить шлюб із відповідачкою розірвати.
В судове засіданнч позивач не з»явився, проте подав до суду заяву, в якій свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просив такі задоволити, на розлученні наполягає, оскільки між ними примирення та збереження сім»ї є неможливим, вони проживають окремо, термін для примирення просив не давати, а відтак наполягає на розлученні, оскільки це буде на користь їх сім»ї та інтересів дитини.
Відповідачка в судове засідання з"явилася, позов визнає та не заперечує проти розлучення.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв"язку, суд знаходить позов підставним та обгрунтованим із-за таких міркувань.
Згідно з вимогами ст.55 Конституції України та ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов»язків.
Так, у відповідності до вимог ст.ст.10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що між сторонами був укладений шлюб 05.03.2005р. у виконкомі Ільницької сільської ради, Іршавського району за актовим записом №17. Від даного шлюбу сторони мають одну дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на утриманні відповідачки та проживає разом з нею.
Як встановлено у суді причиною розлучення є те, що у подружжя різні характери у та погляди на сімейне життя, відсутнє взаємопорозуміння, сторони не проживають разом і не ведуть спільне господарство, шлюбні відносини не підтримують, що, як наслідок, призвело до фактичного розпаду сім»ї, позивач категорично відкинув пропозицію суду щодо примирення і наполягає на розлученні, винесена судом ухвала щодо надання сторонам терміну для примирення позитивних результатів не дала, у зв»язку з чим позивач категорично наполягає на розлученні.
Відповідно до вимог ст.112 СК України суд з"ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.
Ці ж вимоги закону узгоджуються та доповнюються нормами п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998р. №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю» із наступними змінами встановлено, що проголошена Конституцією України охорона сім»ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх сім»ї стали неможливим. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно і всебічно з»ясовувати фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечувати участь у засіданні, як правило, обох сторін, уживати заходів до примирення подружжя. Рішення суду про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам законності та обґрунтованості. При цьому законність і обґрунтованість рішення визначається не тільки дотриманням судом норм процесуального права при розгляді цивільних справ, а й виконанням судом вимог матеріального права, що регулює правовідносини сторін, а саме особисті немайнові права та обов»язки подружжя.
При вирішенні даного спору суд виходить з того, що відповідно до вимог ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом ст.55 СК України дружина та чоловік зобов»язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім»ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов»язаний утверджувати в сім»ї повагу до матері. Дружина зобов»язана утверджувати в сім»ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім»ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст.56 СК України).
На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об»єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач категорично заперечує проти збереження їх сім»ї та наполягає на розлученні, суд не може покласти обов»язок збереження сім»ї сторін на позивача при наявності його категоричного запереченні цього.
З"ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги наявність неповнолітніх дітей та обставини життя подружжя, суд встановив справжнє прагнення сторін до розірвання шлюбу, оскільки наданий судом строк для примирення позитивних результатів не дав,, а відтак приходить до переконання, що подальше спільне життя подружжя ОСОБА_1 і збереження їх шлюбу не суперечить інтересам сторін та їх дітей, після цього не будуть порушені їх особисті та майнові права, у зв"язку із чим даний позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, відповідно до вимог ст.ст.24,55,56,112,113 СК України та керуючись ст.ст.1,3,10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений 05.03.2005р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виконкомі Ільницької сільської ради, Іршавського району за актовим записом №17 - розірвати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Закарпатської області протягом 10-ти днів з дня його винесення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
ГоловуючийА. А. Надопта