01.10.2013 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Марчука О.П. (головуючий),
Демченка С.М., Животова Є.Г.
з участю прокурора - Сирохман Л.І. , захисника ОСОБА_3, розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_4 та апеляцією ОСОБА_5 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 17.06.2013 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утрманні двох неповнолітніх дітей , непрацюючий, раніше не судимий
засуджений за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 залишено підписку про невиїзд.
Речові докази - питання вирішено в порядку ст. 81 КПК України.
Судових витрат та цивільного позову в справі немає.
За вироком ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що наприкінці липня 2011 року, перебуваючи в Київській області, переслідуючи корисливі мотиви, вступив у злочинну змову з невстановленими слідством особами, щодо прийняття участі у злочині пов'язаному з незаконним переправленням осіб через державний кордон України.
В обов'язки ОСОБА_5 входила зустріч семи нелегальних мігрантів в м.Вінниця, їхня незаконна доставка на територію Закарпатської області, забезпечення їх продуктами харчування та передача співучасникам злочину для подальшого переправлення через державний кордон. На виконання відведеної йому ролі, ОСОБА_5 17.07.2011 року запропонував своєму знайомому ОСОБА_6, який перебував на території Київської області у власних справах та мав намір повернутися на територію Закарпатської області, на транспортному засобі марки "Фольцваген Пассат", реєстраційний номер НОМЕР_1 підвезти 2-3 громадян з м.Вінниця до м.Ужгород, умисно не поставивши ОСОБА_6 до відома про наявні у нього злочинні наміри, на що останній погодився.
Далі, ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки “ВАЗ 2170”, р.н. НОМЕР_2 разом з ОСОБА_6 21.07.2011 року близько 03:00 години прибули в м. Вінниця, де ОСОБА_5 отримав від співучасників 7 громадян Сомалі, 4 з них розмістив у власному автомобілі, а решту у транспортному засобі ОСОБА_6 та вирушили в напрямку Закарпатської області.
При цьому, ОСОБА_5 підтримуючи зв'язок з ОСОБА_6, телефонуючи з свого мобільного телефону на мобільний телефон ОСОБА_6, керував його діями, проінструктував, що у випадку спроби їх затримання представниками правоохоронних органів він повинен викинути сім-карту з свого телефону чи сам телефон.
Крім того, ОСОБА_5, перелсідуючи корисливі мотиви, на виконання відведеної йому ролі, отримав від нелегальних мігрантів грошові кошти в сумі 1 000 доларів США за перевезення їх в безпосередню близькість до державного кордону та передачу іншим невстановленим слідством особам для подальшого незаконного переправлення серез державний кордон України.
Того ж дня, близько 17:00 голини, ОСОБА_5 з ОСОБА_6, слідуючи у вказаних транспортних засобах разом з нелегальними мігрантами, за вказівкою ОСОБА_5 зупинились на узбіччі дороги, на відстані близько 25 км до с. Н.Ворота Воловецького району, з метою очікування настання темного часу доби, для безперешкодного проїзду повз стаціонарний пост ДАІ у вказаному населеному пункті.
Близько 22:00 години, дочекавшись темної пори доби, за вказівкою ОСОБА_5 вони продовжили рух по трасі сполученням "Київ-Чоп", в напрямку м. Ужгорода через населені пункти Н.Ворота, Свалява, Мукачево, Ракошино.
Рухаючись у вказаному напрямку, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проїхали до с. Ракошино, коли ОСОБА_5 помітив спостереження за ними з боку невідомих йому осіб. Розуміючи, що це можуть бути працівники правоохоронних органів, повернули праворуч в напрямку смт. Середнє, Ужгородськог району на АЗС "ВОГ". Близько 23:00 години на зазначеній АЗС співробітники Мукачівського прикордонного загону ДПС України, які відслідковували цю доставку нелегальних мігрантів спробували вжити заходів для затримки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, однак останні роз'їхалися в різні боки, уникаючи затримання.
ОСОБА_6 прослідував вглиб смт.Середнє, під час руху, за вказівкою ОСОБА_5 викинув свій мобільний телефон, однак близько 23:00 години біля буд. № 42 по вул. Закарпатській був затриманий разом з трьома громадянами Сомалі без документів, що посвідчують їх особу.
В свою чергу ОСОБА_5 з чотирма нелегальними мігрантами прослідував в напрямку м.Мукачево, втікаючи від затримання, на великій швидкості, проігнорувавши вимогу інспекторів ДПС УДАІ УМВС України в Закарпатській області. Зупинившись на вул. Червоноармійській висадив чотирьох громадян Сомалі та скрився в невідомому напрямку.
В апеляціях:
- захисник ОСОБА_4 порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд не дав належної оцінки доказам по справі щодо причетності обвинуваченого до інкримінованого йому злочину. Так, вирок суду грунтується на показаннях свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12. ,однак судом не дано об'єктивної оцінки показанням вказаних осіб. З їх показань вбачається , що вони були присутніми при опитуванні свідка ОСОБА_6 який вказав , що вони (ОСОБА_6 та ОСОБА_5) перевозили нелегальних мігрантів африканської зовнішності з м.Вінниця до м.Ужгород для передачі іншим невідомими особам. Однак, дані свідчення, в частині показань наданих на досудовому слідстві зі слів ОСОБА_6 є незаконними, оскільки останній так і не був допитаний органом досудового слідства. В судовому засіданні свідок ОСОБА_6, після попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, дав детальні виправдовуючі ОСОБА_5 показання, зокрема, що жодних інструкцій та вказівок від нього не одержував, а також, що їм з ОСОБА_5, не було відомо про подальші наміри громадян Сомалі. Захисник вказує на те, що із показань іноземних громадян також не вбачається обізнаності ОСОБА_5 про намір іноземців незаконно потрапити до Європи, а також, що ОСОБА_5 просив від них чи отримував гроші. У показаннях даних осіб є суттєві розбіжності. Зокрема деякі з них стверджували, що направлялися в Закарпатську області з метою отримати статус біженця. Суд не дав належної оцінки даним показанням та безпідставно відмовив у клопотанні про їх допит, хоча такі свідчення є важливими для з'ясування обставин справи. Крім того, судом не допитано свідка, який відбирав пояснення від громадян Сомалі, які були покладені в основу вироку. В апеляції також ставить під сумнів правильність кваліфікації діянь підзахисного, оскільки в матеріалах кримінальної справи відсутні докази на підтвердження попередньої змови на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України;
- підсудний ОСОБА_5 також просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування скарги наводить доводи аналогічні апеляційній скарзі захисника ОСОБА_4 Крім того, вказує, що свідчення ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не узгоджуються між собою щодо наявності у ОСОБА_5 підстав для обмови ОСОБА_13 та наявності між ними неприязинх відносин.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_4 на підтримання поданих апеляцій у повному обсязі, промову прокурора про обгрунтованість апеляцій засудженого та захисника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляції засудженого та захисника підлягають до задоволення з таких підстав.
Вирок, який постановляється іменем України, є найважливішим актом правосуддя у кримінальних справах і повинен відповідати вимогам статей 321-339 КПК України.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 323 КПК України суд повинен оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному , повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і постановити законний та обґрунтований вирок.
Згідно ст. 334 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного , з зазначенням мотивів , з яких суд відкидає інші докази.
Отже , суд першої інстанції мав належним чином проаналізувати усі дослідженні у судовому засіданні докази та навести у вироку їх оцінку на обґрунтування того, чому одні з них він приймає і покладає в основу вироку, а інші відкидає.
Ці вимоги судом не дотримано. У даній справі постановлений щодо ОСОБА_5 вирок містить істотні недоліки, у зав'язку з чим, його не можна визнати законним та обґрунтованим.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_5 винним суд в основу вироку поклав свідчення працівників Чопського прикордонного загону та УБОЗ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Указані особи дали показання, що після затримання ОСОБА_6 в смт.Середнє, останній вказав, що ОСОБА_5 його підставив і обманув, сказавши що вони будуть перевозити циган, а на його зауваження про те, що це іноземці заспокоював та казав, що все буде добре. При цьому він виконував вказівки ОСОБА_5 у зв'язку з чим викинув мобільний телефон по якому підтримував зв'язок. За перевезення нелегальних мігрантів ОСОБА_5 обіцяв йому заплатити 200 доларів США та заправити машину. Свідок ОСОБА_11 додатково зазначив, що ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_5 сказав йому, що це нелегальні мігранти, однак заспокоїв вказавши, що всі проблеми вирішені, все домовлено.
Однак, визнаючи показання вищевказаних свідків як належні та допустимі докази у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на приписи ч.3 ст. 68 КПК України, відповідно до якої, дані свідчення в частині показання з чужих слів - ОСОБА_6 повинні бути підтверджені допитом вказаної особи. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_6 органом досудового слідства не допитувався. Більше того, в судовому засідання ОСОБА_6 був допитаний як свідок, однак, дав показання які суперечать показанням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Зокрема, він зазначив, що разом з ОСОБА_5 працював у м.Києві. Останньому зателефонував ОСОБА_13 та запропонував забрати з м.Вінниця декількох людей. Побачивши, що це люди не української національності, ОСОБА_5 позвонив ОСОБА_13, однак той зазначив, що жодних проблем не має так як це цигани. При цьому, вони їхали не кваплячись, зупинялися поїсти та купляли цим людям продукти. Після його затримання йому не дали викласти факти, які дійсно мали місце, жодних його пояснень не враховували. При цьому, ОСОБА_6 зазначив, що всі дані ним на досудовому слідстві пояснення є неправдивими, він їх не читав, а тільки підписував. Ствердив , що ОСОБА_5 йому ніяких настанов не давав . Про розрахунок вони не домовлялися, їм просто мали компенсувати бензин та витрати на харчування. Про те, що людей, яких вони везли, мали в подальшому кудись переправити йому відомо не було.
Суд першої інстанції критично оцінив показання свідка ОСОБА_6, однак не навів мотиви свого рішення та не врахував, що згідно постанови слідчого від 16.02.2012 року ( т.3 а.с.214) в порушенні кримінальної справи відносно гр. ОСОБА_6 , за ознаками вчинення ним злочину , передбаченого ст. 332 КК України відмовлено. З постанови вбачається , що ОСОБА_6 дав показання про його непричетність до скоєння злочину і його показання узгоджуються з матеріалами справи. Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 09.08.2011 року ( т.3 а.с. 187) ОСОБА_6 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 206-1 КпАП України та визнаний винним у незаконному перевезенні іноземців територією України , якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним перетинанням осіб через державний кордон України.
Крім того, у вироку суд першої інстанції послався на первинне пояснення ОСОБА_6 як доказ вини ОСОБА_5 у інкримінованому йому діянні. Такі дії суду суперечать вимогам ст. 65-66 КПК України.
Таким чином , судом не мотивовано висновки на обґрунтування того, чому одні з доказів він приймає і покладає в основу вироку, а інші відкидає. Не грунтуються на матеріалах справи висновок суду щодо неправдивості показань свідка ОСОБА_6 . Фактичні дані, які містяться у показаннях вказаного свідка судом не проаналізовані та не перевірені.
Судом першої інстанції не дано і належної оцінки показанням нелегальних мігрантів. З показань цих свідків не можливо встановити чи дійсно було відомо ОСОБА_5, що вони нелегальні мігранти та мають намір незаконно перетнути кордон України. При цьому, їх показання не узгоджуються між собою, оскільки деякі з них заявили, що мали намір отримати статус біженця, а не перетнути кордон України. Так у матеріалах справи ( т.1 а.с.101-103) наявні копії довідки про подання особою заяви про надання їй статусу біжанця. Також дані показання не свідчать, що ОСОБА_5 просив від них плату за перевезення та те, що така оплата здійснюється за вчинення незаконних дій, які йому інкримінують.
Крім того, ОСОБА_5 вказав , що не розуміє мову, якою спілкувалися особи яких він перевозив.
Суд першої інстанції, незважаючи на клопотання захисника ОСОБА_4, не допитав вказаних осіб, не усунув зазначені розбіжності чим допустив однобічність та неповноту судового слідства.
Крім того, з вироку суду вбачається. що ОСОБА_5 вчинив злочин за попередньою змовою з групою невстановлених слідством осіб.
Під час розгляду даної справи обвинувачений ОСОБА_5 прямо вказав, що з пропозицією про перевезення вищезазначених громадян до нього звернувся ОСОБА_13, який у телефонному режимі запропонував йому перевзти їх з м.Вінниця до м.Ужгорода. Орган досудового слідства взагалі не досліджував дану обставину. Сам ОСОБА_13 , будучи допитаним як свідок у судовому засіданні заперечив вищевказане. Суд першої інстанції не взяв до уваги дані показання ОСОБА_5 зазначивши, що останній таким чином хоче обмовити ОСОБА_13 через неприязні стосунки з ним через крадіжку. Однак, дане твердження суду не узгоджується з показаннями ОСОБА_14 (батька ОСОБА_13) даних на досудовому слідства, якого суд не допитував Крім того, суд не звернув увагу та не дав належної оцінки тому, що свідок ОСОБА_6 підтвердив дані твердження ОСОБА_5 про те, що перевезення іноземців здійснювали з ініціативи ОСОБА_13. Тобто, суд не перевірив доводи підсудного висунуті на свій захист.
Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний , обґрунтований та справедливий вирок, а тому, згідно ч.1 ст. 367, ч.1 ст. 370, ч. 2 ст. 374 КПК України тягнуть за собою його скасування і повернення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції .
При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені недоліки, всебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи , проаналізувати фактичні дані , що містяться в показаннях засудженого, свідків, та в інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, врахувати доводи викладені апелянтами , дати належну оцінку доказам в їх сукупності та ухвалити законне рішення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, розділом ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 року, апеляційний суд,-
апеляцію захисника ОСОБА_4 та підсудного ОСОБА_5 - задовольнити.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 17.06.2013 року скасувати, а справу щодо ОСОБА_5 направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі. Запобіжним заходом щодо ОСОБА_5 залишити підписку про невиїзд.
Судді: