Справа № 199/3193/13-ц
(2/199/1886/13)
іменем України
„03" вересня 2013 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Спаї В.В.,
секретар - Пантелєєва Я.В.,
за участі представника позивача - Винник Ю.П.,
за участі відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Коменергосервіс» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за надання послуг теплопостачання,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням Дніпропетровської міської ради №39/48 від 15.07.2009 р. КП «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради з 01.11.2009 р. визначено виконавцем послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання споживачів лівобережної частини міста Дніпропетровська з покладанням на нього функцій транспортування та постачання теплової енергії, на підставі чого воно надає теплову енергію за адресою, по якій мешкають відповідачі за цим позовом, та де головним квартиронаймачем є ОСОБА_3, та на підставі особового рахунку №НОМЕР_1 відповідачі повинні оплачувати надані послуги щомісяця до 20 числа, який слідує за розрахунковим місяцем; зазначаючи у позові про те, що відповідач, не зважаючи на попередження, не здійснює з 01.11.2009 р. по 01.11.2012 р. оплати за ці послуги, склалася заборгованість в розмірі 9 340,04 грн., про стягнення якої, оскільки через технічні характеристики систем центрального опалення не є можливими відключити боржника від систем теплопостачання, у позові й було заявлено відповідну вимогу.
У судовому засіданні представник позивача за доречністю вимоги позову підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов.
Відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти позову та просила суд відмовити в його задоволенні повністю, посилалася на відсутність відповідного договору із позивачем про надання послуг, на відсутність доказів про інформування боржника про прийняття рішень про зміну тарифів та їх калькуляції, та просила суд застосувати строки позовної давності.
Заслухав пояснення представника позивача та відповідача ОСОБА_2 (інший відповідач не скористався правом брати участь у судових засіданнях), та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, з огляду на такі встановлені обставини.
Так, судом було встановлено, що відповідачі мешкають у м. Дніпропетровську за наступною адресою: АДРЕСА_1, доказів щодо будь яких пільг щодо сплати комунальних послуг суду надано не було.
Згідно зі змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням та порядком затвердження цін/тарифів, та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 зазначеного вище Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг (п. 1 ч. 1 ст. 20 зазначеного вище закону); споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Як було встановлено судом, позивач постачав споживачам теплову енергію, утім, відповідачі, в свою чергу, не сплачував її вартість в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості.
Відповідно до п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативам споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу; з централізованого опалення - з розрахунку на 1 мІ опалюваної площі квартири. Разом з тим, згідно із п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання моє виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, для суду вбачаються підстави для ухвалення рішення про присудження до стягнення з відповідачів, як солідарних боржників, на користь позивача заборгованості, з урахуванням заяви відповідачів пор застосування строку позовної давності (ч. 3 ст. 267 ЦК України), яка склалася за період з 01.04.2010 р. по 01.06.2013 р., в розмірі 5 704, 12 грн.
Що стосується заперечень відповідачів, то викладене у запереченнях не спростовує зазначені вище висновку суду.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 88, 212, 214-215 ЦПК України,
Позов Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Коменергосервіс» задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Коменергосервіс» (місце знаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, 6 «б», код ЄДРПОУ 3663910) заборгованість по сплаті за надані послуги з теплопостачання, яка склалася станом на 01.06.2013 р. за період з 01.04.2010 р. по 01.06.2013 р., в розмірі 5 704, 12 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Коменергосервіс» (місце знаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, 6 «б», код ЄДРПОУ 3663910) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 57,04 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя