Кодимський районний суд Одеської області Копія: ___________________________________________________________________________________
Справа № 503/868/13-ц
(з а о ч н е)
17.09.2013 року м. Кодима Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Сопільняка О. М.
при секретарі Вдовиченко В.О.
з участю:
представника позивача Олійник С.А.
представника служби у справах дітей Москалюк А.С.
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодима Одеської області цивільну справу за позовом прокурора Кодимського району Одеської області про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої дитини,
Прокурор Кодимського району Одеської області Плченюк С.В. в порядку ст.165 Сімейного кодексу України звернувся до Кодмського районного суду Одеської області з позовом, в якому просив позбавити відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої дитини - доньки ОСОБА_6, 2000 року народження.
В судовому засіданні представник позивача - прокурор прокуратури району Олійник С.А., позов підтримала та пояснила, що під час перевірки дотримання законодавства України про охорону прав неповнолітніх дітей в с.Тимкове Кодимського району був виявлений факт злісного ухилення відповідачем ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітньої доньки ОСОБА_6, 2000 року народження. Так, відповідач тривалий час зловживає спиртними напоями, не займається виховання та належним утриманням дитини. Вихованням дитини фактично займається її батько ОСОБА_3 Через тривале злісне ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своєї малолітньої дитини просила позов задовольнити та позбавити відповідача батьківських прав відносно вказаної дитини.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання двічі не з'явилась, хоча належним чином завчасно з дотриманням вимог ч.4 ст.74 ЦПК України була повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчить її розписка в отриманні судових повісток про виклик до суду (поштові повідомлення від 01 червня та 11 серпня 2013 року).
Про причини неявки відповідач суд не повідомила, клопотання про перенесення розгляду справи чи розгляд справи без її участі не надала, тому суд, вважаючи її належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, визнає причину її неявки неповажною і відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України (зі згоди позивача) вважає необхідним ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Представник Кодимської районної державної адміністрації Одеської області (органу опіки та піклування) ОСОБА_2 позов прокурора підтримала та охарактеризувала відповідача ОСОБА_4 з негативної сторони, як особу, що зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, нічим не займається, злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню неповнолітньої доньки ОСОБА_2, 2000 року народження. З підстав вважає доцільним позбавлення відповідача батьківських прав відносно вказаної дитини.
Третя особа - ОСОБА_3 пояснив, що його неповнолітня донька ОСОБА_2 в даний час проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Відповідач ОСОБА_4 життям дитини тривалий час не цікавиться, участі у її вихованні не приймає, тому також просив позов задовольнити.
Вислухавши представника позивача, представника органу опіки та піклування та третю особу ОСОБА_3, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд визнає позов обґрунтованим та вважає необхідним його задовольнити з наступних підстав.
Стаття 51 Конституції України та ст.ст.150 і 180 Сімейного кодексу України встановлюють для батьків обов'язок виховувати та утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року №2402-ІІІ забороняє будь-яке насильство над дітьми і зобов'язує батьків виховувати дітей, піклуватись про їх здоров»я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя, праці, розвивати їх особистість, повагу до прав, свобод людини та громадянина.
Такий же обов'язок щодо виховання та розвитку дитини на батьків покладає ст.59 Закону України «Про освіту».
У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року і набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасниці взяли на себе зобов'язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм насильства, образи чи зловживань, відсутності належного піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.
Одним із способів захисту інтересів малолітньої чи неповнолітньої дитини є можливість позбавлення батьківських прав того з батьків, хто неналежно виконує свої батьківські обов'язки.
Так, відповідно до частини 2 статті 164 СК України батько або мати можуть бути позбавлені батьківських прав відносно дитини, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по її вихованню.
В п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. В п.16 цієї постанови зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Зазначені факти як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Аналізуючи вказані норми, суд приходить до висновку про те, що ухилення від виконання обов'язку по вихованню неповнолітньої дитини завжди є актом свідомої винної поведінки, коли особа має реальну можливість виконати покладені на неї обов'язки, але не вчиняє відповідних дій і не бажає цього робити.
Судом на підставі пояснень сторін, наявних у справі письмових доказів отримано достатньо доказів, які достовірно свідчать про тривале та злісне ухилення відповідачем ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітньої доньки ОСОБА_2, оскільки на протязі тривалого часу вона не проявляє відносно дитини ніякої турботи та уваги, не приймає участі у її вихованні та утриманні, не піклується про стан її здоров'я та розвиток, не цікавився взагалі її існуванням.
У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, при цьому, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.
Таким чином, в ході судового розгляду справи отримані достовірні відомості, які свідчать про навмисне та злісне невиконання відповідачем ОСОБА_4 своїх обов'язків по вихованню малолітньої доньки ОСОБА_2. Вказані обставини в розумінні принципу 6 Декларації прав дитини є винятковими, тому є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Зважаючи на ці обставини, а також дослідивши відомості, які характеризують відповідача з негативної сторони (зловживання спиртними напоями, аморальної поведінки), суд вважає недоцільним застосування заходів, щодо покращення її поведінки відносно дитини, зокрема у відповідності з п.18 вищезазначеної постанови Пленуму її попередження про необхідність зміни своєї поведінки, оскільки з огляду на таку поведінку відповідача, небажання спілкуватися з дитиною, байдуже відношення до дитини та до самого процесу позбавлення йому батьківських прав, про що свідчить її неявка до суду, незважаючи на належне повідомлення, такі заходи є зайвими і не дадуть позитивного результату.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування №774 від 17 вересня 2013 року позбавлення відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_2, 2000 року народження є доцільним та відповідає інтересам дитини, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст.166 СК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь третьої особи ОСОБА_3 грошові кошти (аліменти) на утримання малолітньої ОСОБА_6, 2000 року народження у твердій грошовій сумі у розмірі 200 грн. щомісяця до повноліття дитини, оскільки доказів спроможності відповідача сплачувати аліменти у заявленому прокурором розмірі суду не надано.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.184 СК України, якщо розмір, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше від мінімального розміру, передбаченого ч.2 ст.182 СК України, то дитині призначається державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і розміром 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213, 215,218 ЦПК України, суд-
Позов прокурора Кодимського району Одеської області задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти (аліменти) на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі у розмірі 200 (двісті) грн. щомісяця, починаючи з 13 травня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, зокрема до ІНФОРМАЦІЯ_4.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 114 грн.30 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. М.Сопільняк