іменем україни
25 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Коротуна В.М.,
Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 2 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2013 року,
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 як з поручителя ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором у розмірі 100 829,05 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 2 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ПАТ «Дельта Банк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (частина 1 статті 553 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
З матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Український промисловий банк»), права якого за кредитними і забезпечувальними договорами передані ПАТ «Дельта Банк», і ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 400/06-КВ, за яким позичальнику було надано грошові кошти у розмірі 14 453,47 доларів США на передбачених договором умовах строком на 72 місяці з обов'язком повернути кредит у термін до 19 червня 2012 року (а.с. 7-9).
Виконання ОСОБА_5 зобов'язання забезпечено порукою, про що 20 червня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 400/06-КВ-П (а.с. 10).
Постановою господарського суду Харківської області від 19 березня 2009 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Цією постановою господарського суду встановлено, що ТОВ «Український промисловий банк», активи та кредитні зобов'язання якого передані ПАТ «Дельта Банк», є кредитором ОСОБА_5 у справі про банкрутство за договором № 400/06-КВ від 20 червня 2006 року (а.с. 55-58).
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній на час ухвалення постанови господарського суду від 19 березня 2009 року, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 2 березня 2010 року, якими постанову господарського суду про визнання фізичної особи-підприємця банкрутом залишено без змін, встановлено, що під час розгляду справи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було надано докази використання отриманих від ТОВ «Український промисловий банк» грошових коштів для здійснення ним підприємницької діяльності, хоча боржник отримував кредитні кошти як громадянин, при цьому суди прийшли до висновку, що ці зобов'язання пов'язані зі здійсненням ним підприємницької діяльності (а.с. 59-72).
Згідно з частиною 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що порука є припиненою, оскільки протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (19 березня 2009 року) банк не пред'явив вимог до поручителя.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись частиною 3 статті 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 2 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:В.М. Коротун
С.П. Штелик