25 вересня 2013 року № 9104/16744/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Носа С.П.
суддів: Дяковича В.П., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -
встановив:
31 травня 2011 року року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 01 грудня 2010 року. Також позивач просить зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати вищезазначену допомогу в подальшому.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач є дитиною війни, а тому у відповідності до ст.6 даного Закону останньому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога не виплачувалась в повному обсязі.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року з урахуванням виплачених сум.
Зазначену постанову мотивовано тим, що статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідачем подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначено, що до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не було внесено змін, а тому кошти на виплату передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищень були відсутні. Крім того вказано, що законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене в цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції не вбачає перешкод в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Відтак, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що при прийнятті постанови судом першої інстанції не вирішено всі позовні вимоги позивача. Зокрема позивач просив зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за період починаючи з 01 грудя 2010 року та в подальшому, однак судом першої інстанції позовні вимог задоволено за період з 01 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, просить здійснювати виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за період з 01 грудня 2010 року. Також позивач просить зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати вищезазначену допомогу в подальшому
На думку суду апеляційної інстанції стосовно зобов»язання до нарахування та виплати недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії «Дітям війни» в подальшому, на чому наполягає позивач, то дана вимога є неправомірною, оскільки предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорювані права, відтак визнання наявності чи відсутності будь-якого роду прав в майбутньому є неможливим.
Положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що дають право позивачам на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, на 01 січня 2009 року та по 31 травня 2011 року є чинними, а тому відповідно й обов'язковими до застосування протягом певного часу, на певній території, щодо певного кола фізичних і юридичних осіб.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсії за період з 01 грудня 2010 ркоу по 31 травня 2011 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум, оскільки правових підстав для такої невиплати не має.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачам здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області, то обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Водночас, на думку суд апеляційної інстанції, безпідставним є твердження апелянта, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Водночас суд апеляційної інстанції у відповідності до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства вважає вірним визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум - неправомірними.
У відповідності до ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Керуючись ст. ст. 158-163, 183-2,195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Змінити постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2011 року в справі 2а-7970/11 - виклавши її резолютивну частину в наступній редакції.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області про стягнення невиплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за період з 01 грудня 2010 ркоу по 31 травня 2011 року - задовольнити .
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі за період з 01 грудня 2010 ркоу по 31 травня 2011 року на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01 грудня 2010 ркоу по 31 травня 2011 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя : Нос С.П.
Судді :Дякович В.П.
Рибачук А.І.