20 вересня 2013 р. Справа № 25093/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Костіва М.В.,
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 року у справі № 2а-10357/08/1370 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібзавод № 1» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
22 грудня 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Львівський хлібзавод № 1» звернулося в суд з позовом до державної податкової інспекції у м. Львові про визнання протиправними та скасування рішення про результати розгляду первинної скарги № 19341/10/25-000250 від 30.10.2008 року та податкових повідомлень-рішень № № 432301/1/19723, 422301/1/19722 від 05.11.2008 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 року позовні вимоги ВАТ «Львівський хлібзавод № 1» задоволено частково, визнано протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові № № 432301/1/19723, 422301/1/19722 від 05.11.2008 року
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у м. Львові оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ВАТ «Львівський хлібзавод № 1» відмовити в повному обсязі.
В процесі апеляційного розгляду відповідач звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про проведення процесуального правонаступництва державної податкової інспекції у м.Львові, яку реорганізовано у спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів).
Враховуючи надані докази реорганізації та положення ст. 55 КАС України, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Суд в складі колегії суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 19.06.2008 року по 31.07.2008 року працівниками СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів проведено виїзну планову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібзавод № 1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 01.04.2008 р. , про що було складено Акт №81/23-0/05492054 від 07.08.08 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.9, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 174573 грн.; п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 475584 грн.
На підставі вказаного акта та за результатами розгляду скарги позивача, СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів було винесено податкові повідомлення-рішення від 05.11.2008 року: № 422301/1/19722, яким ВАТ «Львівський хлібзавод № 1» за порушення п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.9, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 174573,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 61511,00 грн.; № 432301/1/19723, яким ВАТ «Львівський хлібзавод № 1» за порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 475584,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові ) санкції на суму 237792,00 грн.
Згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку веде податковий облік приросту/убутку балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом.
Податковий орган вважав, що позивачем невірно визначено убуток запасів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
З аналізу висновків акту перевірки та декларації платника, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що висновок акту перевірки про завищення валових витрат в 4 -му кварталі 2006року на 159926,00 грн. внаслідок завищення убутку запасів станом на 01.01.07р. на 159926,00 грн. є безпідставним.
Відповідно до абз.5 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у тому ж звітному періоді.
З аналізу Декларації з податку на прибуток за 2006 рік (рядок 04.2 К1) вбачається, що сума визначеного убутку запасів на складах переноситься в декларацію з податку на прибуток (р.04.2 К1), внаслідок чого збільшуються (зменшуються) скориговані валові витрати. Таким чином, у випадку завищення убутку збільшуються валові витрати підприємства. Проте, вказаний розрахунок не вплинув на розмір скоригованих валових витрат (р.06), оскільки підприємством не враховано даних витрат при розрахунку приросту/убутку, але як вказується в акті перевірки (абз.1 стор.24 Акту) зменшувались витрати на придбання товарів по коду рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006рік (4-ий квартал).
Отже, завищення показника (р.04.2 К1) на суму 159926,00 грн. позивачем компенсовано зменшенням р.04.1 Декларації за 2006р. (4-ий квартал). Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що навіть при неправильності проведення розрахунку приросту/убутку (завищення убутку) позивачем не допущено заниження об'єкту оподаткування, оскільки незменшення значення (р.04.2 К1) і зменшення ( р.04.1) не вплинуло на значення скоригованих валових витрат (р.06) декларації і відповідно не призвело до заниження податкового зобов'язання звітного періоду.
Також, перевіркою встановлено, що до складу валових витрат підприємства в порушення пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включено інформаційно-консультаційні послуги, що надані Іноземним підприємством «Універсальна інвестиційна група» в 4-му кварталі 2007р. в сумі 264314,00 грн., в 1-му кварталі 2008р. 221254,00 грн.
Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Однак, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Львівський хлібзавод №1» та Іноземним підприємством «Універсальна інвестиційна група» укладено Договір №10-2007-01-К від 01.10.2007 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, виконання робіт. Як вбачається з акту прийому - передачі виконаних робіт відповідно до Договору №10-2007-01-К від 01.10.2007 року, в них містяться усі необхідні реквізити, визначені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме міститься назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Належним чином підтверджено фактичне виконання Іноземним підприємством «Універсальна інвестиційна група» зобов'язань за Договором №10-2007-01-К від 01.10.2007 року, предметом якого є послуги: консультації з фінансових, економічних, юридичних питань, з питань комерційної діяльності та управління, зокрема, Актами прийому - передачі наданих послуг, оформлених згідно вимог ст.9 згаданого вище Закону. Операції по даних актах прийому - передачі проведено по податковому обліку відповідно в жовтні-грудні 2007року та січні, лютому 2008р. Факт надання зазначених послуг у відповідності до умов Договору оформлено Актами виконаних робіт про надання послуг за вказаний період 2007-2008рр., оформлених із зазначених усіх необхідних реквізитів, що дає змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснення ним витрат саме у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Це стверджується і нормами п.5.11 ст.5 згаданого вище Закону, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Крім цього, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних Іноземним підприємством «Універсальна інвестиційна група», включені підприємством в Декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2007року, січень, лютий 2008року до податкового кредиту. Послуги, надані Іноземним підприємством «Універсальна інвестиційна група» в 4-му кварталі 2007р. в сумі 264314,00 грн. в 1-му кварталі 2008р. 221254,00 грн. визнано такими, витрати по яких підлягають віднесенню до валових витрат у відповідності з наведеними вище нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відтак висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту на 97112 грн. є такими, що не ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цієї норми Закону податковий кредит звітного періоду складається iз сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (звернення) i основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону встановлено, що не дозволяється включення у податковий кредит будь-яких витрат зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті poбіт (послуг) - актом робіт (послуг) або банківським документом, який підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає висновки акту перевірки щодо неправомірності сум ПДВ по наданих послугах такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і такими що призвели до неправомірного встановлення порушення про завищення податкового кредиту за жовтень-грудень 2007р., січень-лютий 2008р. та до безпідставного донарахування податкового зобов'язання та нарахування штрафних (фінансових ) санкцій.
Крім цього, перевіркою ДПІ у м. Львові було встановлено, що в жовтні та грудні 2006р. в реєстр податкових накладних включено податкові накладні від 30.08.06р. б/н від ПМП «Опал» на суму 1574000 грн. (в т.ч. ПДВ 262000 грн., в реєстр за 01.12.06р. податкові накладні від 01.09.06р. №279 в сумі 629760 грн.( в т.ч. ПДВ 104960грн.), від 01.09.06р. №344 в сумі 28023,24 грн.(в т.ч. ПДВ 5604,65 грн., від 30.09.06р. №347 на суму 27537,15 грн. (в т.ч. ПДВ 5507,43 грн.), проте вказується на відсутність податкових накладних. Підприємством представлено лише протокол виїмки від 21.05.07р. старшого оперуповноваженого ВДДСБЕЗ МВС України. Як зазначено в акті перевірки згідно відповідей ДПІ у м. Рівне ПМП «Опал» зареєстровано платником податку, однак проведення зустрічних перевірок неможливе, оскільки оригінали первинних бухгалтерських документів знаходяться в УБОЗ УМВС у Рівненській області. Податковий кредит по придбаних товаро-матеріальних цінностях від ПМП «Опал» складає 378472,08 грн.
На підставі викладеного вище, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого зайво віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 378472 грн., в тому числі за жовтень 2006р. - 262000 грн., за грудень 2006р. - 116472 грн.
Також, податковий орган в акті перевірки дійшов висновку про порушення пп.7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у cyмi 442456,58 грн.
Як вбачається iз матеріалів справи, ПМП «Опал» було зареєстровано як платник податку в ДПІ у м.Рівне.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах „а", „в", „г", „д" пункту 10.1 статті 10 того ж Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2. статті 10 зазначеного Закону).
Таким чином, сама по coбi несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Колегія суддів вважає, що лише після набуття чинності рішення суду про визнання угоди недійсною та повернення сторін в первісний стан (двостороння реституція), ця господарська операція може бути належним чином відображена в документах податкового обліку з відповідним зменшенням сум податкового кредиту.
Доказів про недійсність вищезазначеного договору купівлі-продажу або невідповідність податкових накладних чинному законодавству України відповідачем суду не надано.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що підстав для донарахування зобов'язання з податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій позивачу немає.
Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податковим органом не доведено факту не декларування податкового зобов'язання ПМП «Опал» по взаєморозрахунках з позивачем, оскільки неможливість проведення зустрічної перевірки з причин вилучення первинних бухгалтерських документів не свідчить про не включення ПМП «Опал» суми ПДВ до податкового зобов'язання по господарських операціях з ВАТ «Хлібзавод №1».
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст.167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 року у справі № 2а-10357/08/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді О.І.Довга
М.В.Костів