Справа № 116/5255/13-ц
Провадження № 2/116/2471/13
26.09.2013 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Берберова Д.М.
при секретарі Косян А.А.,
за участю: - позивача - ОСОБА_1;
- відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у вигляді квартири АДРЕСА_1. Позов мотивований тим. що позивачка є власником зазначеної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 17.05.2002 року. З відповідачем по справі вона була одружена у період з 08.04.2006 року по 19.05.2011 року. з 13.06.2010 року відповідач у спірної квартирі не проживає, проте залишається зареєстрованим. Реєстрація відповідача у спірної квартирі порушує її права як власника, та, оскільки відповідач у добровільному порядку відмовляється знатись з реєстрації за зазначеною адресою, вона вимушена звернутись до суду з зазначеним позовом.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у ньому. Також підтвердила той факт. що вони з відповідачем перебували у шлюбі і раніше, проте зазначила. що є одинокою матір'ю та сама виховує власного сина, та відповідач не є його батьком. Наполягала на тому, що кватиру АДРЕСА_1 вона купила на власні кошти. Які отримала з продажу квартири у Росії.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що з 1994 року по 1998 рік та з 08.04.2006 року по 19.05.2011 року вони з позивачкою по справі перебували у зареєстрованому шлюбі. В них є спільна дитина, проте він не зазначений у якості батька. Перший раз вони розірвали шлюб щоб позивачка з сином мали можливість отримати житло, оскільки син є інвалідом та страждає на цукровий діабет. Після продажу квартири в Росії вони разом переїхали до Криму, де на виручені кошти придбали спірну квартиру, дачу та автомобіль. В 2010 році позивачка вигнала відповідача з квартири та не пускала його до неї, у зв'язку з чим він був вимушений звернутись до суду з позовом до суду та рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 14.02.2011 року його позов було задоволено частково та вселене його до спірної квартири. Не зважаючи на зазначене рішення суду позивачка погрожує йому, що якщо він вселиться то вона не пустить його дальше коридору та в ночі завдасть вдарів праскою по голові, у зв'язку з чим він не вселився до квартири.
Вислухавши сторони. дослідивши матеріали справи у своєї сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.
На підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17.05.2002 року, реєстровий № 3101, ОСОБА_1 є власником зазначеної квартири.
Як вбачається з копії лицьового рахунку НОМЕР_1 з квартирі АДРЕСА_1 крім позивачки та їх сина ОСОБА_3, також зареєстрований ОСОБА_2.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 14.02.2011 року по цивільної справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання права власності на частку у квартирі та вселення, позовні вимоги були задоволені частково та вселене ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1. В частині визнання права власності на частку квартири позов було залишено без задоволення.
Задовольняючи позов в частині вселення, суд виходив з того, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1, проте ОСОБА_1, яка перебувала з ним у шлюбі період з 1994 року по 1998 рік та з 08.04.2006 року по 19.05.2011 року перешкоджає йому проживати у зазначеної квартирі, у якої він зареєстрований.
Жодних даних щодо виконання зазначеного рішення щодо вселення ОСОБА_2 у квартиру з 1994 року по 1998 рік та з 08.04.2006 року по 19.05.2011 року до суду не надано, у зв'язку з чим суд приймає до уваги доводи ОСОБА_2 щодо того, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди для проживання у спірної квартирі.
Згідно з частиною 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України у осіб, які вселились до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача.
За принципами змагальності та диспозитивності цивільного процесу, встановленими статтями 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, з наданням суду належних і допустимих доказів, обсяг яких сторона визначає самостійно.
При цьому, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Зі змісту зазначеної норми вбачається відстуність поважних причин, як підстава для втрати права на користування житловим прмиміщенням, проте відповідач ОСОБА_2 не проживає у АДРЕСА_1 з причини чинення з боку позивачки перешкод, що підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 14.02.2011 року, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяті днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя