"24" вересня 2013 р.Справа № 5017/2636/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,
суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від ТОВ „Красний рибак" - не з'явився;
від Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області - Величко І.Г. - за довіреністю;
від Білгород-Дністровської райдержадміністрації Одеської області - Антілова А.Є. - за довіреністю
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Красний рибак"
на рішення господарського суду Одеської області від 08 липня 2013 року
по справі №5017/2636/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Красний рибак"
до Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області
про визнання права користування земельною ділянкою
Сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
У судовому засіданні 12.09.2013р. згідно ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.
В судовому засіданні 24.09.2013р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
10.09.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Красний рибак" (надалі - позивач, ТОВ „Красний рибак", Товариство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (надалі - відповідач, сільрада) про визнання за ним права користування земельною ділянкою площею 576,3га розташованою на території Краснокосянської сільради Білгород-Дністровського району Одеської області, в межах та на умовах, встановлених Державним актом на право користування землею від 10.07.1997р. (землекористування записано в державну книгу реєстрації землекористувань за №40 від 10.07.1997р.).
В обґрунтування позовних вимог ТОВ „Красний рибак" зазначало, що Товариство має право користування вищезазначеною земельною ділянкою на підставі Державного акту на право користування земельною ділянкою від 10.07.1997р., як правонаступник Рибогосподарського аграрного колективного підприємства „Красний Рибак". (надалі - РАКП „Красний рибак").
15.05.1999р. РАКП „Красний рибак" перетворене у Закрите акціонерне товариство „Красний рибак". Відповідно до статуту Рибо-аграрне ЗАТ „Красний рибак" (РАЗАТ „Красний рибак") є правонаступником РАКП „Красний рибак". У 2011р. в результаті перетворення РАЗАТ „Красний рибак" створено ТОВ „Красний рибак", котре є повним правонаступником РАЗАТ „Красний рибак".
Статутний капітал ТОВ „Красний рибак" було створено в результаті передачі йому усього майна, прав та обов'язків ЗАТ „Красний рибак". З посиланням на норми ст.ст.14-15 ЗК УРСР, ч.1 ст.92 ЗК України, п.2 Постанови Кабміну України від 02.04.2002р. №449 „Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", п.7 ст.34 ЗУ „Про підприємства в Україні", ст.ст.108,392,396 ЦК України позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2012р. до у часті у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача? залучено Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію Одеської області.
22.10.2012р. відповідач подав суду першої інстанції клопотання про припинення провадження у справі на підставі ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору. На думку відповідача на час звернення ТОВ „Красний рибак" з позовом до Краснокосянської сільської ради між сторонами відсутній господарський спір щодо земельної ділянки, яка вказана в державному акті на право постійного користування землею від 10.07.1997р. та позовні вимоги ТОВ „Красний рибак" зводяться до намагання встановити факт, що має юридичне значення, - визнати наявність у нього права постійного користування земельною ділянкою, яка у 1997р. надавалася на умовах постійного користування РАКП „Красний рибак".
21.11.2012р. Білгород-Дністровська РДА Одеської області звернулась до суду першої інстанції з заявою про припинення провадження по справі з аналогічних підстав.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2012р. клопотання Краснокосянської сільради Білгород-Дністровського району Одеської області задоволено - провадження по справі №5017/2636/2012 припинено на підставі п.1-1- ст.80 ГПК України.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 24.12.2012р. по справі №5017/2636/2012; справу передано на розгляд суду першої інстанції.
Ухвалою місцевого господарського суду від 07.02.2013р. провадження по справі зупинено у зв'язку з надходженням касаційної скарги відповідача на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2013р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. залишено без змін.
Ухвалою суду першої інстанції від 16.04.2013р. провадження по справі №5017/2636/2012 поновлено.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.07.2013р. (суддя Меденцев П.А.) відмовлено у задоволенні позову ТОВ „Красний рибак" у повному обсязі.
Рішення суду вмотивовано посиланням на норми ст.125 ЗК України, п.3 ч.1 ст.27 ЗК України (в редакції, чинній станом на 1998р.) та тим, що Державний акт на право користування земельною ділянкою від 10.07.1997р. виданий РАКП „Красний рибак" , зміни до вказаного Державного акту не вносилися. Відповідно до п.6 Перехідних положень Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Тому у разі зміни організаційно-правової форми товариства чи його назви Державний акт слід переоформлювати. З боку ЗАТ „Красний рибак" не було вжито жодних заходів до оформлення відповідного права на вказану земельну ділянку. Перетворення РАКП „Красний рибак" в ЗАТ „Красний рибак" було юридичним фактом для припинення його права користування земельною ділянкою. Тобто у ТОВ „Красний рибак" як правонаступника попередніх юридичних осіб є такі передбачені законом шляхи оформлення прав на земельну ділянку як: набуття права власності на земельну ділянку (наприклад викуп), набуття права оренди земельної ділянки із земель державної та комунальної власності.
Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, ТОВ „Красний рибак" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду від 08.07.2013р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ „Красний рибак" зазначило ті ж самі обставини, що і у позовній заяві, а також те, що оскаржене рішення винесено з неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, неповним з'ясуванням обставин справи, а також з порушенням норм процесуального і матеріального права та підлягає скасуванню з наступних підстав:
- суд першої інстанції у своєму рішенні послався на пункт 6 Перехідних положень ЗК України та не прийняв до уваги посилання позивача на те, що відповідно до п.1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005 пункт 6 розділу „Перехідні положення" ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України;
- господарський суд Одеської області дійшов невірного висновку, що при зміні організаційно-правової форми товариства чи його назви державний акт необхідно переоформлювати, оскільки відповідно до п.7 ст.34 ЗУ „ Про підприємства в Україні" (чинного на момент перетворення РАКП „Красний рибак" у ЗАТ „Красний рибак") при перетворенні одного підприємства в інше, до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства; відповідно до ст.108 ЦК України до ТОВ „Красний рибак" перейшли усі майнові права РАКП „Красний рибак" як правонаступника останнього;
- суд першої інстанції при прийнятті рішення в порушення ст.82 ГПК України не врахував висновків? викладених Верховним судом України у постановах від 26.09.2011р., від 21.02.2011р. по справі №31-3а11, від 07.12.2004р. по справі №3/102.
06.08.2013р. позивач подав суду апеляційної інстанції уточнену апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ „Красний рибак" у повному обсязі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2013р. апеляційну скаргу ТОВ „Красний рибак" прийнято до провадження та призначено її до розгляду.
24.09.2013р. Краснокосянська сільська рада подала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якій просила залишити оскаржене рішення без змін а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
- доводи апеляційної скарги є хибними, оскільки вони не ґрунтуються на законі та заявлені з неправомірною метою - легалізувати ухилення ТОВ „Красний рибак" від внесення до державного та місцевого бюджетів плати за користування земельною ділянкою площею 576,3га у встановленому чинним законодавством розмірі;
- доводи апелянта стосовно наявності господарського спору між сторонами із посиланням на лист відповідача до органів прокуратури не доводять наявність між сторонами господарських відносин та спору про право, що виникає із відповідних відносин;
- реорганізація 27.05.1999р. РАКП „Красний рибак" в ЗАТ „Красний рибак" була юридичним фактом для припинення його права користування земельною ділянкою;
- державний акт на право користування землею виданий 10.07.1997р. іншій юридичній особі, а не позивачу, тому у ТОВ „Красний рибак" відсутні підстави для користування спірною земельною ділянкою;
- оскільки ЗАТ „Красний рибак" з 1999р. не переоформило на себе право користування земельною ділянкою та не отримало державного акту, що посвідчує це право, ТОВ „Красний рибак" має укласти договір оренди земельної ділянки;
- розмір земельного податку значно менший, ніж розмір орендної плати, факт звернення ТОВ „Красний рибак" з безпідставним позовом пояснюється намаганням таким чином уникнути наслідків прокурорської перевірки з питання несплати до бюджету Краснокосянської сільської ради земельного податку у значній сумі, за користування позивачем та його попередниками землями відповідача.
Представники відповідача та третьої особи заперечують проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.
Представник скаржника в судове засідання 24.09.2013р. після оголошеної перерви 12.09.2013р. не з'явився.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997р. №І-ОД №000020 Рибогосподарське аграрно-колективне підприємство „Красний рибак" одержало право постійного користування земельною ділянкою 576,3га, яка розташована на території Краснокосянської сільської ради. Землю надано у постійне користування відповідно до рішення Краснокосянської сільської ради народних депутатів №12 від 09.04.1997р.
15.05.1999р. члени РАКП „Красний рибак" уклали договір про перетворення Рибогосподарського аграрно-колективного підприємства „Красний рибак" в Закрите акціонерне товариство „Красний рибак" (Установчий договір про створення ЗАТ „Красний рибак" від 15.05.1999р.).
Відповідно до п.п.3,10 Установчого договору від 15.05.1999р. ЗАТ „Красний рибак" створене на базі РАКП „Красний рибак", є його правонаступником і бере на себе зобов'язання, які у зав'язку з цим виникають, згідно діючого законодавства. ЗАТ „Красний рибак" є власником майна, яке належало до 15.05.1999р. РАКП „Красний рибак", та майна одержаного в результаті його фінансово-господарської діяльності, а також іншого , набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.
27.05.1999р. Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією зареєстровано статут ЗАТ „Красний рибак"
Загальними зборами акціонерів ЗАТ „Красний рибак" від 25.09.2007р (протокол №2). затверджено нову редакцію Статуту Рибо-аграрного закритого акціонерного товариства „Красний рибак", відповідно до п.1.1 якого Рибо-аграрне закрите акціонерне товариство „Красний рибак" створене шляхом реорганізації рибогосподарського аграрного колективного підприємства „Красний рибак" та є правонаступником РАКП „Красний рибак".
Загальними зборами учасників (протокол №1 від 21.12.2011р.) шляхом реорганізації (перетворення) Рибо-аграрного закритого акціонерного товариства „Красний рибак" створене Товариство з обмеженою відповідальністю „Красний рибак".
Згідно з п.1.1 Статуту ТОВ „Красний рибак" Товариство є правонаступником ЗАТ „Красний рибак" по всіх правах та обов'язках.
Відповідно до ст.7 Земельного Кодексу України від 18.12.1990р. у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.
Згідно із ч.1 ст.92 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.92 цього Кодексу права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України „Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
ТОВ „Красний рибак" не є особою, яка відповідно до ч.2 ст.92 ЗК України може набувати право постійного користування земельною ділянкою, що не заперечується позивачем із застереженням, що Товариство набуло право користування земельною ділянкою в загальному законодавчо встановленому порядку ще до набрання чинності ЗК України від 25.10.2001р. (до 01.01.2002р.) внаслідок переходу до нього усього об'єму прав і обов'язків РАКП „ Красний рибак", тобто в порядку правонаступництва.
Відповідно до пункту 6 розділу Х „Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001р. громадяни та юридичні особи які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Пункт 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" містить наступні роз'яснення: „Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України „Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування". Однак ця норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002р. (див. Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005 у справі №1-17/2005)".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу Х „Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Згідно із пунктами 2,3 резолютивної частини цього рішення положення пункту 6 розділу Х „Перехідні положення" Земельного Кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення; рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, суд першої інстанції помилково послався в оскаржуваному рішенні на положення пункту 6 розділу Х „Перехідні положення" ЗК України в обґрунтування своїх висновків.
Відповідно до ч.3 ст.82 ГПК України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
Згідно до ч.1 ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Відповідно до п.7 ст.34 ЗУ „Про підприємства в Україні" (в редакції від 23.01.1997р., чинній на час перетворення РАКП „Красний рибак" у РАЗАТ „Красний рибак") при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Згідно із ст.108 ЦК України (в редакції, чинній на час перетворення РАЗАТ „Красний рибак" у ТОВ „Красний рибак") перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Відповідно до п.3 Установчого договору ЗАТ „Красний рибак", Товариство створено на базі РАКП „Красний рибак".
ТОВ „Красний рибак" є правонаступником ЗАТ „Красний рибак" (п.1.1. Статуту ТОВ „Красний рибак").
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.
Господарський суд Одеської області в оскаржуваному рішенні невірно застосував згадане положення ст.27 ЗК України від 18.12.1990р., оскільки судом апеляційної інстанції безперечно встановлено, що діяльність РАКП „Красний рибак" та ЗАТ „Красний рибак" не були припинена, була здійснена реорганізація (перетворення) підприємства з послідовним правонаступництвом усіх прав та обов'язків, набутих РАКП „Красний рибак".
Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскарженого рішення) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно до ст.126 цього Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у встановленому порядку (ст.125 ЗК України) права користування земельною ділянкою не набув, визначений п.6 розділу Х „Перехідні положення" Земельного Кодексу України обов'язок переоформлення права постійного користування на право власності або право оренди не виконав при перетворенні РАКП „Красний рибак" в РАЗАТ „Красний рибак", а тому із створенням РАЗАТ „Красний рибак" право користування припинилося в силу положень п.3 ч.1 ст.27 Земельного Кодексу України.
При цьому суд першої інстанції невмотивовано не взяв до уваги посилання позивача на втрату чинності п.6 розділу Х „Перехідні положення" Земельного Кодексу України згідно із Рішенням Конституційного суду України, а також приписи пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002р. №449 „Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою". Цією нормою встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Отже право постійного користування земельною ділянкою, посвідчене Державним актом від 10.07.1997р., набуте ще РАКП „Красний рибак" в установленому законом порядку, на момент виникнення спору в суді та його вирішення судом не втрачено, а зберігається за ТОВ „Красний рибак".
Постанова Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002р. втратила чинність з набранням чинності Постановою Кабміну України від 03.06.2013р. №483, якою затверджено Перелік постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, а саме - з 23 липня 2013р.
Отже на момент звернення ТОВ „Красний рибак" до суду із позовом та ухвалення оскарженого судового рішення Державний акт на право постійного користування землею від 10.07.1997р. посвідчував як правовстановлюючий документ право користування позивачем землею та з огляду наявності спору з Краснокосянською сільською радою щодо такого права воно, як невизнане відповідачем, підлягало судовому захисту згідно із положеннями ст.152 Земельного Кодексу України.
Відповідно до ч.ч.2,3 (пункт „а") ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Враховуючи викладене, до спірних правовідносин не може бути застосована ст.125 Земельного Кодексу України та позовні вимоги ТОВ „Красний рибак" підлягали задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 26.09.2011р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Мукачівський лісокомбінат" до Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання незаконними та скасування рішень, державних актів на право власності на землю, визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними (http://reyestr.gov.ua/Reviev/18732404); постанові Вищого господарського суду України від 26.05.2010р. по справі №21/273-09.
Доводи Краснокосянської сільської ради на обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони у своїй сукупності не спричиняють висновків, зворотніх вищенаведеним, та не спростовують підставність тверджень скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Зокрема, спір про право в даній справі наявний та Краснокосянська сільська рада є належним відповідачем, що підтверджується змістом постанови Одеського апеляційного господарського суду по цій справі від 23.01.2013р., з мотивами та висновками якої погодився і Вищий господарський суд України в постанові від 02.04.2013р.
Економічні чинники незгоди відповідача та третьої особи по справі із визнанням належності позивачу права користування спірною земельною ділянкою не можуть впливати на результати вирішення даного спору, позаяк не мають під собою юридично спроможного підґрунтя. Позивач сплачує земельний податок, що визнається відповідачем та третьою особою, отже користування землею, як то передбачено законом, є платним.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції скасовує оскаржене рішення від 08.07.2013р. з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ „Красний рибак" у повному обсязі.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій згідно із ч.3 ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.49,99, 101-103-105 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ТОВ „Красний рибак" задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 08.07.2013р. скасувати.
Позовні вимоги ТОВ „Красний рибак" задовольнити.
Визнати за ТОВ „Красний рибак" право користування земельною ділянкою площею 576,3га, розташованою на території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1-ОД №000020 від 10.07.1997р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за №40.
Стягнути з Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 1105грн. судового збору на користь ТОВ „Красний рибак" за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь ТОВ „Красний рибак" 573грн.50коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 30.09.2013р.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Бєляновський В.В.