04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" вересня 2013 р. Справа№ 911/1772/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Тарасенко К.В.
Тищенко А.І.
розглянув апеляційну скаргу ТОВ «АФ «Іванків» на рішення господарського суду Київської області від 18.06.2013 року № 911/1772/13 (суддя Ярема В.А.)
за позовом Державного публічного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма
"Іванків"
про стягнення 104 019,12 гривень
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд
Рішенням господарського суду Київської області № 911/1772/13 від 18.06.2013р. задоволений позов ТОВ «Украгролізинг» до ТОВ «Агрофірма "Іванків» про стягнення 104 019,12грн. грн.
Не погоджуючись з рішенням відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.
Представник відповідача в судове засідання двічі не з'явився, причина суду не відома.
За змістом ст.64,87 ГПК України , зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи наявність поштових повідомлень про обізнаність сторін щодо розгляду справи, приписи ст. 102 ГПК України, відсутності будь-яких клопотань та заяв щодо відкладення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 22.02.2012р. між ДПАТ "НАК "Украгролізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Агрофірма "Іванків" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №10-12-9 ств-пл/61 , за умовами якого позивач зобов'язався передать відповідачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.
21.03.2012р. сторонами підписано акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки №1, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу загальною вартістю 1 000 650,00 грн.
Додатком №2 до Договору сторони погодили графік сплати лізингових платежів.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором в частині своєчасної спати лізингових платежів (другого чергового платежу за Графіком) не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 102 602,36 грн. заборгованості.
Задовольняючи позовні вимоги господарський суду виходив з того, що підписання відповідачем 21.03.2012р. акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки №1 свідчить про прийняття останнім, визначеного у акті предмета лізингу, та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по сплаті лізингових платежів у розмірі та строки, передбачені Договором, зокрема, другого чергового платежу до 22.03.2013р. Станом на день прийняття рішення відповідач не сплатив черговий лізинговий платіж, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 102 602,36 грн. заборгованості по сплаті другого чергового лізингового платежу за додатком №2 до Договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати лізингового платежу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 180,63 грн. пені, 236,13 грн. 3% річних.
Заперечуючи проти рішення, відповідач вказує на те, що суд не взяв до уваги того, що після отримання обладнання, воно виявилось недоукомплектованим та непридатним для використання про що позивача було повідомлено та отримано відмову. За таких обставин, сплата чергового лізингового платежу, була неможливою.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту ст. 808 ЦК України лізингоодержувач по суті є третьою особою у договорі купівлі-продажу предмета лізингу, укладеному між лізингодавцем та продавцем (постачальником), та набуває прав стосовно отримання предмета лізингу, забезпечення його якості, справності, монтажу, запуску в експлуатацію, безоплатного усунення недоліків тощо.
Дана стаття встановлює суб'єкта відповідальності перед лізингоодержувачем за стан та якість предмета лізингу в залежності від того, хто здійснював вибір продавця. Якщо продавця обирав лізингоодержувач, лізингодавець звільняється від відповідальності за стан предмета лізингу. Відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо несе продавець. Якщо ж вибір продавця здійснював лізингодавець, він буде нести перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність разом з продавцем. Правила солідарної відповідальності встановлені ст. ст. 541, 543 ЦК. Продавець (постачальник) також здійснює ремонт та технічне обслуговування предмета лізингу виключно тому, що такі обов'язки покладаються на нього договором між продавцем (постачальником) та лізингодавцем.
Між тим, посилаючись на недоліки отриманого предмету лізингу, відповідачем не надано листів, звернень до позивача щодо не до комплектації товару, що за умовами п.3.3.1договору повинно бути підтверджено відповідним актом.
Доказів того, що відповідач отримав неякісний товар, відповідач не надав як суду першої інстанції так і не долучив до матеріалів апеляційної скарги
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма "Іванків» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області № 911/1772/13 від 18.06.2013р.-без змін.
Матеріали справи повернути господарському суду Київської області.
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Тарасенко К.В.
Тищенко А.І.