73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
24 вересня 2013 р. Справа № 923/1071/13
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Червоній Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "Агропроменерго", смт. Велика Олександрівка Херсонської області
до Херсонського обласного автомобільно-учбового комбінату, м. Херсон
про стягнення 73641 грн. 42 коп.
за участі представників сторін:
від позивача - Кіженцев В.С. - директор, паспорт серії МО №080326, виданий Великоолександрівським РВУМВС України в Херсонській області 14.03.1996 р.
від відповідача - Бєла Є.Ю. - представник, довіреність №2 від 07.07.2013 р.
Приватне підприємство "Агропроменерго" (позивач) звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути розірвати мирову угоду, кладену сторонами за справою № 5024/1532/2012 від 11.12.12 та стягнути з Херсонського обласного автомобільно-учбового комбінату (відповідач) заборгованості за виконані роботи згідно договору №3 від 25.08.2011 р. у сумі 73641 грн. 42 коп.
До початку розгляду справи позивач уточнив вимоги та просив тільки стягнути суму боргу у сумі 73641 грн.42 коп.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач не надав письмового відзиву на позов та витребуваних судом документів, в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Позивач в позовній заяві та в уточненні до позовної заяви просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 73641 грн. 42 коп., які знаходяться на рахунках відповідача.
Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно до п. 45 Постанови Пленуму ВСУ України від 24.10.2008 р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішення питання про забезпечення позову господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду.
Також, як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Вищий господарський суду від 26.12.2011, № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
При цьому слід зазначити, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є припущення позивача, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення, та будь-яких письмових доказів вищезазначених припущень позивачем не надано.
Враховуючи викладені обставини суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, у зв'язку з чим заява позивача задоволенню не підлягає.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін
Між сторонами 25.08.2011р. було укладено договір №3 про здійснення капітального ремонту системи опалення.
Відповідно до актів приймання виконаних робіт №1 від 30.09.2011р. та №2 від 31.10.2011р., позивач виконав у відповідності до умов договору №3 роботи з капітального ремонту системи опалення 2 поверху з котлом у підвалі на загальну суму 121199 грн.
Відповідач в порушення умов договору №3 належним чином не виконав своїх зобов'язань, щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 68900 грн. 13 коп., в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості а також 3% річних в сумі 9459 грн. 65 коп. та пені в сумі 5167 грн. 51 коп. в судовому порядку.
Ухвалою від 11 грудня 2012р. у справі №5024/1532/2012 затверджено мирову угоду укладену між приватним підприємством "Агропроменерго" та Херсонським державним обласним навчально-курсовим комбінатом та припинено провадження у справі.
За умовами вищезазначеної угоди сторони домовились, що відповідач відшкодовує позивачеві кошти в розмірі 68900 грн. 13 коп. - заборгованості за договором від 25.08.2011р. та судовий збір в розмірі 1670 грн. 55 коп. рівними частинами, що дорівнюють сумі 11761 грн. 78 коп., протягом шести місяців з дати затвердження її господарським судом Херсонської області. Позивач в свою чергу відмовився від стягнення пені в сумі 5167 грн. 51 коп. та 3% річних в сумі 9459 грн. 65 коп.
Позивач посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди ні щодо сум ні щодо термінів погашення заборгованості та обґрунтовуючи свої вимоги ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, ст. ст. 527, 530, 624, 625 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 73641 грн. 42 коп. заборгованості.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши їх з нормами чинного законодавства суд відмовляє в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за № 18 (зі змінами від 23.03.2012 р. № 3, від 17.10.2012 р. № 10, від 16.01.2012 р. №2, від 16.01.2013 №3, від 21.02.2013 року № 7, від 29.05.2013р. №9), у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.
Таким чином, у позивача є право звернутися з ухвалою про затвердження мирової угоди до державної виконавчої служби у порядку Закону України "Про виконавче провадження" з відповідною заявою про порушення виконавчого провадження за виконавчим документом. У випадку відмови державної виконавчої служби прийняти до виконання ухвалу про затвердження мирової угоди з підстав, визначених ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про зобов'язання боржника виконати мирову угоду, за результатами розгляду такого позову, у випадку задоволення, суд видає наказ.
Вимоги про стягнення боргу за обґрунтуванням про наявність боргу, який витікає із цивільно-правових договорів не підлягають задоволенню, оскільки вони уже були розглянуті за позовом у справі №5024/1532/2012, провадження у якій припинено в зв'язку з затвердженням мирової угоди. Повторне звернення та розгляд позову за тим самим обґрунтуванням цих вимог не допустиме нормами Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 27.092013р.
Суддя Л.М. Немченко