"25" вересня 2013 р. Справа № 915/1436/13
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" /54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40/
до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України /54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41/
про визнання недійсним рішення
Суддя Бездоля Д.О.
від позивача: Рудяк С.О. (довіреність від 29.07.13р. № 01/53-117), Тюнін М.В. (довіреність від 04.02.13р. № 01/53-22), Волик В.М. (довіреність від 22.05.13 р. № 01/53-79), Клис Н.А. (довіреність від 26.12.12р. № 01/33-421)
від відповідача: Концуренко О.В. (довіреність від 16.07.2013р. № 25)
СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.2013р. № 81-ріш.
Заявлений позов позивач обґрунтовує тим, що спірне рішення відповідача суперечить ст. 1, 2, 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 1, 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 22 ЦК України, п.п. 30, 37 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99р. № 1357.
Відповідач проти позову позивача заперечив, мотивуючи тим, що спірне рішення відповідача повністю грунтується на чинному законодавстві України та фактичних обставинах справи. Відключення споживачів за порушення ПКЕЕн є операцією, що виконується під час виконання функціональних обов'язків працівників позивача із забезпечення надійного постачання електричної енергії, має характер технічної процедури у виконанні робіт з електропостачання населення. Тому, обгрунтованих і законних підстав для стягнення плати за відключення у позивача не має. Якщо ж позивач вважає, що відключаючи споживачів від мереж електропостачання внаслідок порушення ПКЕЕн, він несе збитки - Правилами передбачено його право вимагати їх відшкодування в установленому порядку, а не шляхом обумовлення підключення електроенергії після сплати вартості за відключення електроенергії.
Ухвалою суду від 16.08.13р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 02.09.13р. о 16 год. 10 хв.
У судовому засіданні 02.09.13р. судом оголошувалась перерва до 10.09.13р. о 14 год. 00 хв. У судовому засіданні 10.09.13р. судом оголошувалась перерва до 25.09.13р. о 14 год. 00 хв.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -
27.06.13р. адміністративна колегія Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла спірне рішення № 81-ріш у справі № 1-26.213/71-2013 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Даним рішенням відповідач:
- визнав, що позивач займав монопольне становище у 2011-2012 роках на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню у межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі позивача, як такий, що на цьому ринку не мав жодного конкурента;
- визнав, що дії позивача, які полягають у висуванні вимог до гр. Титаря О.І. щодо оплати вартості відключення від електропостачання помешкання цього споживача за адресою: м. Миколаїв, вул. Фурманова, 53, як обов'язкової умови для відновлення йому електропостачання, при тому, що сам споживач не замовляв у позивача цієї послуги (виконання робіт) і відповідних договорів на її надання, як то вимагається законодавством, не укладав, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
- за вчинене порушення наклав на позивача штраф у розмірі 68000 гривень.
Вказане рішення позивач отримав 11.07.2013р., що підтверджується листом відповідача від 08.07.13р. № 1-292/80-1963 та поясненнями позивача.
При прийнятті даного рішення відповідач керувався наступними обставинами та висновками:
- позивач здійснює діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом;
- товаром є постачання електричної енергії за регульованим тарифом, споживачі - населення Миколаївської області, товарними межами ринку є постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню, територіальні межі ринку - межі території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі позивача;
- позивач є єдиним суб'єктом господарювання, який постачає електричну енергію за регульованим тарифом населенню в межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні місцеві (локальні) електричні мережі позивача відповідно до отриманих ліцензій НКРЕ від 18.08.05р. № 177322, від 18.08.05р. № 177323, від 28.04.11р. № 500343, від 28.04.11р. № 500344;
- часовими межами ринку визначено 2011 - 2012 роки - проміжок часу, протягом якого залишились незмінні структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому;
- за визначенням ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач у 2011 - 2012 роках займав монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню у межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі позивача, як такий, що на цьому ринку не мав жодного конкурента;
- між позивачем та гр. Титарем О.І. укладений договір від 18.03.09р. № 1109230 про користування електричною енергією, за яким позивач узяв на себе зобов'язання надійно постачати споживачу (гр. Титарю О.І.) за адресою: м. Миколаїв, вул. Фурманова, 53, електричну енергію у необхідних йому обсягах, а споживач, у свою чергу, зобов'язався сплачувати одержану електричну енергію за діючими тарифами у терміни, передбачені договором;
- 06.06.12р. споживачу було припинено електропостачання, про що складено відповідне повідомлення. Підставою для відключення споживача стало порушення ним п. 30 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99р., № 1357 (далі - ПКЕЕн).
Пунктом 30 ПКЕЕн передбачено, що якщо протягом двох розрахункових періодів представник енергопостачальника не мав доступу до приладу обліку, він залишає споживачу в поштовій скриньці повідомлення про дату наступного відвідання чи прохання передати показання приладу обліку енергопостачальнику. Якщо після цього споживач не передав відомостей про кількість спожитої електричної енергії, енергопостачальник має право через 30 днів після дати відправлення письмового попередження припинити постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з п. 36 ПКЕЕн відновлення електропостачання споживача здійснюється протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику;
- для відновлення електропостачання у своє житло споживач (гр. Титар О.І.) 20.06.12р. звернувся до позивача, пред'явивши абонентську книжку, яка свідчила про відсутність заборгованості за спожиту електроенергію. Для підключення до електропостачання споживачу було надано квитанції, в т.ч. на оплату послуг з відключення на суму 92,45 грн.;
- на звернення споживача від 22.06.12р. позивач відповів, що витрати на відключення споживача від електромережі внаслідок вчинення останнім порушень, передбачених п. 30 ПКЕЕн, відносяться до збитків, які необхідно сплачувати;
- споживач не звертався до позивача щодо отримання послуги від останнього з відключення від мереж позивача при примусовому припиненні постачання електроенергії у його житло, яке відбулось 06.06.12р. за порушення споживачем ПКЕЕн. Договір на надання послуг з відключення електропостачання між позивачем та гр. Титарем О.І. не укладався, плата не узгоджувалась;
- пунктом 36 ПКЕЕн передбачено виконання низки умов підключення до мереж електропостачання після відключення за порушення ПКЕЕн, серед яких умова оплати вартості відключення не міститься;
- відключення споживачів за порушення ПКЕЕн є операцією, що виконується під час виконання функціональних обов'язків працівників позивача із забезпечення надійного постачання електричної енергії, має характер технічної процедури у виконанні робіт з електропостачання населення, тому законних і обгрунтованих підстав для стягнення плати за відключення у позивача немає;
- ПКЕЕн передбачено, що додаткові платні послуги пропонуються споживачеві, а споживач у випадку потреби погоджується їх сплатити, тобто існують ринкові відносини, є попит та пропозиція. У даному випадку відключення електроенергії внаслідок порушення ПКЕЕн відбувається без замовлення чи згоди споживача та є засобом примушення споживача сплатити визначену вартість робіт з відключення, що забезпечує позивачу надходження додаткових коштів, оскільки їх оплата є умовою поновлення електропостачання. Якщо позивач вважає, що відключаючи споживачів від мереж електропостачання внаслідок порушення ПКЕЕн, він несе збитки - Правилами передбачено його право вимагати їх відшкодування в установленому порядку, а не шляхом обумовлення підключення електроенергії після сплати вартості за відключення електроенергії. Отже, позиція позивача, що відключення споживачів від мереж електропостачання внаслідок порушення ПКЕЕн є збитками, не грунтується на нормах чинного законодавства, внаслідок чого споживачі - населення змушені незаконно сплачувати позивачу витрати на відключення електроенергії від мереж електропостачання та забезпечувати отримання позивачем прибутку від виконання цих операцій;
- позивач, висуваючи вимогу про оплату вартості відключення споживача як обов'язкову умову для відновлення йому електропостачання, при тому, що сам споживач не замовляв у нього цієї послуги, відповідних догорів на її надання не укладав, допускає ущемлення інтересів споживачів, що є однією із кваліфікуючих ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку. За умов значної конкуренції на ринку наведені дії позивача були б неможливими, оскільки маючи зацікавлення продати свій товар, позивач мав би вживати заходів щодо недопущення ущемлення інтересів споживачів в частині неправомірного висування вимог оплати робіт та послуг, яких споживачі не потребували та не замовляли. За наявності значної конкуренції на ринку споживач міг би обирати для себе іншого постачальника послуг, який дотримується вимог чинного законодавства та не допускає ущемлення його законних інтересів, які полягають в одержанні послуг з постачання електричної енергії виключно на тих умовах, що передбачені законодавством;
- з огляду на монопольне становище позивача на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню в межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі позивача, дії позивача, які полягають у висуванні вимог до гр. Титаря О.І. щодо оплати вартості відключення від електропостачання помешкання цього споживача за адресою: м. Миколаїв, вул. Фурманова, 53, як обов'язкової умови для відновлення йому електропостачання, при тому, що сам споживач не замовляв у позивача цієї послуги (виконання робіт) і відповідних договорів на її надання, як то вимагається законодавством, не укладав, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
- споживач був позбавлений послуг електропостачання у належне йому помешкання за адресою: м. Миколаїв, вул. Фурманова, 53, з 06.06.12р. до 21.05.13р. 20.05.13р. споживач звернувся до позивача з заявою щодо відновлення електропостачання за цією адресою, у зв'язку з чим з ним було укладено договір від 20.05.13р. № АЛ-1347, згідно з яким Титар О.І. цього ж дня сплатив 259,62 грн., в т.ч. за повторне підключення побутових споживачів на вводі 1-ф. 3 ПЛ - 150,18 грн. (з ПДВ), за відшкодування транспортних витрат - 109,44 грн. (з ПДВ). Позивач виконав підключення до електропостачання помешкання споживача без стягнення з нього плати за відключення.
Встановлені відповідачем при прийнятті спірного рішення обставини взаємовідносин позивача та споживача (гр. Титаря О.І.) щодо постачання електричної енергії за договором № 1109230 підтверджуються поданими сторонами доказами та не заперечуються позивачем.
Проте, станом на час вирішення даного спору витрати позивача на відключення від електропостачання помешкання споживача (гр. Титаря О.І.) за адресою: м. Миколаїв, вул. Фурманова, 53 останнім не сплачені, що визнається обома сторонами та підтверджується ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.09.13р. у справі № 490/9238/13-ц про стягнення збитків.
Згідно з калькуляцією, поданою суду позивачем та жодним чином не спростованою відповідачем, витрати позивача на відключення споживача від електропостачання складаються з:
- виконавці відключення - ел.монтер ОВБ IV гр.кв. та водій. На відключення та проїзд до місця виконання робіт та повернення назад витрачено 1,88 нормо-год., що складає 25,42 грн. (заробітна плата вказаних осіб за час виконання роботи);
- єдиний внесок на ЗОДСС - 37,06% - 9,42 грн.;
- загальновиробничі витрати - 166% - 42,40 грн.;
- прибуток - 0%;
- калькуляційна вартість - 77,04 грн., ПДВ - 15,41 грн., всього з ПДВ - 92,45 грн.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з п. 1 ПКЕЕн ці Правила регулюють відносини між громадянами (далі - споживачі електричної енергії) та енергопостачальниками. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Відповідно до п. 30 ПКЕЕн якщо протягом двох розрахункових періодів представник енергопостачальника не мав доступу до приладу обліку, він залишає споживачу в поштовій скриньці повідомлення про дату наступного відвідання чи прохання передати показання приладу обліку енергопостачальнику. Якщо після цього споживач не передав відомостей про кількість спожитої електричної енергії, енергопостачальник має право через 30 днів після дати відправлення письмового попередження припинити постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Наведений у згаданій статті перелік збитків не є вичерпним, оскільки до складу збитків також можна віднести додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків, внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. При цьому, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
З матеріалів справи вбачається та визнається обома сторонами, що споживач (гр. Титар О.І.) порушив п. 30 ПКЕЕн та не передав позивачу у встановлений строк відомостей про кількість спожитої електричної енергії, внаслідок чого позивач реалізував своє право та припинив постачання електричної енергії даному споживачу, що призвело до понесення позивачем витрат в розмірі 92,45 грн.
У спірному рішенні відповідач дійшов висновку, що покладення на споживача даних витрат позивача як обов'язкової умови для відновлення електропостачання є ущемленням інтересів даного споживача, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. При цьому, у спірному рішенні відповідач дійшов висновку, що відключення споживачів за порушення ПКЕЕн є операцією, що виконується під час виконання функціональних обов'язків працівників позивача із забезпечення надійного постачання електричної енергії, має характер технічної процедури у виконанні робіт з електропостачання населення, тому законних і обгрунтованих підстав для стягнення плати за відключення у позивача немає. В той же час, у цьому ж рішенні відповідач вказав, що якщо позивач вважає, що відключаючи споживачів від мереж електропостачання внаслідок порушення ПКЕЕн, він несе збитки - Правилами передбачено його право вимагати їх відшкодування в установленому порядку, а не шляхом обумовлення підключення електроенергії після сплати вартості за відключення електроенергії.
Тобто, у самому тексті спірного рішення відповідач допускає, що витрати позивача на відключення споживача від електропостачання можуть належати до збитків, що підтвердив у судовому засіданні 25.09.13р. і представник відповідача.
Господарський суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення не надав належної оцінки тій обставині, що дані додаткові витрати позивач поніс виключно у зв'язку з порушенням споживачем п. 30 ПКЕЕн (п. 13 договору № 1109230). Відповідач дійшов передчасного висновку, що дані витрати позивача не можуть належати до збитків, оскільки відповідачем не досліджено та наведено жодного акту, який передбачає, що примусове відключення споживачів за порушення ПКЕЕн є суто технічною процедурою у наданні послуг з електропостачання населенню, витрати по здійсненню якої мають бути покладені саме на позивача, зокрема з підстав їх включення до регульованого тарифу.
При цьому, господарським судом встановлено, що спір про стягнення з споживача на користь позивача витрат, понесених останнім внаслідок примусового відключення гр. Титаря О.І. від електропостачання, перебуває на вирішенні Центрального районного суду м. Миколаєва (справа № 490/9238/13-ц).
У спірному рішенні відповідач дійшов висновку, що споживачі - населення змушені незаконно сплачувати позивачу витрати на відключення електроенергії від мереж електропостачання та забезпечувати отримання позивачем прибутку від виконання цих операцій. В той же час, судом встановлено, що згідно з калькуляцією, поданою суду позивачем та жодним чином не спростованою відповідачем, до витрат позивача на відключення споживача від електропостачання прибуток взагалі не включений.
Господарський суд вважає, що відповідач також дійшов невірного висновку, що оплата вартості споживачем відключення від електропостачання його помешкання за адресою: м. Миколаїв, вул. Фурманова, 53, є обов'язковою умовою для відновлення йому електропостачання, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з заявою, у встановленій позивачем формі, з укладенням договору від 20.05.13р. № АЛ-1347, сплатою відповідних платежів, споживач звернувся до позивача 20.05.13р., а вже 21.05.13р. він був підключений до електропостачання. Дана обставина була встановлена самим відповідачем у спірному рішенні. При цьому, господарський суд вважає, що заява споживача від 22.06.12р., без сплати витрат, передбачених п. 36 ПКЕЕн, в якій по суті оспорюються дії позивача з припинення електропостачання, не є підставою для відновлення споживачу електропостачання.
Більше того, господарським судом встановлено, що навіть станом на час вирішення даного спору витрати позивача на відключення від електропостачання помешкання споживача (гр. Титаря О.І.) за адресою: м. Миколаїв, вул. Фурманова, 53 останнім не сплачені, а тому покладена відповідачем в основу спірного рішення обставина про обов'язкову умову для відновлення споживачу електропостачання повністю спростовується наявними матеріалами справи.
Поряд з цим, відповідачем не враховано, що п. 36 ПКЕЕн передбачено, що відновлення електропостачання споживача здійснюється протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Господарським судом встановлено, що у спірному рішенні відповідач дійшов висновку, що за наявності значної конкуренції на ринку споживач міг би обирати для себе іншого постачальника послуг, який дотримується вимог чинного законодавства та не допускає ущемлення його законних інтересів, які полягають в одержанні послуг з постачання електричної енергії виключно на тих умовах, що передбачені законодавством.
З огляду на вищевикладені, встановлені судом, обставини недоведеності висновків відповідача щодо незаконних дій позивача, господарський суд вважає, що відповідачем у спірному рішенні не доведено, що дії позивача по заявленню до споживача вимог про стягнення витрат (в. т.ч. в судовому порядку) були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
За встановлених обставин, господарський суд вважає, що спірне рішення відповідача прийняте за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що є підставою для визнання господарським судом його недійсним та відповідно задоволення позову позивача.
Щодо інших підстав позову позивача, то господарський суд вважає необхідним зазначити, що норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом. Господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти задоволення позову позивача, оскільки вони не грунтуються на чинному законодавстві України та фактичних обставинах справи.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.
Відповідно до ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.2013р. № 81-ріш у справі № 1-26.213/71-2013 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
3. Стягнути з Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41, код 22440366) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код 23399393) 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.
4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код 23399393) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп., сплачений платіжним дорученням від 07.08.2013р. № 35176, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 30.09.2013р.
Суддя Д.О.Бездоля