Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" вересня 2013 р.Справа № 922/2844/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
розглянувши справу
за позовом КП "Харківські теплові мережі", м. Харків
до ФОП ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 46559,85 грн.
за участю представників сторін:
Представник позивача - Гроссу Г.В. дов. №38-2071/471 від 10.05.2012р.
Представник відповідача - ОСОБА_2 (особисто)
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення вартості спожитої теплової енергії в сумі 46599,85 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 1212,1213 Цивільного кодексу України, які встановлюють обов'язок особи, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, повернути безпідставно придбане майно цій особі, а у випадку неможливості повернути безпідставно придбане майно в натурі - відшкодувати його вартість, яка визначається на момент придбання. Позивач вказує , що відповідач безпіставно споживав теплову енергію у період з жовтня 2010 року по квітень 2013 року, а тому зобов"язаний відшкодувати її вартість.
Через канцелярію суду 02.09.13р. від позивача з супровідним листом (вх.№31809) надійшли документи на виконання вимог ухвали суду для їх долучення до матеріалів справи.
Також, 02.09.13р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заперечення з документами для долучення до матерівлів справи (вх.№31951, №31953).
Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 03.09.13р. було оголошено перерву до 09.09.13р.на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України.
Через канцелярію суду 09.09.13р. позивачем було надано письмові пояснення по справі (вх.№32745).
Відповідач 09.09.13р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву та заперечення з документами для долучення до матерівлів справи (вх.№32619, №32621).
Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Крім того, відповідач надав до суду клопотання (вх.№32706) про відкладення розгляду справи у зв"язку з необхідністю надання йому додаткового часу надання документів в обгрунтування своєї правової позиції з продовженням строку розгляду справи на 15 днів поза межами 2-х місячного строку вирішення спорів встановленого ст. 69 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечував.
Розгляд справи було відкладено на 16.09.2013 р.
В судовому засіданні, яке розпочалося 16.09.2013 р., були оголошені перерви до 19.09.2013 р., 20.09.2013 р. , 23.09.2013 р. та до 24.09.2013 р. для надання сторонами додаткових доказів по справі.
Відповідач надав до суду додаткові заперечення на позовну заяву (вх. №4621 від 20.09.2013р.), документи для долучення до матеріалів справи, а саме, листи позивача та відповідача (вх. №35162 від 24.09.13р.)
Позивач надав до суду документи для долучення до матеріалів справи, а саме, листи позивача та відповідача (вх. №35161 від 24.09.13р.)
Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та пояснення відповідача, суд встановив наступне.
На підставі приватної власності (договору купівлі-продажу № 3814-В-С нежитлових приміщень від 07.11.2007 р.) Відповідачу належать нежитлові приміщення 1-го поверху житлового будинку загальною площею 176,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Договорів на постачання теплової енергії між сторонами не укладалося.
В обгрунтування своїх вимог, позивач вказує, що система опалення приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи опалення вказаного житлового будинку. Факт споживання відповідачем теплової енергії з жовтня 2010 року по квітень 2013 року підтверджується актами підключення теплової енергії до приміщень відповідача та відключення теплової енергії від приміщень відповідача, складені в присутності балансоутримувача житлового будинку по АДРЕСА_1 підписаний та скріплений його печаткою. Сума вартості безпідставно спожитої Відповідачем за період з жовтня 2010 року по квітень 2013 року теплової енергії складає 46 559 грн. 85 коп., яка станом на 01.06.2013 року відповідачем не сплачена.
Оскільки відповідач не подав доказів здійснення у відповідності до вимог чинного законодавства відключення системи опалення споживача від мереж централізованого опалення, позивач вважає таке відключення відповідача самовільним і просить стягнути вартість наданих послуг теплопостачання пропорційно опалювальній площі відповідно затвердженим тарифам.
У своєї позовної заяві та поясненнях по справі позивач посилається на акти обстеження № 170/1514 від 11.02.2008 року, №170/2658 від 12.11.2009 року, №170/3296 від 03.11.2010 року, №170/4141 від 22.10.2011 року, № 170/5039 від 12.11.2012 року, як на встановлення факту постачання теплової енергії у приміщення за адресою: АДРЕСА_1, які належать відповідачу на праві приватної власності.
Дослідивши вказані акти, суд встановив, що лише акт № 170/1514 від 11.02.2008 року був складений у присутності та за участю відповідача (який не стосується спірного періоду), усі інші акти обстеження системи теплоспоживання об'єкту за 2009, 2010, 2011, 2012 роки були складені без його участі, а лише за участю представників балансоутримувача житлового будинку та представників самого позивача.
Таким чином, суд не може прийняти їх как належний та достатній доказ в обгрунтування позовних вимог позивача, оскільки виникає сумнів у походженні цих актів.
Натомість, відповідачем були додані до матеріалів справи акти № 70 від 24.02.2009 року, № 34 від 24.05.2011 року, № 9 від 17.01.2012 року, № 44 від 01.02.2012 року, якими встановлений факт відсутності у його приміщеннях приладів опалення (батарей) та ізоляції стояків централізованого опалення житлового будинку, які проходять через належні мені приміщення. Тим більш, акт № 34 від 24.05.2011 року складений у присутності представника самого позивача.
У судовому засіданні представник позивача стверджував, що слюсар КП «ХТМ» ОСОБА_5 не мав певних повноважень на проведення обстеження, а також на складання за його участі акту. Такі твердження з боку позивача є цілком необгрунтованими, оскільки ати обстеження, надані позивачем № 170/5039 від 12.11.2012 року, №170/4141 від 22.10.2011 року, № 170/3296 від 03.11.2010 року складені саме за участю з боку позивача слюсаря КП «ХТМ» ОСОБА_5
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2011 року по справі № 5023/2535/11 (яке до матеріалів справи надав сам позивач) встановлений факт відсутності у приміщеннях відповідача приладів опалення, про що свідчить акт № 70, складений КП «Жилкомсервіс» 24.02.2009 року, а також факт демонтажу усіх опалювальних приладів, місця демонтажу заварені, про що свідчить акт від 24.05.2011 року,який не був врахований при винесенні рішення лише тому, що він не стосувався спірного періоду.
Надані позивачем до позовної заяви акти включення/відключення споживача (яким є дільниця № 47 КП «Жилкомсервіс», а не відповідач) до джерела теплової енергії у підтвердження факту отримання відповідачем теплової енергії, не є належним доказом по справі і за своїм змістом, з урахуванням встановленого судом факту відсутності батарей в приміщенні відповідача, жодним чином не можуть підтверджувати факту отримання теплової енергії відповідачем (надання цієї теплової енергії до приміщень відповідача). Ці акти підтверджують лише отримання теплової енергії житловим будинком в цілому, а не конкретно відповідачем.
В 2009 році підрядною організацією ПП «ІНТЕЛ-2004» ліцензія серія АВ № 479881, була проведена робота по ізолюванню теплових стояків приміщеня відповідача, згідно договору підряда № 7 У-Т від 20.02.2009 року, та акту прийому-передачі до договору № 7 У-Т від 20.02.2009 року. Відсутність централізованого опалювання приміщення підтверджує акт обстеження № 70 від 24 лютого 2009 року, акт обстеження від 23 лютого 2009 року та акт обстеження № 32 від 24 травня 2011 року, складені комісією, в яку входили представники КП «Харківські теплові мережі», в яких вказано, що теплові прилади демонтовані а стояки ізольовані, і приміщення опалюється електроприладами.
Актом обстеження № 70 від 24 лютого2009 року КП «Жилкомсервіс» дільниці № 47 складеним комісією у складі начальника дільниці № 47 ОСОБА_6,майстра дільниці № 47 ОСОБА_4 та майстра КП «Харківські теплові мережі» ОСОБА_7 зазначено, що на ділянці трубопроводу діаметром 57 мається хомут. Також зазначено, що на розводці труб опалення стоять заглушки в кількості 4-х штук. Таким чином, приміщення що належить відповідачу на праві приватної власності, було ізольовано від системи теплових мереж будинку.
Також, 23 лютого 2009 року було складено акт обстеження нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 незажележною комісією у складі ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 Цим актом встановлено, що в 6 із 10 кімнат не має приборів опалення, а в останніх прибори (батареї) опалення холодні.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, зняті прибори опалення було вкрадено. 22 листопада 2010 року невстановлені і особи шляхом пошкодження вхідної двері викрали всі прибори опалення та інші будівельні матеріали. За даним фактом крадіжки порушено кримінальну справу 24 лютого 2011 року начальником Орджонікідзевського РВ ХМУГУМВС України в Харківській області полковником міліції Денисенко С. А.
Також 24 травня 2011 року було складено акт обстеження № 34 житлового дома АДРЕСА_1 комісією у складі начальника дільниці № 47 ОСОБА_6, майстра КП «Харківміськліфт» ОСОБА_11, слюсара КП «Харківські теплові мережі» ОСОБА_5 Даним актом було встановлено, що усі прибори опалення М-140 демонтовано у кількості 9 штук, місця демонтажу заварено, гаряче теплопостачання відсутнє. До данного акту додано фотофіксацію. На доданих фото можна побачити, що стояки ізольовані спеціалним і матеріалом і тепла у приміщення не постачають.
До того ж 7 липня 2009 року було скаладено технічний висновок, який підтверджує, що і тепла у приміщенні не постачалось. В данному технічному висновку у розділі «результати обстеження» зазначено, що стояки заізольовані, теплові прибори- відсутні, стан теплової мережі незадовільний.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що з 2009 року на сьогодняшній день опалення даного приміщення за рахунок теплових мереж КП «Харківські теплові мережі» не проводилося. Тобто послуги КП «Харківські теплові мережі» фактично не надавалися.
Як вбачається з наданих до суду листів, відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням про припинення нарахування грошових коштів за теплову енергію, у зв"зку з тим, що теплові прибори було демонтовано (листи від 30.08.2010р., від 27.09.2011р.).
Позивачем, у відповідях на листи відповідача роз'яснювалось, що єдиним дозвільним документом для відключення його приміщень від мереж централізованого опалення є рішення постійно діючої міжвідомчої комісії про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та влаштування автономного опалення. При позитивному рішенні комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і в десятиденний термін подається заявником до комісії на затвердження.
Оскільки відповідач не подав доказів здійснення у відповідності до вимог чинного законодавства відключення системи опалення споживача від мереж централізованого опалення, позивач вважає таке відключення відповідача самовільним і просить стягнути вартість наданих послуг теплопостачання пропорційно опалювальній площі відповідно затвердженим тарифам.
Суд вважає безпідставним таке твердження позивача, оскільки, предметом даного спору є оплата фактично наданих послуг теплопостачання в позадоговірних відносинах, а не правомірність чи неправомірність відключення субєкта господарювання від мереж централізованого опалення без спеціального дозволу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Стаття 1213 ЦК України встановлює, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Позивачем не надано суду доказів того, що відповідач у період з жовтня 2010 року по квітень 2013 року безпідставно отримував майно за рахунок іншої особи, а саме безпідставно споживав теплову енергію, яка постачалась позивачем.
Додані позивачем до позовної заяви акти підключення і відключення споживача (яким є Дільниця № З КП "Жилкомсервіс") до джерела теплової енергії не є належними доказами факту отримання відповідачем теплової енергії, оскільки ці акти підтверджують отримання теплової енергії будинком у цілому, а з урахуванням факту відсутності в приміщеннях відповідача батарей - приладів, які здійснюють споживання теплової енергії і її розповсюдження з метою обігріву приміщень, отримання відповідачем теплової енергії від позивача є неможливим з об'єктивних причин.
Отже, виходячи з правової природи спірних правовідносин стягнення безпідставно набутого майна згідно приписів ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, позивачу необхідно було довести суду факт отримання відповідачем спірної теплової енергії у заявлених до стягнення обсягах. При цьому недотримання підприємцем порядку відключення від центрального теплопостачання не доводить викладених у позовній заяві обставин та не може бути підставою задоволення заявлених вимог.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування свого позову, не доведені належними доказами, суд визнав позовні вимоги КП "Харківські теплові мережі" безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову повністю.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 30.09.2013 р.
Суддя Денисюк Т.С.