ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
30 вересня 2013 року Справа № 913/2289/13
Провадження №8/913/2289/13
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Лисичанськ Луганської області, -
про стягнення 24223 грн. 63 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М.,
в присутності представників сторін:
від позивача - представник не з'явився;
від відповідача - представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за товар у сумі 17811,63 грн. та пені за період з 04.10.2010 по 04.04.2011 за прострочення виконання зобов'язання у сумі 6412,00 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу товарів №246/10, укладеного між сторонами 01.09.2010.
У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/2289/13.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 16.09.2013 до 30.09.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.
До судового засідання, призначеного на 30.09.2013, позивач не з'явився, але 17.09.2013, поштою, спрямував до суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалам справи (а.с.1;26-27).
Станом на день розгляду цього спору оператор поштового зв'язку не повернув до суду поштові відправлення, у яких суд спрямував на адресу відповідача ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду.
За таких обставин суд при вирішенні цього спору керується наступним.
Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав: АДРЕСА_1 (а.с.2-4), що підтверджується також витягом з ЄДР АБ №293747 від 23.08.2013 (а.с.11).
Частиною 1 ст. 64 ГПК України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;
У пункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" міститься роз'яснення, відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
З урахуванням викладеного у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
01.09.2010 між позивачем (продавець) та відповідачам (покупець) у простій письмовій формі був укладений договір №246/10 купівлі-продажу товарів, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити наступний товар: товари промислової групи (далі - товар) (п.1.1), загальна кількість, часткове співвідношення, одиниці виміру товару та ціна за одиницю товару визначаються сторонами у специфікаціях, рахунках-фактурах та накладних, що є додатками до цього договору(п.1.2).
Конкретні ціни на товар визначені у рахунках-фактурах (п.2.1).
Передача товару від продавця - покупцеві здійснюється у 7-миденний строк з дня здійснення покупцем передплати (п.3.1), а датою передачі товару вважається дата вручення товару покупцю, що підтверджується накладною (п.3.4).
Сторони домовилися, що покупець зобов'язується сплати вартість товару продавцеві протягом 30-ти банківських днів з дати отримання товару, що підтверджується накладною (п.8.1).
У разі порушення зобов'язання за цим договором сторона несе відповідальність, визначену цим договором або правом (п.9.1).
За кожний день прострочення платежу з покупця стягується пеня у розмірі 0,2% від загальної вартості неоплаченого товару.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01 січня 2010 року (п.12.1) та діє до 31.12.2010 (п.12.2).
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п.12.3) (а.с.13-15).
На підтвердження факту виконання договору зі свого боку позивач надав до справи видаткову накладну №РН-000003 від 03.09.2010 на відпуск відповідачеві 311 брюк чоловічих з ціною 125,00 грн. за 1 шт. (без ПДВ) на загальну суму 38875,00 грн. (з ПДВ), з доказами отримання товару відповідачем (а.с.16).
Відповідач не спростував та не оспорив факт отримання цього товару.
Позивач стверджує, що даний спір вник у зв'язку з тим, що відповідач, отримавши товар на вищевказану суму, - лише частково сплатив його вартість, а саме: у сумі 21063,37 грн. (а.с.2-4), у зв'язку з чим станом на 18.10.2010 (після спливу терміну сплати товару, - тобто 30-ти банківських днів) виник борг на суму 17811,00 грн. (38875,00 грн. - 21063,37 грн.).
З метою спонукання відповідача до погашення боргу позивач спрямував на його адресу низку претензій (а.с.17-20), які він залишив без відповіді та задоволення.
За таких обставин позивач, керуючись умовами п.9.3 договору, на суму основного боргу нарахував пеню за 6 місяців, починаючи з 14.10.2010 у сумі 6412,00 грн. (а.с.2-4), яку, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.
Останній позов не спростував та не оспорив.
ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів та вчинення інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Різновидністю правочину є договір.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Договір, укладений між сторонами у справі, належить до договорів купівлі-продажу.
Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).
Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).
Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.
Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.
Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що термін сплати боргу за вищеназваним договором є таким, що настав.
З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на повну оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).
Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.
Позивач не у повній мірі дотримався перелічених вимог чинного законодавства при визначенні суми пені та невірно визначив її суму з огляду на таке.
Пункт 9.3 договору, яким визначено розмір пені, не відповідає приписам ст. 3 спеціального Закону України від 22.11.1996 №543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якій розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З урахуванням викладеного, а також того, що право на нарахування пені вникло у позивача, починаючи з 14.10.2010, вона підлягає нарахуванню по 14.04.2011 у сумі 1376,62 грн.
Пунктом 1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України для стягнення пені встановлено скорочений - річний - термін позовної давності, який, як вбачається з обставин справи, на день розгляду цього спору добіг кінця.
Але частиною 2 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач не звернувся до суду з такою заявою, а тому у нього відсутні правові та фактичні підстави для застосування терміну позовної давності при вирішенні спору в частині стягнення пені у сумі 1376,62 грн.
Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково - на суму 19188,25 грн. (17811,63 грн. + 1376,62грн.) з підстав, викладених вище у цьому рішенні.
Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, - тобто 1362,86 грн.; сплата решти судового збору у сумі 357,64 грн. (1720,50 грн. - 1362,86 грн.) покладається на позивача.
При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат у сумі 108,80 грн., сплачених ним у зв'язку з отриманням витягів з ЄДР, суд, керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача також пропорційно сумі задоволених вимог, а саме: у розмірі 86,18 грн.; сплата решти цих витрат у сумі 22,62 грн. (108,80 грн. - 86,18 грн.) покладається на позивача.
З урахуванням викладеного загальна сума судових витрат, що підлягають:
стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1449,04 грн. (1362,86 грн. + 86,18 грн.);
покладенню на позивача становить 380,26 грн. (357,64 грн. + 22,62 грн.).
На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,512,514,525-527,530,549,599,610-614,623-625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,179,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,47,32-34,36,43,44,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -
1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - про стягнення 24223 грн. 63 коп. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Товариства, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3, - основний борг за поставлений товар у сумі 17811 (сімнадцять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 63 коп., пеню у сумі 1376 (одна тисяча триста сімдесят шість) грн. 62 грн., а також судові витрати у сумі 1449 (одна тисяча чотириста сорок дев'ять) грн. 04 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Сплату решти судових витрат покласти на позивача.
У судовому засіданні 30.09.2013 оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 01 жовтня 2013 року.
Суддя А.П.Середа