26.09.2013 Справа № 920/1486/13
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК Г.Т.», м. Запоріжжя,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В. фрунзе", м. Суми,
про стягнення 712 191 грн. 15 коп.
Суддя О.Ю. Резніченко
Представники:
від позивача: Хамзін Т.Р., довіреність № 14 від 15.05.2013 року,
від відповідача: Моргун Я.А., довіреність № 18-49/1020 від 30.12.2012 року.
У засіданні брали участь: секретар судового засідання - Т.Д. Бублик.
В судовому засіданні 12.09.2013 року була оголошена перерва до 26.09.2013 року на 11 год. 15 хв.
Суть спору: Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.09.2013 року, просить суд стягнути з відповідача 599 999 грн. 15 коп. основного боргу, 79 807 грн. 28 коп. пені, 27 553 грн. 95 коп. 3% річних, 4 830 грн. 89 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 23.08.2013 року договору поставки № 3/318, а також 14 243 грн. 83 коп. судового збору, 30 000 грн. витрат на адвокатські послуги.
Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що основну заборгованість в розмірі 599 999 грн. 15 коп. визнає, також відповідач не заперечує проти стягнення 27 427 грн. 72 коп. пені, 8 740 грн. 35 коп. 3% річних, 2 915 грн. 43 коп. інфляційних втрат, стосовно інших сум пені, 3 % річних та інфляційних, заявлених позивачем, то вони, на думку відповідача, нараховані не вірно, а тому відповідачем здійснений контррозрахунок. Також відповідач заперечує стосовно стягнення 30 000 грн. адвокатських витрат.
Вищезазначене викладене у поданому відповідачем відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, суд
23.08.2012 року між сторонами було укладено договір №3/318 (надалі - Договір).
Відповідно до Договору позивач зобов'язався поставити відповідачу кабельну продукцію, ціна, кількість та якість якої визначаються специфікаціями.
Протягом вересня - грудня 2012 року позивач поставив відповідачу кабельну продукцію на суму 4 634 149 грн. 90 коп.
Факт поставки кабельної продукції на вищезазначену суму підтверджується наявними в матеріалах справи, завіреними належним чином копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та товарно-транспортними накладними.
Відповідно до п. 3.2 Договору відповідач здійснює оплату поставленої продукції в розмірі 100% загальної вартості товару, зазначеної в рахунках, на банківський рахунок позивача в наступному порядку: передплата в розмірі 50% від вартості товару, зазначеного в рахунку - протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідачем рахунку на товар; оплата в розмірірі 50% від вартості товару, зазначеного в рахунку - протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар, а саме сплатив 4 034 150 грн. 75 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
Частина продукції на суму 651 грн. 42 коп. була повернута відповідачем позивачу.
Станом на 05.06.2013 року відповідач заборгував позивачу 599 999 грн. 15 коп. за поставлений по Договору товар.
Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, то позивач був змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
В судовому засіданні представник відповідача усно пояснив, що визнає заборгованість на суму 599 999 грн. 15 коп.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суд дійшов висновку, що основна заборгованість відповідача в розмірі 599 999 грн. 15 коп. підтверджується матеріалами справи, відповідач заборгованість визнав, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 27 553 грн. 95 коп. та 4 830 грн. 89 коп. інфляційних витрат, за період з 18.11.2012 року по 21.08.2013 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи порушення відповідачем строків виконаня грошового зобов'язань, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 27 553 грн. 95 коп. та 4 830 грн. 89 коп. інфляційних витрат, за період з 18.11.2012 року по 21.08.2013 року, є правомірною та такою, що підлягає задоволенню. Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.
Пунктом 6.4 Договору передбачена відповідальність відповідача за прострочення оплати вартості товару - пеня в розмірі 0,2 відсотки від вартості товару за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості товару, сплаченого з простроченням.
Враховуючи вищезазначене відповідачу нараховано пеню, з урахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, в розмірі 79 807 грн. 28 коп., за період з 21.02.2013 року по 21.08.2013 року.
Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня передбачена сторонами у Договорі, нарахована в межах строків позовної давності встановлених ст. 232 Господарського кодексу України та згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», то суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 79 807 грн. 28 коп. пені, за період з 21.02.2013 року по 21.08.2013 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву частково не визнає заявлені до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати з огляду на те, що позивачем були порушені умови Договору щодо поставки товару по кількості та асортименту.
Так, на його думку, позивач поставив не передбачену специфікаціями до Договору продукцію на загальну суму 879 325 грн. 50 коп. Поставка продукції на вказану суму не може вважатися поставкою на виконання умов Договору, а є позадоговірною поставкою та на неї не можуть нараховуватися штрафні санкції, передбачені Договором.
В зв'язку з вищезазначеним відповідач здійснив контррозрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Проте, суд не приймає вищезазначені заперечення до уваги, оскільки:
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно до ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар.
Відповідно до ст. 672 Цивільного кодексу України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору, покупець має право відмовитись від договору або прийняти весь товар.
Загальна сума Договору складає 10 000 000 грн.
Позивач поставив товар відповідачу в межах загальної суми Договору, жодних претензій щодо кількості, асортименту товару поставленого за Договором відповідач позивачу не пред'являв, товар відповідачем був прийнятий, що не заперечує і сам відповідач, а жодних повідомлень про надлишковий товар відповідач позивачу не направляв.
З видаткових накладних на поставку товару за Договором вбачається, що товар зазначений у накладних поставляється на виконання саме укладеного між сторонами 23.08.2012 року договору № 3/318.
Отже з моменту прийняття товару відповідачем у нього виник обов'язок сплатити за нього, а посилання на те, що товар був поставлений не по Договору укладеному між сторонами, не відповідає фактичним обставинам справи.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 30 000 грн. адвокатських витрат.
Суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 30 000 грн. адвокатських витрат підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Між позивачем та адвокатом Хамзіним Тимуром Рафаїловичем був укладений 15 травня 2013 року договір про надання правової допомоги.
Відповідно до умов зазначеного договору 30.08.2013 року платіжним дорученням № 3238 адвокатові сплачено гонорар в розмірі 30 000 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог витрати на адвоката в розмірі 30 000 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Заперечення відповідача стосовно завищеного розміру адвокатських витрат та того, що позивач не надав доказів виконаних адвокатом робіт не приймається судом до уваги, оскільки позивач перерахував адвокату кошти, жодних претензій по виконанню договору про надання правової допомоги позивачем до адвоката пред'явлено не було, а сума адвокатських витрат, враховуючи розмір позовних вимог, є співрозмірною та розумною.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В. Фрунзе» (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК Г.Т.» (вул. Новобудов, 7, м. Запоріжжя, 69076, код 13638750) 599999 грн. 15 коп. основного боргу, 79807 грн. 28 коп. пені, 27553 грн. 95 коп. 3% річних, 4830 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 14243 грн. 83 коп. судового збору, 30 000 грн. витрат на адвокатські послуги.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 01.10.2013 року.
Суддя О.Ю. Резніченко