18 вересня 2013 року Справа № 5020-748/2011-1417/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,
суддівСибіги О.М., Ходаківської І.П.
розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Криворізький міськмолокозавод № 1", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року
у справі господарського суду міста Севастополя
за позовомПриватного акціонерного товариства "Криворізький міськмолокозавод № 1", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Севастополь, АР Крим
простягнення заборгованості у розмірі 512 866,38 грн.
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: ОСОБА_5
Приватне акціонерне товариство "Криворізький міськмолокозавод №1" (далі за текстом - ПрАТ "Криворізький міськмолокозавод №1") звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) про стягнення 512 866, 38 грн. заборгованості з якої: 496 920, 35 грн. заборгованість за Договором дистрибуції товару № 281/09-М/ПР від 14.08.2009 року (в тому числі: 463 584,35 грн. - заборгованість за товар, 33 336,00 грн. - вартість залогової (зворотної) тари, 15 946, 03 грн. - пеня за прострочення платежу).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.04.2013 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ПрАТ "Криворізький молокозавод № 1" заборгованість у розмірі 479 530, 38 грн., з яких: 463 584, 35 грн. - заборгованість за поставлений товар, 15 946, 03 грн. - пеня; у задоволенні решти вимог - відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що засвідченням підписів своїх представників печаткою на видаткових накладних ФОП ОСОБА_4 визнав і схвалив дії особи, яка приймала продукцію, а тому не повинен братись до уваги висновок судової комплексної почеркознавчої експертизи від 17.07.2012 року; крім того, відповідальність за збереження печатки та користування нею покладено на керівника, а відтак факт отримання товару є доведеним; поряд з цим у стягненні вартості зворотної тари необхідно відмовити з огляду на те, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а умовами договору дистрибуції товару не передбачено обов'язок відповідача щодо оплати вартості зворотної тари.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року рішення господарського суду міста Севастополя від 23.04.2013 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 463 584, 35 грн. та пені у розмірі 15 946, 03 грн.; прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 463 584, 35 грн. та пені у розмірі 15 946, 03 грн. - відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя від 23.04.2013 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивачем не було доведено факту отримання товару за спірними накладними відповідачем особисто або його уповноваженими представниками, дії яких він схвалив би фактичним прийняттям спірних партій товару, а відтак у відповідача і не виник обов'язок оплати такого товару; крім того, як вказував відповідач зберігання печатки ФОП ОСОБА_4 здійснювалось з грубим порушенням відповідних нормативних вимог і доступ до неї сторонніх осіб протягом тривалого часу фактично був необмежений; разом з тим, підстави вимоги про стягнення вартості неповернутої відповідачем тари не відповідають її предмету, а належного правового та доказового обгрунтування цієї вимоги позивачем не надано.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПрАТ "Криворізький міськмолокозавод №1" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року та залишити без змін рішення господарського суду міста Севастополя від 23.04.2013 року.
ФОП ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року - без змін.
Розпорядженням від 16.09.2013 року № 03-05/2262 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Сибіга О.М., Ходаківська І.П.
В судовому засіданні представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року - без змін.
Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року - скасуванню, а рішення господарського суду міста Севастополя від 23.04.2013 року необхідно залишити в силі з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.08.2009 року ПрАТ "Криворізький міськмолокозавод №1" (постачальником) та ФОП ОСОБА_4 (покупцем) було укладено Договір дистрибуції товару № 281/09-М/ПР (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати покупцю у власність продукти харчування торгової марки "Смаковеньки", "Фруате", "Ясне сонечко", що визначається останнім у замовленні, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його в порядку і строки, передбачені договором.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що постачальник поставляє товар згідно правилам ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року на умовах DDP (поставка на склад покупця).
Згідно з п. 3.2 Договору датою фактичної поставки та датою переходу права власності на партію товару є дата його фактичної передачі, яка посвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної.
Відповідно до п. 3.5 Договору приймання товару здійснюється на складі покупця в присутності уповноважених представників сторін по кількості згідно з товарно-транспортними накладними, по якості - згідно з документами, що посвідчують якість товару. Партія товару вважається прийнятою покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками накладної.
В п. п. 4.2, 4.3, 4.4 Договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються покупцем протягом 21 календарного дня з дня отримання товару. День отримання товару - це календарна дата накладної, в якій стоїть відмітка сторін про здачу-приймання товару. Датою розрахунку є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець має право здійснювати попередню оплату замовленої партії товару.
Відповідно до п. 5.2.1 Договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
В п. 6.4 Договору сторони погодили здійснювати звірку взаєморозрахунків не менше одного разу на місяць шляхом підписання акту звірки. Акт повинен бути направлений постачальником на адресу покупця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним періодом, а покупець в 5-ти денний строк зобов'язаний підписати акт чи заявити мотивовану відмову від його підписання. У випадку невиконання покупцем умов даного пункту по строках підписання акта звірки, сторони домовились, що акт звірки взаєморозрахунків приймається в редакції постачальника.
Відповідно до п. 7.1 Договору дистрибуції товару № 281/09-М/ПР даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 року. У випадку, якщо одна із сторін не повідомила іншу за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору, вказаний договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах.
14.08.2009 року сторонами укладено Угоду до Договору дистрибуції товару № 281/09-М/ПР, відповідно до п. 1.1 якої ця Угода регламентує розмір оплати за надання послуг дистрибуції покупцем постачальнику.
В п. 3.7 Угоди визначено, що оплата вказаних послуг покупця здійснюється за результатами місячних закупівель дистрибутора (покупця) в тонах згідно з виставленими та оплаченими дистрибутору рахунками на відвантажену зі складу до кінця відповідного місяця продукцію.
Відповідно до п. 4.1 Угоди за відсутності простроченої дебіторської заборгованості на перше число поточного місяця сума винагороди дистрибутора зростає на 1 % від суми поставок в поточному місяці.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, на виконання умов Договору дистрибуції № 281/09-М/пр від 14.08.2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 889 045, 35 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.
ФОП ОСОБА_4 було отримано товар за вказаними видатковими накладними, про що свідчить підпис особи, яка цей товар отримала, засвідчена печаткою ФОП ОСОБА_4
Як вбачається з зворотних накладних, частина товару на суму 95 854, 29 грн. була повернута ФОП ОСОБА_4 ПрАТ "Криворізький міськмолокозавод № 1".
Станом на день розгляду справи місцевим господарським судом відповідач оплатив отриманий ним товар лише частково на суму 4 176 540,00 грн., що підтверджується виписками банку, а також позивач здійснив оплату за надані відповідачем дистрибуторські (маркетингові) послуги за договором, шляхом взаємозаліку взаємних зобов'язань в сумі 153 066, 71 грн.
Отже, всього було зараховано в рахунок погашення заборгованості 4 329 606,71 грн. та залишок неоплаченого товару складає 463 584,35 грн. у зв'язку з чим у ФОП ОСОБА_4 утворилась заборгованість перед ПрАТ "Криворізький міськмолокозавод № 1".
Посилаючись на наявність поставленого покупцю та неоплаченого ним товару за Договором дистрибуції товару № 281/09-М/ПР, а також на протиправну відмову покупця від повернення постачальнику частини зворотної тари, ПрАТ "Криворізький міськмолокозавод №1" звернувся до господарського суду з даними позовними вимогами.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення боргу та пені за невиконання умов договору дистрибуції, а також вартості залогової (зворотної) тари а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Аналіз змісту Договору дистрибуції № 281/09-М/пр від 14.08.2009 року свідчить про те, що у зв'язку з його укладенням фактично між сторонами виникли правовідносини щодо придбання та наступної реалізації відповідачем товару, отриманого від позивача на певних умовах, тобто відносини аналогічні правовідносинам, що виникають з договору поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
В ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Скасовуючи законне рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд виходив з того, що факт отримання відповідачем товару є недоведеним, оскільки підписи в накладних ФОП ОСОБА_4 не належать, а будь-яких осіб на отримання товару відповідач не уповноважував.
Щодо наявності відтиску печатки на накладних, відповідач пояснював, що в період з 15.02.2010 року по 25.09.2010 року печатка не зберігалась належним чином та могла знаходитися в користуванні великого кола осіб, у зв'язку з чим відтиск печатки міг бути проставлений на будь-яких документах, у тому числі і на цих накладних.
Разом з тим, місцевий господарський суд вірно зазначив, що товар за весь час договірних відносин між сторонами ФОП ОСОБА_4 не завжди отримував особисто та у декількох точках реалізації товару, а засвідченням підписів своїх представників печаткою на видаткових накладних відповідач визнав і схвалив дії особи, яка приймала продукцію.
Також необхідно відзначити, що з огляду на приписи Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 року № 17 3.4.1 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) відповідальність за збереження печатки та користування нею покладено на керівників (в даному випадку на ФОП ОСОБА_4), а тому його доводи, що печаткою користувалися інші особи судом правомірно відхилено; належних та допустимих доказів, які б свідчили про втрату печатки, що могло б бути підставою для її незаконного використання іншими особами, відповідачем також не подано.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що факт отримання товару ФОП ОСОБА_4 за накладними підтверджуються і частковою оплатою відповідачем товару за цими накладними, актами виконаних маркетингових робіт та угодами про припинення грошових зобов'язань заліком, які відповідач відповідно до умов договору щомісячно направляв позивачу, а також підписаними без зауважень актами звірки взаєморозрахунків, зокрема, від 31.10.2010 року і 28.12.2010 року, що свідчить про те, що відповідач визнав і схвалив дії осіб, які приймали продукцію.
Зазначені обставини не були враховані апеляційним господарським судом, що призвело до помилкових висновків про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 463 584,35 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Поряд з цим, у зв'язку з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_4 зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач просив також стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 946,03 грн.
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
Місцевим господарським судом було здійснено перерахунок пені і суд дійшов висновку, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем зі сплати пені у розмірі 28 498, 83 грн., однак оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 15 946, 03 грн., колегія суддів касаційної інстанції з огляду на приписи ст. 83 Господарського процесуального кодексу України погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення пені в заявленому розмірі за відсутності клопотання заінтересованої сторони.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що виходячи з наведених норм чинного законодавства та умов Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 463 584, 35 грн. заборгованості за поставлений товар та 15 946, 03 грн. пені є обґрунтованими та такими, що правомірно підлягають задоволенню.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що вимоги щодо стягнення з відповідача вартості зворотної тари задоволенню не підлягають, з огляду на те, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а умовами Договору дистрибуції товару не передбачено обов'язок відповідача щодо оплати вартості зворотної тари; крім того, підстави вимоги про стягнення вартості неповернутої відповідачем тари не відповідають її предмету, а належного правового та доказового обгрунтування цієї вимоги позивачем не надано.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
З урахуванням викладеного, оскільки постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а згідно вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України це є підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду міста Севастополя від 23.04.2013 року.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року у справі № 5020-748/2011-1417/2012 - скасувати.
3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23.04.2013 у справі № 5020-748/2011-1417/2012 - залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: О.М. Сибіга
І.П. Ходаківська