26 вересня 2013 року Справа № 925/137/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Могил С.К. (головуючий),
Вовк І.В. (доповідач), . Кондратова І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року у справі № 925/137/13-г за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Черкаської міської ради про тлумачення умов договору,
У січні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою, в якій просив суд надати тлумачення п.п. 4.2 та 4.5 договору оренди землі від 17.03.2006 року у зв'язку з їх різним розумінням сторонами в частині обчислення та зміни розміру орендної плати за землю.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.03.2013 року (суддя Єфіменко В.В.) позов задоволено та розтлумачено п. 4.2 та п 4.5 договору оренди землі від 17.03.2006 року таким чином:
Розмір щорічної орендної плати за землю змінюється без внесення змін і доповнень до договору лише у випадках зміни нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства та щорічної індексації орендної плати.
Зміни розміру орендної плати, передбачені законодавством, можуть бути підставою для внесення відповідних змін до договору оренди землі у встановленому законодавством та цим договором порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року (судді Федорчук Р.В., Лобань О.І., Майданевич А.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 17.03.2006 року між Черкаською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 09.03.2006 року № 9-171 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під існуючу автостоянку.
17.03.2006 року визначена договором земельна ділянка площею 8908 кв.м по АДРЕСА_2, була передана відповідачем за актом приймання-передачі земельної ділянки позивачу.
Відповідно до п. 4.1. договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.
Вказаним пунктом було встановлено наступний розрахунок орендної плати:
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 8908 кв.м. по АДРЕСА_2 становить 1 154 388 грн.;
- річна орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою встановлюється у розмірі 1% від її грошової оцінки і на час укладання договору становить 11 544 грн.
Відповідно до п. 4.2. договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до договору.
Згідно з п. 4.5. договору умови цього договору про розмір орендної плати мажуть переглядатися також у випадках і з моменту, зокрема, зміни розміру земельного податку, будь-якої зміни розміру орендної плати, крім випадків передбачених п. 4.2 цього договору або в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Пунктом 12.1. договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Предметом даного судового розгляду є вимоги орендаря про тлумачення умов договору оренди землі в частині обчислення та зміни розміру орендної плати за землю.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов про тлумачення умов договору, виходили з необхідності витлумачення змісту спірних умов договору за правилами, викладеними у статті 213 ЦК України та наявності розбіжностей у розумінні сторонами його спірних умов.
Згідно статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Відповідно до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.
Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведеного та розтлумачили спірні умови договору, який виконується сторонами.
Водночас, суди обох інстанцій здійснивши тлумачення пунктів 4.2 та 4.5 договору, фактично створили нові умови, які відсутні в змісті спірних пунктів, не врахувавши того, що тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючі умови угоди.
Крім того, суди здійснюючи на свій розсуд тлумачення умов, наведених у пунктах 4.2 та 4.5 договору, не звернули увагу на те, що у позовній заяві не викладено змісту тлумачення умов договору, який позивач просив надати, а також не наведено обставин наявності різного тлумачення сторонами спірних умов, тобто існування між ними спору.
Отже, наведеного суди не врахували і задовольнили позов без належних правових підстав, неправильно застосувавши і порушивши норми матеріального права.
Таким чином, попередні судові інстанції дійшли неправильного висновку про необхідність тлумачення змісту спірних умов договору.
За таких обставин, судові рішення обох інстанцій не можна вважати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Черкаської міської ради задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року та рішення господарського суду Черкаської області від 27.03.2013 року скасувати та прийняти нове рішення.
В позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Черкаської міської ради про тлумачення умов договору відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (18000, АДРЕСА_1) на користь Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36) судовий збір у сумі 1340,40 грн. (тисяча триста сорок грн. 40 коп.) за подання та розгляд апеляційної та касаційної скарг.
Доручити господарському суду Черкаської області видати наказ.
Головуючий суддя С.Могил
Судді І.Вовк
І.Кондратова