Категорія 23 Головуючий у 1 інстанції - Погрібна Н.М.
Доповідач - Агєєв О.В.
25 вересня 2013 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Санікової О.С., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.,
при секретарі Стефанової Я.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, який також діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Артемівського міськрайонного суду від 10 липня 2013 року по цивільній справі за позовом Соледарського комунального виробничого ремонтно-житлового підприємства «Ремонтник» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
Оскаржуваним рішенням позов Соледарського комунального виробничого ремонтно-житлового підприємства «Ремонтник» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Соледарського комунального виробничого ремонтно-житлового підприємства «Ремонтник» заборгованість у розмірі 1 071грн. 40коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, пославшись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції приймаючи позовну заяву комунального виробничого ремонтно-житлового підприємства «Ремонтник» не звернув увагу, що останнє не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, тому не може бути учасником процесу; позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.119, 120 ЦПК України, а саме: не зазначено ім'я представника позивача, не зазначено їх номери засобів зв'язку, дату подання позовної заяви, до позовної заяви не додано її копію та копію всіх документів відповідно до кількості відповідачів, які брали участь у справі. Позивач при поданні позовної заяви не врахував строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.
Також апелянт зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що позивачем внесені в позовну заяву неправдиві дані щодо знаходження відповідачів у фактичних договірних відносинах з позивачем шляхом оприлюднення публічного договору про надання послуг, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо оприлюднення проекту регуляторного акту із відповідним аналізом регуляторного впливу; позивачем відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не підготовлено та не укладено із відповідачами (споживачами) договір про надання житлово-комунальних послуг. Суд не врахував, що між ОСОБА_1 та СК ВРЖП «Ремонтник» 30.12.10р. укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 (власником якої він є) який не виконується позивачем. Крім того зазначає, що посилання позивача у позові на наявність між ним та відповідачами фактичних договірних відносин зачіпає інтереси усіх мешканців м.Соледар, які повинні бути залучені до участі у справі у якості третіх осіб.
Крім того, позивачем, в порушення Закону України «Про захист персональних даних» у позовній заяві зазначено реєстраційний номер облікових карток платників податків (відповідачів) без отримання згоди на збір і обробку персональних даних та даний факт проігноровано судом.
Апелянт (який за дорученням представляє інтереси інших співвідповідачів) в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Інші учасники процесу в судове засіданні апеляційного суду не з'явились, були належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі згідно свідоцтва про право власності на житло від 11.05.99р. є власниками АДРЕСА_1 (а.с.9). Послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що надається Соледарським комунальним виробничим ремонтно-житловим підприємством «Ремонтник» для населення м.Соледара, останнім надаються за встановленими рішенням Соледарської міської ради тарифами (а.с.23-24, 26-28).
30.12.10р. між позивачем та ОСОБА_1 в письмовому вигляді укладено договір про надання з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с.51-54).
Судом також встановлено, що протягом 2010-2012 років позивачем у буд. 1 «а» по ВЧД м.Соледар, виконано наступні роботи: промивка та ремонт системи опалення, ремонт шиферної крівлі, вхідних дверей, віконних рам, електропроводки та системи опалення, що підтверджується дефектними актами на ремонтні роботи (а.с.39-43).
Згідно виписки з особового рахунку №5161 за вищевказаною адресою, рахується заборгованість за період з 01.05.04р. по 01.02.13р. у розмірі 1071грн. 40коп. (а.с.13-16).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі користуються послугами відповідача, проте плату за їх надання проводять нерегулярно, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з них у солідарному порядку.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 322 ЦК України встановлено,що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст.162 ЖК України, власник квартири зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно до ст.160 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин справи, а також норм діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного виноску про стягнення з відповідачів заборгованості по квартирній платі за період з 01.05.04р. по 01.02.13р. у розмірі 1 071грн. 40коп., у зв'язку з невиконанням останніми обов'язку по її сплаті.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції ст.119, 120 ЦПК України під час прийняття позовної заяви Соледарського комунального виробничого ремонтно-житлового підприємства «Ремонтник» не є підставою для скасування судового рішення, оскільки дане порушення не призвело до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції під час ухвалення рішення подання позовної заяви за межами строку позовної давності є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, протягом трьох років, що передували зверненню позивача до суду із позовом, відповідачами проводилася оплата квартирної плати у розмірі більшому, ніж місячний платіж, нарахований позивачем, що свідчить про визнання боргу та, відповідно, про переривання перебігу позовної давності, що унеможливлює застосування судом строку давності.
Апеляційним судом також не приймаються доводи апеляційної скарги про не укладення з відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, а з відповідачем ОСОБА_1 його укладення 30.12.10р. з огляду на наступне.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів N 572 від 08.10.92р.
Крім того відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того, що на момент виникнення заборгованості та укладання договору в письмовому вигляді, сторони знаходились у фактичних договірних відносинах, що також підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
За таких обставин не укладання письмового договору при фактичному споживанні послуг що надаються, не звільняє споживачів від обов'язку їх оплати.
Доводи апеляційної скарги про ігнорування судом першої інстанції порушення позивачем під час подання позовної заяви Закону України «Про захист персональних даних» шляхом зазначення в ній реєстраційних номерів облікових карток платників податків (відповідачів) без отримання їх згоди на збір і обробку персональних даних, також не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга піддягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який також діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду від 10 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Судді: