"19" вересня 2013 р. м. Київ К/800/6561/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Калашнікової О.В.,
Леонтович К.Г
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 27 серпня 2010 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 19 грудня 2012 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області,
про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу,-
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулася із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області, (далі - УПФУ), про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період, з 9.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року до 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року до дня ухвалення рішення, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
27 серпня 2010 року рішенням Білопільського районного суду Сумської області позов задоволено.
Зобов'язано УПФУ перерахувати ОСОБА_2 пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 9.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року до 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року до 27.08.2010 року, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати недоплачених сум з урахуванням виплачених коштів.
19 грудня 2012 року постановою Апеляційного суду Сумської області рішення Білопільського районного суду Сумської області від 27 серпня 2010 року змінено.
Стягнуто з УПФУ на користь ОСОБА_2 судові витрати, у розмірі 37,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір, у розмірі 8,50 грн..
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
УПФУ звернулось із касаційною скаргою про скасування рішення Білопільського районного суду Сумської області та постанови Апеляційного суду Сумської області і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням та перебуває на обліку в УПФУ.
УПФУ не здійснювало виплату ОСОБА_2 пенсію, як дітині війни, що передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Пенсійний фонд України на час виникнення спірних правовідносин діяв відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року за № 121/2001, і здійснював свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ОСОБА_2 має право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Положеннями п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, за якою дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Вимоги щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії з 9.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року до 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року до 27.08.2010 року підлягають задоволенню, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, так як при визначенні розміру підвищення пенсії ОСОБА_2, застосуванню підлягають норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не Постанова № 530 Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року, яка істотно звужує розмір підвищення доплати до пенсії, встановлений ст. 6 даного Закону.
Таким чином, суди обґрунтовано зазначили, що ОСОБА_2 має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 1 січня по 31 грудня 2009 року, а також з 1 січня по 27 серпня 2010 року.
Посилання УПФУ в касаційній скарзі на застосування строків звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом необґрунтовані, оскільки при розгляді справи судами попередніх інстанцій УПФУ не заявляло клопотання про застосування цього строку відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка була чинною на час спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, (чинної на час спірних правовідносин), якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області залишити без задоволення.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 27 серпня 2010 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 19 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: