23 вересня 2013 року м. Київ К/9991/74355/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012
у справі № 2а-1593/12/2070
за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012, частково задоволено позовні вимоги: скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.10.2011 №0000770841 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 96 621,00 грн. та №0000780841 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 74 662,60 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, скаргу - без задоволення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року, складений акт перевірки від 21.10.2011 № 12119/41-018/14310052, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 200.3 абз. «а», «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року у розмірі 139 414,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2011 року на суму 75 682,00 грн.
На підставі акта перевірки, відповідачем 25.10.2011 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000770841 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 139 414,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 69 707,00 грн. та № 0000780841 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 75682,00 грн.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Згідно із п. 128.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість включено суми по взаємовідносинам з ТОВ «ВНП Енергія», ТОВ «Стимул і М, ЛТД», ТОВ «Альянс-Сигма», ТОВ «Стандарт», ТОВ «Укрнадраресурси», ТОВ «Метал-Ресурс», ТОВ «Автопромпідшипник» на підставі отриманих податкових накладних.
Факт здійснення позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи: договори, видатковими та податковими накладними, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними щодо транспортування придбаних товарів. Також, даними щодо проведеної оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагентів, та доказами використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.
В матеріалах справи відсутні належні докази невідповідності вимогам законодавства первинних документів позивача за взаємовідносинами з особами, що не мають правоздатності або статусу платників ПДВ, за нікчемними правочинами або господарськими операціями, що не відповідають закону, докази придбання позивачем товарів (робіт, послуг), які несумісні з господарською діяльністю або не використовувались в господарській діяльності.
Також, податковим органом не доведено порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та визначення суми податку на додану вартість по вказаним контрагентам, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).
Крім того, судами встановлені порушення відповідачем при складанні акта перевірки від 21.10.2011 № 12119/41-018/14310052 вимог, передбачених пп. 5.2 п. 5 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженим наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 96 621,00 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 74 662,60 грн., а відтак, і необхідність скасування в цій частині прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби - відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль