"11" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/12852/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Вербицької О.В.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012
у справі № 2а-10796/11/2070
за позовом Приватного підприємства «Харківбудсервіс-5»
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «Харківбудсервіс-5» (надалі - позивач, ПП «Харківбудсервіс-5») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (надалі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова), у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення: від 15.03.2011 № 0000912302 стосовно донарахувань з податку на прибуток на загальну суму 46 173,00 грн.; від 15.03.2011 № 0000922302 стосовно донарахувань з податку на додану вартість у сумі 36 938,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 адміністративний позов ПП «Харківбудсервіс-5» задоволено: податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 15.03.2011 № 0000912302 та від 15.03.2011 № 0000922302 скасовано.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача до Вищого адміністративного суду України не надходило.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 31.01.2011 по 19.02.2011 представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку ПП «Харківбудсервіс-5» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 10.12.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 25.02.2011 № 595/23-5/36817708 (надалі акт).
Перевіркою встановлено завищення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 147 750,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2010 року в сумі 64250 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 83 500 грн., внаслідок включення до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) вартості послуг з експлуатації автомобільного крану та автомобільного самоскиду без надання до перевірки обов'язкових до застосування єдиних первинних транспортних документів (подорожніх листів вантажного автомобіля, талонів замовника).
На підставі акта перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення: від 15.03.2011 № 0000912302, яким донараховано позивачу суму податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 46173,00 грн., у т.ч. 36938,00 грн. за основним платежем та 9235,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; від 15.03.2011 № 0000922302, яким донараховано позивачу суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 36 938,00 грн., у т.ч. 29 550,00 грн. за основним платежем та 7388,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Податковий орган дійшов висновку про неможливість встановлення зв'язку з господарською діяльністю позивача понесених ним витрат від операції з ТОВ «Променергострой Україна».
Такого висновку відповідач дійшов на тій підставі, що позивачем не були надані до перевірки подорожні листи вантажного автомобіля та талони замовника.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова винесені на підставі хибних висновків щодо завищення позивачем сум валових витрат, та відповідно сум податкового кредиту у періоді, що перевірявся.
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи
Згідно з п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача у періоді, що перевірявся, є продаж будматеріалів.
У відповідності до угод купівлі-продажу, укладених позивачем, на продавця покладено обов'язок з доставки і розвантаження товару, та оскільки свого транспорту на балансі підприємство не має, виникає необхідність по залученню сторонніх організацій по наданню послуг: з доставки товару і навантажувально-розвантажувальних робіт покупцям, вартість яких враховується при формуванні ціни товару.
Так, в зазначений період, позивачем за договором купівлі-продажу від 01.04.2010 № 1/2010/12 на адресу ТОВ «Інтербуд» був відвантажений товар: цегла силікатна, за договором купівлі - продажу від 01.04.2010 № 2/2010/13 - плити перекриття.
З метою виконання вказаних договорів позивачем залучені (придбавалися) послуги ТОВ «Променергострой Україна», ТОВ «Механізований будівельний центр», ПП «ХССМ-7» з доставки і розвантаження товару, вартість яких була врахована в ціні товару. На розрахунковий рахунок підприємства була отримана передоплата за товар з урахуванням доставки і розвантаження, про що свідчать надані позивачем копії банківських виписок. На підставі оплати був відвантажений товар, про що свідчать надані позивачем копії видаткових накладних.
На підставі наданих судам актів виконаних робіт з доданням довідок про виконані роботи (послуги) (ф. № ЕБМ-7), талонів замовника, змінних рапортів про роботу машин і механізмів, дата яких відповідає датам відвантаження товару у видаткових накладних, підтверджено факт доставки і розвантаження товару.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що придбання позивачем послуг з експлуатації автомобільного крану та автомобільного самоскиду підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, наданими позивачем для перевірки (у т.ч. договорами на роботу будівельних машин і механізмів, талонами замовника та змінними рапортами про роботу машин, актами виконаних робіт, які підтверджують надання послуг; банківськими виписками (платіжними дорученнями) та податковими накладними, що підтверджує зв'язок понесених витрат з веденням господарської діяльності підприємства.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги, що наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не передбачено зберігання подорожніх листів у замовника послуг, - вони повинні знаходиться у водія транспортного засобу під час надання послуг, після чого - повинні зберігатися у суб'єкта господарювання, якому належить цей транспортний засіб. Отже, відсутність у позивача подорожніх листів не може бути свідченням порушення ним податкового законодавства.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15.03.2011 № 0000912302 та № 0000922302 обґрунтованими та законними.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 у справі № 2а-10796/11/2070 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Вербицька О.В.
(підпис) Шипуліна Т.М.