"18" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/20810/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Лубни Полтавської області
на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2009 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року
у справі № 2-а-624/2009
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в місті Лубни Полтавської області
про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Лубни Полтавської області (далі - відповідач), в якому просив зобов'язати УПФУ в м. Лубни Полтавської області призначити як інваліду 2 групи мінімальну пенсію у відповідності до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з послідуючим перерахуванням розміру пенсії у зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком; зобов'язати УПФУ в м. Лубни Полтавської області призначити як інваліду 2 групи додаткову пенсію у відповідності до статей 49, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з послідуючим перерахуванням розміру пенсії у зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком.
Позивач зазначив, що він є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому повинен отримувати основну та додаткову пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідає розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останніми, позивач просив зобов'язати відповідача усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2009 року позов задоволено. Зобов'язано УПФУ в м. Лубни Полтавської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про державний бюджет України», починаючи з 10 березня 2009 року з послідуючим перерахунком розміру пенсії у зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано УПФУ в м. Лубни Полтавської області провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням частини 1 статті 28 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про державний бюджет України», починаючи з 10 березня 2009 року з послідуючим перерахунком розміру пенсії у зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2009 року залишено без змін.
В касаційній скарзі УПФУ в м. Лубни Полтавської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії та інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до статі 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 зазначеного Закону в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що нарахування додаткової пенсії позивачу здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530.
Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними правовими актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згадана вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Згідно зі статями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Підпунктами 12 і 15 пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були внесені зміни, відповідно до яких інвалідам 2 групи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державна пенсія призначаються відповідно в розмірі 20 процентів і 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також зазначеним Законом змінено статтю 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та встановлено, що максимальний розмір пенсії, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), не може перевищувати двадцяти мінімальних розмірів пенсій за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначені зміни були визнані неконституційними.
Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, із втратою чинності положень пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» на підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 позивач набув право, а відповідач - обов'язок провести перерахунок призначених позивачу пенсій в порядку, визначеному Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Застереження з приводу поширення дії частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно з частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Розмір прожиткового мінімуму визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Отже, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму в УПФУ в м. Лубни Полтавської області виникає обов'язок провести перерахунок призначених пенсій ОСОБА_1 без звернення громадянина.
Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій з урахуванням положень частини 2 статті 152 Конституції України, а також зважаючи на дату звернення позивачем до в УПФУ в м. Лубни Полтавської області із заявою про призначення йому пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, починаючи з 10 березня 2009 року.
При цьому, судом касаційної інстанції враховано, що позивач не заперечував щодо дати початку здійснення перерахунку пенсії, що підтверджується матеріалами справи.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга УПФУ в м. Лубни Полтавської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Лубни Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна