26 вересня 2013 року м. Київ К/9991/41593/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Зайця В.С. Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області до ОСОБА_4 про стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2011 року,
У липні 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області (Відділення ФДМ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення штрафних санкцій.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу державного майна, просили стягнути з ОСОБА_4 штраф в розмірі 3 400 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року позов задоволено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов залишено без розгляду.
У касаційній скарзі Відділення ФДМ, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Апеляційним судом встановлено, що рішення про застосування штрафних санкцій до відповідача прийняте Відділенням ФДМ у 2003 році, а до суду позивач звернувся у 2010 році.
Залишивши цей позов без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком апеляційного суду.
На момент виникнення спірних відносин строк звернення до суду з відповідним позовом регулювався Цивільним кодексом України, за правилами статті 257 якого позовна давність встановлювалась тривалістю у три роки.
Водночас, позивач звернувся з цим позовом в порядку адміністративного судочинства, тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
В касаційній скарзі позивач посилається на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки у 2005 та 2007 роках Відділення ФДМ зверталось з аналогічними позовами в порядку цивільного судочинства, проте у 2010 році провадження у цивільній справі закрито.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 3 березня 2010 року скасовано рішення Зарічного районного суду м. Суми від 8 грудня 2009 року у справі за аналогічним позовом, а провадження у справі закрито.
Проте матеріали справи не містять доказів звернення позивача з цивільним позовом у 2005 році, тобто в межах позовної давності. Не містить таких доказів і касаційна скарга.
Звернення до суду з цивільним позовом у 2007 році та подальше закриття провадження у справі не може вважатись поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом, що розглядається, оскільки строк позовної давності за правилами цивільного судочинства сплив у 2006 році.
Пропустив позивач і річний строк звернення до суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в первісній редакції), який у цьому випадку обчислюється з 1 вересня 2005 року, тобто з моменту набрання Кодексом чинності.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оскільки позивачем не доведено факту звернення до суду з аналогічним позовом в межах строку, передбаченого цивільним або адміністративним процесуальним законодавством, підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом немає.
Тому правильним є висновок апеляційного суду про залишення позову без розгляду, який ґрунтується на вимогах статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують та не дають підстав вважати оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушеннями норм матеріального або процесуального права.
За правилами частини першої статті 224 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
В.С.Заяць
Л.Т.Черпіцька