Справа: № 2-а-1835/11 Головуючий у 1-й інстанції: Агафонов С.А. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
19 вересня 2013 року м. Київ
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Горяйнов А.М.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Шостак О.О.,
суддів - Горяйнов А.М., та Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про зобов'язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в частині невиконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити невиплачене їй, як дитині війни, щомісячне підвищення до пенсії.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2012 року вказаний адміністративний позов був задоволений в частині вимог за період з 09.03.2011року по 22.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись із постановою суду від 11 січня 2012 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, виплачується у розмірі, встановленому постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, норми якої є чинними та обов'язковими до виконання.
Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю - не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2012 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог - законним і обґрунтованим.
Так, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетним у застосуванні.
Також судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов'язано відповідача врахувати, що частину підвищення по пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.
Адміністративний позов задоволений у межах строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 11 січня 2012 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2012 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.О. Шостак
Судді А.М. Горяйнов
І.Л. Желтобрюх