09 вересня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді Василевича В.С.
Суддів: Буцяка З.І., Боймиструка С.В.,
при секретарі Пиляй І.С.
з участю відповідача ОСОБА_1., його представника
ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 28 травня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язання та моральної шкоди ,
Рішенням Рівненського районного суду від 28 травня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3:
- заборгованість в сумі 27975 грн. 50 коп;
- 3% річних від простроченої суми- 3007 грн. 37 коп;
- витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.
- судові витрати по справі в сумі 420 грн., а всього стягнуто з відповідача на користь позивача 32402 грн. 87 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено .
В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводить про незаконність та необгрунтованість рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував положень ч.1 ст. 203 та ч.3 ст. 204 ЦК України щодо змісту правочину.
Вказує, що кошти він отримував, проте не за договором позики, а в рахунок оплати робіт по ремонту будинку.
Провадження №22-ц/1787/1631/203 Головуючий в 1 інстанції: Остапчук Л.В.
Доповідач: Василевич В.С.
Вважає, що оскільки договір позики не мав місця, тому застосування судом положень ст.ст. 1047, 1049 ЦК України є помилковим.
По наведених підставах просить рішення Рівненського районного суду від 28 травня 2013 року скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з"явились в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено усну домовленість про виконання відповідачем ремонтно - будівельних робіт в будинку позивача в АДРЕСА_1, для чого позивач передав відповідачу 45705 грн.
17 серпня 2009 року відповідач у присутності свідків написав боргову розписку про отримання ним від позивача 6500 дол. США на ремонт його будинку, який розташований за вищевказаною адресою, вказавши що роботи виконано на 3000 дол. США, а решту 3500 дол. США зобов»зувався повернути до 17 жовтня 2009 року.
Дані обставини визнані сторонами, тому в силу ст.61 ЦПК, як про це правильно зазначено у рішенні, не підлягають доказуванню.
Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд обґрунтовано виходив з того, що в даному випадку має місце новація боргу. Так, ст.1053 ЦК України передбачено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов»язанням . Йдеться про те,що за своїм змістом новація- це угода про заміну первісного зобов»язання новим зобов»язанням між тими ж сторонами.
Оскільки встановлено, що відповідач прийняв на себе боргове грошове зобов»язання із встановленням дати повернення 17 жовтня 2009 року, якого він не виконав і тим самим прострочив грошове зобов»язання, то суд підставно застосував правила ч.2 ст.625 ЦК України про відповідальність за порушення грошового зобов»язання. Зазначеною нормою закону передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції підставно в даній ситуації відхилив доводи відповідача про виконання ним більшого об'єму ремонтно-будівельних робіт, ніж про це зазначено у розписці, привівши в рішенні з цього приводу мотиви про неналежність доказів.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідач не заявляв зустрічних вимог щодо недійсності грошового боргового зобов»язання.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які
підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1.ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313-315ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання нею чинності.
Головуючий суддя: Василевич В.С.
Судді : Буцяк З.І.
Боймиструк С.В.