Номер провадження № 22-ц/785/5428/13
Головуючий у першій інстанції Смокіна Г.І.
Доповідач Калараш А. А.
26.09.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Калараш А.А.,
суддів - Комаровської Н.В.,Короткова В.Д.
за участю секретаря Стадніченко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт" про стягнення одноразової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою Державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт" на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2013 року, -
встановила:
18.01.2013р. позивачка ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт" про стягнення одноразової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в якому просила стягнути з відповідача Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" на її користь одноразову допомогу у сумі 3932 грн. 22 коп. та стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 3754 грн..
В обґрунтування вимог позивачка посилалась на те, що з 06.07.1989 р. працювала в ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" на різних посадах.
Наказом № 176 від 28.09.2012 р. з 05.10.2012 р. була звільнена за власним бажанням, в зв'язку з виходом на пенсію за віком, за ст. 38 КЗпП України.
В зв'язку з виходом на пенсію наказом № 1025 від 16.10.2012р. її нагороджено Почесною грамотою, та наказано нарахувати та виплатити одноразову допомогу в сумі 3932 грн. 22 коп.
Вказана сума по теперішній час не нарахована та не виплачена, вона неодноразово зверталась до керівництва ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" з проханням виплатити нараховану матеріальну допомогу, на що їй було відмовлено з посиланням на п.5.1.41 Колективного договору.
Представник відповідача позов не визнав, надавши суду заперечення, згідно з якими нарахована матеріальна допомога в сумі 3932 грн. 22 коп. не була виплачена позивачу при звільнені на пенсію за віком, через скрутне матеріальне становище підприємства та заборгованість із виплати заробітної плати його працівникам, що відповідає вимогам п.5.1.41 Колективного договору. Окрім того, вважає, що одноразова матеріальна допомога при звільненні на пенсію не належить до фонду оплати праці.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2013р. позов ОСОБА_2 задоволено.
Судом стягнуто з Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" на користь ОСОБА_2 одноразова допомога в зв'язку з виходом на пенсію в сумі 3932 грн. 22 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 9062 грн. 25 коп. , а всього 12994 грн. 47 коп.
Стягнуто з Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" судовий збір.
В апеляційній скарзі Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення відповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що станом на 05.10. 2012 р., час звільнення позивача ОСОБА_2, у відповідача Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" перед позивачем виникла заборгованість по вихідній допомозі в сумі 3932 грн. 22 коп., яка вже нарахована, але у зв'язку з відсутністю коштів на підприємстві не виплачена. При цьому, суд керувався вимогами ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, якими передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути одноразову допомогу в сумі 3932 грн. 22 коп . та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 9062 грн. 25 коп..
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах, позивач ОСОБА_2 з 06.07.1989 р. по 05.10.2012р. працювала в ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" на різних посадах, що підтверджується трудовою книжкою (а.с.5).
Наказом № 176 від 28.09.2012 р. з 05.10.2012 р. була звільнена за власним бажанням, в зв'язку з виходом на пенсію за віком, за ст. 38 КЗпП України.
В зв'язку з виходом на пенсію наказом № 1025 від 16.10.2012р. її нагороджено Почесною грамотою, та наказано нарахувати та виплатити одноразову допомогу в сумі 3932 грн. 22 коп. після повного погашення заборгованості по заробітній платі. (а.с.6).
За змістом п.2 Положення про порядок виплати матеріальної допомоги працівникам ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", яке є Додатком № 43 до Колективного договору на 2012-2014 роки ДП "Ізмаїльський морський торгівельний порт", одноразова допомога виплачується працівникам порту (крім сумісників) при звільненні на пенсію за віком і добросовісну працю залежно від загального стажу роботи в порту понад 25 років у розмірі 22 % від середньої зарплати працівника за кожний відпрацьований рік (а.с.34).
Як вбачається з матеріалів справи, при звільненні 05.10.2012р. позивача з роботи у зв'язку з виходом на пенсію відповідачем зазначена одноразова допомога виплачена не була.
Зазначені обставини визнані представниками сторін у судовому засіданні та відповідно до ч.1ст.61 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягали.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
За змістом п.2 Положення про порядок виплати матеріальної допомоги працівникам ДП «ІМТП», яке є Додатком № 43 до Колективного договору на 2012-2014 роки ДП «ІМТП» одноразова допомога виплачується працівникам порту (крім сумісників) при звільненні на пенсію за віком і добросовісну працю залежно від загального стажу роботи в порту понад 25 років у розмірі 22 % від середньої зарплати працівника за кожний відпрацьований рік виплата одноразової допомоги працівникам порту при виході на пенсію проводиться при звільненні працівника шляхом перерахування на особовий рахунок (а.с.32-33,34-35).
Згідно з п.5.1.41 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом ДП «ІМТП» на 2012-2014 роки при появі заборгованості по заробітній платі Адміністрація разом із Профкомом розробляють заходи щодо її погашення. До повного її погашення працівникам порту не надається матеріальна допомога, позика та кредити (а.с.33).
Виходячи зі змісту п.5.1.41 Колективного договору вбачається ,що поняття «матеріальна допомога» розповсюджується на всі види матеріальної допомоги при нарахуванні заробітної плати та виплати самої матеріальної допомоги працівникам .
Проте виплата одноразової допомоги при звільненні регламентується окремою нормою- Положенням про порядок виплати матеріальної допомоги працівникам ДП «ІМТП», яке є Додатком № 43 до Колективного договору на 2012-2014 роки ДП «ІМТП»,
п.2 Положення про порядок виплати матеріальної допомоги працівникам ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" не передбачає затримку у виплаті одноразової допомоги зокрема після повного погашення заборгованості по заробітній платі , тому посилання відповідача на правомірність затримки виплати одноразової допомоги позивачу є безпідставним.
Частиною 1 ст.47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частина 1 ст.117 КЗпП України визначає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як вбачається з п.п.3.6 п.З Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату за №5 від 13.01.2004 року, одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами, не належить до фонду оплату праці.
Разом з тим, за правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалі Судової палати у цивільних справах від 31.03.2010 року у справі №6-21348св09, оскільки передбачена колективним договором грошова допомога у зв'язку із виходом на пенсію не є соціальною допомогою і пов'язана із заробітною платою, невиплата такої допомоги є підставою для стягнення середнього заробітку згідно з положеннями статей 116,117 КЗпП.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» за N 3356-ХП від 01.07.1993 року умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
Приймаючи до уваги викладене, а також вимоги п.8 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» за №100 від 08.02.1995 року, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 9062 грн. 25 коп.
Доводи представника відповідача про поважність не нарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги при звільненні (заборгованість із заробітної плати перед працівниками), суд правильно до уваги не прийняв, оскільки відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.
Аналогічні роз'яснення містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України за №1З від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Таким чином, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що передбачених Колективним договором та законом підстав для невиплати позивачу при звільненні на пенсію за віком одноразової допомоги у відповідача не було, а тому позовні вимоги підлягали задоволенню.
Враховуючи, що грошова допомога у зв'язку із виходом на пенсію не є соціальною виплатою і пов'язана із заробітною платою, а також виходячи зі змісту формулювання щодо виплати одноразової допомоги після повного погашення заборгованості по заробітній платі в наказі № 1025 від 16.10.2012 року , звернення до суду із вимогою про її стягнення відповідно до положень ч.2 ст.233 КЗпП України не обмежується будь-яким строком .
Інші доводи також не приймаються до уваги, оскільки також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 315,319 ЦПК України , колегія суддів ,
Ухвалила :
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт" відхилити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.А.Калараш
Н.В.Комаровська
В.Д.Коротков