18 грудня 2006 р.
№ 25/87-06-2123
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Ковтонюк Л.В.
Чабана В.В.
за участю представників:
позивача Кравченко Н.І. довіреність № 303/1
від 26.09.2006
відповідача 1 не з'явився
відповідача 2 не з'явився
відповідача 3 Карташова В.А. - головний лікар
Литвинова І.А. довіреність № 65
06.02.2006
прокуратури не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні
скарги
Благодійного фонду “К»
на ухвалу
та постанову
та касаційну скаргу
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2006
Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2006
Одеської міської ради
Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2006
у справі
господарського суду
№ 25/87-06-2123
Одеської області
за позовом
Благодійного фонду “К»
до відповідачів:
за участю
1.Товариства з обмеженою відповідальністю “Грані»
2.Одеської міської ради
3.установи комунальної власності “Одеський міський спеціалізований будинок дитини № 1»
прокуратури Одеської області
про
визнання права власності
В лютому 2006 року Благодійний фонд “К» звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грані» (далі - ТОВ “Грані») про визнання права власності на збудований дитячий комплекс, розташований за адресою: м. Одеса, пер. Маячний, 3. В обґрунтування позовних вимог Благодійний фонд “К» вказало про те, що 10.03.2005 між сторонами було укладено договір будівельного підряду за рахунок благодійних внесків, відповідно до пункту 1.1 якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався впродовж 11 місяців з 15.03.2005 до 01.03.2006 виконати необхідні вишукувальні роботи, розробити проектно-кошторисну документацію, своїми силами та коштами, на свій ризик, збудувати, обладнати та ввести в експлуатацію дитячий комплекс на 150 місць в м. Одесі по пер. Маячному, 3, а позивач зобов'язався в порядку благодійних коштів сплатити виконані відповідачем роботи та використані матеріали. Позивач просив визнати за ним право власності на збудований відповідачем комплекс для дітей-сиріт, а також котельну і трансформаторну підстанцію, необхідну для обслуговування дитячого комплексу, оскільки позивачем виконано передбачені умовами договору фінансові зобов'язання щодо перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 9 307 909,07 грн. При цьому послався на ст.ст. 16, 328, 331, 334, 391, 392, 509,525, 526, 627-629 ЦК України, ст. 48 Закону України “Про власність».
Заявою про зміну позовних вимог (т. 1 арк. с. 65) позивач просив визнати за ним право власності на самочинно збудований незакінчений будівництвом дитячий комплекс, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Маячний, 3, загальною площею 5 441,46 кв.м, який складається із: житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями загальною площею 5 314 кв.м, а саме: підвал загальною площею 1760 кв.м, І-й поверх загальною площею 1674,7 кв.м, ІІ-й поверх загальною площею 1682,8 кв.м, мансарда загальною площею 197,4 кв.м; котельні загальною площею 100,5 кв.м; трансформаторної підстанції загальною площею 26,06 кв.м,
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2006 (суддя Малярчук І.А.) позов задоволено повністю. Визнано за Благодійним фондом “К» право власності на самочинно збудований незакінчений будівництвом дитячий комплекс, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Маячний, 3, загальною площею 5 441,46 кв.м, який складається із: житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями загальною площею 5314,9 кв.м, а саме: підвал загальною площею 1760 кв.м, І-й поверх загальною площею 1674,7 кв.м, ІІ-й поверх загальною площею 1682,8 кв.м, мансарда загальною площею 197,4 кв.м; котельні загальною площею 100,5 кв.м; трансформаторної підстанції загальною площею 26,06 кв.м. Рішення вмотивовано тим, що оскільки позивачем було здійснено фінансування будівництва дитячого комплексу у повному обсязі, проте цей об'єкт не прийнято до експлуатації, у позивача на підставі частини першої та другої статті 331 ЦК України виникло право власності на новостворене майно і тому відповідно до частин першої та третьої статті 376 ЦК України вимоги позивача про визнання права власності на самочинне будівництво є такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 (колегія у складі суддів: Мирошниченко М.А., Бєляновський В.В., Шевченко В.В.) прийнято до розгляду апеляційне подання заступника прокурора Одеської області на рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2006, залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: установу комунальної власності “Одеський міський спеціалізований будинок дитини № 1» (далі -Будинок дитини) та Одеську міську раду. Задоволено клопотання заступника прокурора Одеської області про накладення арешту на спірне нерухоме майно до вирішення спору по суті.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2006 задоволено апеляційне подання заступника прокурора Одеської області. Рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2006 скасовано. Благодійному фонду “К» в позові про визнання права власності на самочинно збудований незакінчений будівництвом дитячий комплекс, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Маячний, 3, відмовлено. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що земельну ділянку, на якій збудовано спірний об'єкт, було надано у передбаченому чинним законодавством порядку для здійснення будівництва Одеському міському спеціалізованому будинку дитини № 1; умовами договору будівельного підряду за рахунок благодійних внесків від 10.03.2005 не передбачено, що після збудування дитячого комплексу позивач набуває право власності на нього; позивач приймав участь у будівництві зазначеного комплексу як благодійна організація і здійснені ним внески у будівництво є благодійними.
Не погоджуючись із ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, а також із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2006, Благодійний фонд “К» звернувся із касаційними скаргами, в яких просить їх скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2006 залишити без змін, посилаючись на те, що вжиття судом апеляційної інстанції такого заходу як накладення арешту на майно, яке належить позивачу, суперечить нормам процесуального права; при ухваленні постанови судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2006, Одеська міська рада також звернулась з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2006 залишити в силі, посилаючись на невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Благодійного фонду “К» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2006 Одеський міський спеціалізований будинок дитини № 1 зазначив прохання вказану постанову залишити без змін, касаційну скаргу -без задоволення.
18.12.2006 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання від представника Одеської міської ради Нікішева О.В. про відкладення розгляду справи у зв'язку із його зайнятістю у судовому засіданні Приморського районного місцевого суду м. Одеси, яке Вищим господарським судом України відхиляється, оскільки представництво сторони у судовому засіданні не обмежено певним колом осіб.
В судове засідання 18.12.2006 не з'явилися представники прокуратури, ТОВ “Грані» та Одеської міської ради. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційних скарг Благодійного фонду “К» на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2006 та касаційної скарги Одеської міської Ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2006 з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 10.03.2005 між позивачем, ТОВ "Грані" та Будинком дитини був укладений Договір будівельного підряду за рахунок благодійних внесків, згідно п.1.1 якого позивач доручив, а ТОВ "Грані" зобов'язувався протягом 11 місяців з 15.03.2005 по 01.03.2006 виконати необхідні вишукувальні роботи, розробити проектно-кошторисну документацію, своїми силами та засобами, на свій ризик побудувати, обладнати (згідно проектно-кошторисної документації) та здати в експлуатацію Дитячий комплекс на 150 місць в м. Одеса по пров. Маячному, 3, а позивач зобов'язувався в порядку благодійних коштів сплатити виконані ТОВ "Грані" роботи та використані матеріали. Будинок дитини взяв на себе зобов'язання надати необхідну для цього будівництва земельну ділянку.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що листом від 20.05.2004 Виконком Одеської міської ради надав дозвіл Будинку дитини на замовлення в ліцензованій проектній організації ескізного проекту спального корпусу на 150 місць з комплексом оздоровчих та допоміжних приміщень на території існуючого Одеського міського спеціалізованого будинку дитини № 1 за адресою: пров. Маячний, 3 з подальшою передачею проектної документації на розгляд Управління архітектури та містобудування в строк до 20.11.2004. 02.07.2004 Управлінням архітектури та містобудування за замовленням Будинку дитини видано архітектурно-планувальне завдання № 232. Робочий проект Дитячого комплексу, який складається з житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, котельні, трансформаторної підстанції, був виконаний за замовленням Будинку дитини ТОВ «Газтранзит» та погоджений з Управлінням архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради. Виконкомом Одеської міської ради згідно рішення № 491 від 25.08.2005 дозволив Будинку дитини завершити будівництво спального корпусу на 150 місць за адресою: м. Одеса, пров. Маячний, 3, після оформлення документів на землекористування згідно з чинним законодавством України. Рішенням Виконкому Одеської міської ради № 545 від 14.09.2005 запропоновано Одеській міській раді затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати Будинку дитини земельну ділянку площею 1,6378 га у постійне користування, за адресою: м. Одеса, пров. Маячний, 3, для проектування та будівництва дитячого комплексу для дітей-сиріт, експлуатації й обслуговування будівель і споруд Будинку дитини. Рішенням Одеської міської ради № 4508-ІУ від 29.09.2005 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано Будинку дитини земельну ділянку площею 1,6378 га у постійне користування, за адресою: м. Одеса, пров. Маячний, 3, для проектування та будівництва дитячого комплексу для дітей-сиріт, експлуатації й обслуговування будівель і споруд будинку дитини.
Судом апеляційної інстанції на законних підставах скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову, при цьому суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що встановлені ним обставини не надають підстав для висновку щодо набуття Благодійним фондом “К» права власності на незакінчений будівництвом дитячий комплекс.
Доводи касаційної скарги Благодійного фонду “К» щодо невідповідності апеляційного подання заступника прокурора Одеської області вимогам ст. 2 ГПК України та безпідставного порушення судом апеляційної інстанції провадження за поданням заступника прокурора Одеської області, оскільки у спірних відносинах відсутні інтереси держави, Вищим господарським судом України до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
У відповідності з ст. 37 Закону України "Про прокуратуру" право внесення апеляційного, касаційного та окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику в межах їх компетенції, незалежно від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства у порядку, передбаченому процесуальним кодексом.
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
У апеляційному поданні заступника прокурора Одеської області зазначалось, що всі документи, які супроводжували будівництво спірного об'єкту на території Одеського міського спеціалізованого будинку дитини № 1 (зокрема щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для проектування та будівництва дитячого комплексу для дітей-сиріт), приймались Одеською міською радою.
В поданні вказано, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту. Отже, заступником прокурора Одеської області в межах наданих законом повноважень щодо представництва інтересів в суді обґрунтовано внесено апеляційне подання в інтересах держави -Одеської міської ради в особі установи комунальної власності “Одеський міський спеціалізований будинок дитини № 1».
Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування Вищий господарський суд України не вбачає.
Стосовно доводів Благодійного фонду “К» викладених у касаційній скарзі на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду 21.09.2006 в частині накладення арешту на майно, Вищий господарський суд України зазначає наступне.
Відповідно до частини першої та третьої статті 24 ГПК України господарський суд за наявності достатніх підстав має право залучити до участі у справі іншого відповідача, про що виноситься ухвала. При цьому суд не позбавлений права на підставі ст.ст. 66, 67 цього Кодексу вжити заходів до забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на спірне майно, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Накладення арешту на спірне нерухоме майно відповідає зазначеній в законі меті (для вжиття судом заходів забезпечення позову) та підтверджується наведеними в ухвалі суду апеляційної інстанції підставами накладення арешту на спірний дитячий комплекс: незастосування зазначеного заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі. Отже, суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання заступника прокурора Одеської області щодо накладення арешту на спірне нерухоме майно, діяв в межах наданих йому процесуальних повноважень.
Ухвала суду апеляційної інстанції від 21.09.2006 в частині накладення арешту на майно винесена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування Вищий господарський суд України не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційні скарги Благодійного фонду “К» на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2006 у справі № 25/87-06-2123 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2006 у справі № 25/87-06-2123 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2006 у справі № 25/87-06-2123 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Карабань
судді: Л.Ковтонюк
В.Чабан