21 грудня 2006 р.
№ 19/5462
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
М. Остапенка,
Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Дочірньої компанії (ДК) “Газ України»
Національної акціонерної компанії (НАК) “Нафтогаз України»
на постанову
від 19.10.2006 року
Житомирського апеляційного господарського суду
у справі
№ 19/5462
за позовом
ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України»
до
Орендного підприємства (ОП) “Західна котельня»
про
стягнення 7 781 743,33 грн.
та за зустрічним позовом
ОП “Західна котельня»
до
ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України»
про
визнання недійсної угоди № 06/02-1667 РТЕ від 31.10.2002 року
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
Мандригель Р.С. (дов. від 18.09.2006 року)
відповідача
Супінський Г.В. (дов. Від 15.11.2005 року),
Горбань О.В. (дов. Від 20.12.2006 року)
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з ОП “Західна котельня» 5 013 648,10 грн. основного боргу, 885 084, 37 грн. пені, нарахованої за період з 08.09.2004 року по 08.09.2005 року, 1 203 571, 29 грн. інфляційних нарахувань за період з липня 2003 року по липень 2005 року, 328 484, 2 грн. 3% річних, нарахованих за період з 02.07.2003 року по 08.09.2005 року, 350 955, 37 грн. 7% штрафу за прострочення грошового зобов'язання понад 30 днів, нарахованих згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на невиконання відповідачем зобов'язань за укладеною між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»(правонаступником ДК «Торговий дім «Газ України") та ОП “Західна котельна» угодою про розрахунки № 06/02-1667 РТЕ від 31.10.2002 року, відповідно до п. п. 1, 2 якої заборгованість боржника за спожитий в 1999 році природний газ за договором на постачання природного газу №15-99/ТКЕ-1-239 від 23.12.1998 року на дату укладання даної угоди становить 5 013 648,10 грн., і яку боржник зобов'язується перерахувати рівномірними платежами до 1 липня 2003 року.
ОП “Західна котельня» подана зустрічна позовна заява про визнання недійною угоди № 06/02-1667 РТЕ від 31.10.2002 року, яка мотивована тим, що угода укладена всупереч дійсного волевиявлення сторін, позовна давність щодо вимог по оплаті за поставлений газ минула, на момент укладення спірної угоди заборгованість у сумі 3 430 436, 74 грн. списана відповідачем шляхом включення до валового доходу на підставі п. 1. 22. ст. 1, п. 4. 1. 6. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" після закінчення трирічного строку з моменту її виникнення, а до того ж, угода підписана представником відповідача без належних повноважень.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.05.2006 року у справі №19/5462 (суддя І. Розізнана) в задоволенні первісного позову про стягнення 7 781 743,33 грн. відмовлено; зустрічний позов задоволено, визнано недійною угоду про розрахунки № 06/02-1667 РТЕ від 31.10.2002 року, укладену між ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» та ОП “Західна котельня»; на позивача покладені судові витрати за сплату державного мита у розмірі 85 грн..
При винесенні рішення у справі господарський суд першої інстанції виходив з наступних обставин, встановлених в ході судового розгляду.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.11.2005 року у справі за клопотанням відповідача була призначена судово - бухгалтерська експертиза, на вирішення якої поставлено наступні питання:
· Чи підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку заборгованість ОП "Західна котельна" перед ДК "Газ України" НАК “Нафтогаз України» у сумі 5 013 648,10 грн. станом на 31.10.2002 року за спожитий у 1999 році природний газ за договором на постачання природного газу № 15- 99/ТКЕ-1-239 від 23.12.1998 року?
· Яка заборгованість ОП "Західна котельна" перед ДК "Газ України" НАК “Нафтогаз України» за спожитий у 1999 році природний газ за договором на постачання природного газу №15-99/ТКЕ-1-239 від 23.12.1998 році існує на дату проведення експертизи?
В ході проведення експертизи при дослідженні бухгалтерських документів встановлено, що відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерстві фінансів України від 30.11.1999 року № 291 та зареєстрованої в Міністерстві Юстиції" 21.12.1999 року за № 893/4186, кредиторська заборгованість списана підприємством на бухгалтерський рахунок 71 "Інший операційний дохід" субрахунок 717 "Дохід від кредиторської заборгованості", що здійснено після закінчення строку позовної давності: в лютому місяці 2002 року -192 030,94 грн., в березні місяці 2002 року -1 206 282 грн., в квітні місяці 2002 року - 1 059 828 грн., в травні місяці 2002 року -386 232 грн., в червні місяці 2002 року -288 241,80 грн., в липні місяці 2002 року - 23 793 грн., в серпні місяці 2002 року -136 059 грн., тобто, списання заборгованості за поставлений газ, яка утворилась в січні-березні 1999 року, проведено у вересні 2002 року - після закінчення трирічного строку з моменту її виникнення. В декларації за 9 місяців 2002 року підприємством відображено доходи як суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності у розмірі 3 433 621 грн., в тому числі прострочена заборгованість ДП «Газ України»у розмірі 3 430 437 грн., що підтверджується довідкою ДПІ у м. Хмельницькому, в якій вказано, що за звітний період нарахований оподаткований прибуток в сумі 1 459 192 грн. та податкове зобов'язання - 437 758,00 грн..
Враховуючи вищевикладене, за результатами проведення експертизи по першому питанню експертом зроблений висновок про те, що заборгованість ОП "Західна котельна" перед ДК "Газ України" НАК “Нафтогаз України» за спожитий у 1999 році природний газ за договором на постачання природного газу № 15- 99/ТКЕ-1-239 від 23.12.1998 року станом на 31.10.2002 року документально підтверджується на суму 2 820 090,34 грн.; по другому питанню зроблений висновок про те, що заборгованість ОП "Західна котельна" перед ДК "Газ України" НАК “Нафтогаз України» за спожитий у 1999 році природний газ за договором на постачання природного газу № 15- 99/ТКЕ-1-239 від 23.12.1998 року на дату проведення експертизи документально підтверджується в сумі 2 820 090,34 грн., натомість, вказана в угоді про розрахунки № 06/02-1667 РТЕ від 31.10.2002 року заборгованість в розмірі 5 013 648,10 грн. станом на 31.10.2002 року документально не підтверджується.
За наведених обставин рішення суду мотивоване тим, що згідно з ч. 1 ст. 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. Підписання особою угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень, є підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону. Відповідно до п. 8. 2. Статуту ОП "Західна котельна" повноважним представником підприємства та його керівником є голова ради орендарів. Директор підприємства, зокрема, здійснює повсякденне керівництво підприємством, призначає заступників директора й головних спеціалістів і розподіляє між ними обов'язки, без доручення здійснює юридичні, фінансові та інші операції та інш. (п. 8. 8.)
Зі змісту спірної угоди вбачається, що від ОП "Західна котельна" вона повинна бути підписана директором Бешлегою А.Ю., однак письмові пояснення останнього, що не спростовані позивачем, свідчать про підписання даної угоди першим заступником директора ОП "Західна котельна" Сікалюк В.М., який був відряджений у м. Київ для підписання угоди на постачання газу в опалювальний період відповідно до посвідчення про відрядження № 126 на підставі наказу ОП "Західна котельна" № 180 від 31.10.2002 року. За наведених обставин, Сікалюком В.М. під час перебування у м. Києві підписано угоду про розрахунки від 31.10.2002 року без належних на це повноважень.
Спростовуючи доводи зустрічної позовної заяви, ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» посилається на доручення від 04.01.2002 року, відповідно до якого директор ОП "Західна котельна" уповноважив Сікалюка В.М. на підписання векселів, розрахунково - касових та інших документів від імені та в інтересах підприємства, однак, вказані посилання не прийняті до уваги господарським судом першої інстанції як належний доказ наявності у Сікалюка В.М. повноважень на підписання угоди про розрахунки № 06/02-1667 РТЕ від 31.10.2002 року, оскільки в дорученні про це не вказано, тим більше, право на підписання векселів, розрахунково - касових та інших документів не ототожнюється з правом на підписання договорів, що спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а сторонами не наданні суду докази на підтвердження наступного схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень.
За наведених обставин, позовні вимоги за зустрічним позовом визнані обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 54 ГПК України, при зверненні до суду позивач самостійно визначає зміст позовних вимог, обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначає докази, що підтверджують позов.
Оскільки підставою заявлених вимог про стягнення боргу за первісним позовом зазначена угода про розрахунки № 06/02-1667 РТЕ від 31.10.2002 року, щодо якої господарський суд дійшов висновку про її недійсність, то вимоги про стягнення боргу є необґрунтованими та безпідставними, враховуючи, що інших доказів, на підставі яких виникла заборгованість, позивачем при зверненні до суду не вказано та не подано.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.10.2006 року (колегія суддів: І. Вечірко, Л. Зарудяна, А. Ляхевич) рішення господарського суду Хмельницької області від 10.05.2006 року у справі №19/5462 скасоване в частині відмови в позові ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» до ОП "Західна котельна" про стягнення 2 820 090,34 грн. боргу, та в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову; абзац 1 резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "Позов Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ОП "Західна котельна" про стягнення 7 781 743, 33 грн. задовольнити частково. Відновити ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" строк позовної давності в частині стягнення 2 820 090,34 грн. боргу. Стягнути з ОП "Західна котельна" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 2 820 090,34 грн. боргу, 9 241,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 42,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити."; в решті - рішення суду залишено без зміни.
При винесені постанови у справі господарський суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин.
23.12.1998 року між ДП "Торговий дім "Газ України" (постачальник) та ОП "Західна котельна" (покупець) укладено договір на постачання природного газу №15/99/ТКЕ-1-239, відповідно до п. п. 1. 1., 2. 1., 4. 2., 5. 1. якого постачальник зобов'язався передати покупцю в 1999 році природний газ власних ресурсів НАК "Нафтогаз України" газ для забезпечення тепловою енергією населення, бюджетних установ та організацій в об'ємі 35,401 куб. м., а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору, так, зокрема, оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості об'єму газу, що передається у місяці поставки газу згідно з п. 2. 1. договору до десятого числа наступного за звітним місяця; загальна сума даного договору складає 8 177 631грн.
Виходячи з наведених умов договору та матеріалів справи господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем виконано зобов'язання по поставці газу та виставлено відповідачу відповідні рахунки, за якими останній зобов'язаний був проводити розрахунки за одержаний в 1999 році газ до десятого числа наступного місяця і завершити розрахунки 10 січня 2000 року, однак, ОП "Західна котельна" в установлений договором строк розрахунки з позивачем за одержаний газ в повному обсязі не проведено.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, отже, звернення ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ОП "Західна котельна" боргу та штрафних санкцій 13.10.2005 року свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду, що є підставою для відмови в позові згідно з ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР.
Однак, Житомирським апеляційним господарським судом враховано, що Цивільним кодексом УРСР передбачена можливість відновлення процесуальних строків, у тому числі строку позовної давності, так, відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦК УРСР, якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові, а положеннями ч. 1 ст. 53 ГПК України визначено, що за заявою сторони прокурора чи за своєю ініціативою господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Матеріали справи свідчать, що з часу підписання угоди про розрахунки № 06/02-1667 РТЕ від 31.10.2002 року, з визнанням якої недійсною з викладених господарським судом першої інстанції погоджується господарський суд апеляційної інстанції, позивач не вживав заходи до стягнення заборгованості в судовому порядку, оскільки вважав, що сторонами встановлено нові строки проведення розрахунків. Зазначена обставина, на думку Житомирського апеляційного господарського суду, є важливою при визначенні поважності причини пропуску позивачем строку позовної давності.
На час підписання угоди про розрахунки сума заборгованості відповідача за одержаний протягом жовтня - грудня 1999 року природний газ, щодо якої не минув строк позовної давності, складала 2 820 090,34грн., як підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи. За наведених обставин, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за ініціативою суду має бути відновлено пропущений строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення суми основного боргу, який виник станом на час підписання угоди про розрахунки (31.10.2002р.), і щодо якого на той час не минув строк позовної давності, а тому первісний позов підлягає задоволенню частково на суму 2 820 090,34 грн. боргу, в іншій частині первісного позову відмовлено в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень матеріальних норм права та порушення процесуальних норм, та просить прийняти нове рішення про задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.
Позов заявлений про стягнення боргу за участю про розрахунки від 32.10.2002 року та застосування до боржника відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у формі сплати пені, штрафу, річних, інфляційних витрат. Предметом угоди про розрахунки є визнання сторонами боргу за поставлений у 1999 р. природний газ та встановлення строків його оплати.
Зустрічний позов про визнання недійсною угоди про розрахунки базується на тому, що угода з боку ОП "Західна котельна" підписана неуповноваженою особою. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій погодилися з доводами ОП "Західна котельна", що доручення від 04.01.2002 року, видане на ім'я Сікалюка Валерія Мусійовича, не є документом, що уповноважує останнього на підписання спірної угоди. Зазначена обставина стала підставою для відмови за первісним позовом господарським судом першої інстанції.
Однак, господарським судом апеляційної інстанції відновлений ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» строк позовної давності в частині стягнення 2 820 090,34 грн., тобто суд підставою позову визнає заборгованість ОП "Західна котельна" за поставлений у 1999 році газ згідно з договором від 23.12.1998 року. Зміна судом підстави позову є порушенням положень Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, угода про розрахунки є угодою про розстрочку виконання грошового зобов'язання, предметом якої може бути зобов'язання, строк позовної давності за яким не закінчився, оскільки відповідно до ст. 73 ЦК УРСР зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається. Розстрочка виконання грошового зобов'язання не є виконанням зобов'язання, яке відповідно до положень ст. 82 ЦК УРСР боржник не вправі вимагати його повернення і після закінчення строку позовної давності.
Доручення від 04.01.2002 року, видане директором ОП "Західна котельна" на ім'я Сікалюка В.М. з правом підпису векселів, розрахунково-касових та інших документів від імені та в інтересах підприємства, надавало право Сікалюку В.М. підпису угоди про розрахунки від 31.10.2002 року, оскільки угода є різновидом документів, складених від імені підприємства.
Так як сторони могли погоджувати розстрочку виконання грошового зобов'язання з урахуванням строків позовної давності, то виконання сторонами зобов'язання за договором від 23.12.1998 року про поставку природного газу є обставинами, які кожна сторона доводить як підставу своїх вимог, або заперечень, тобто правомірність укладення угоди про розстрочку виконання зобов'язань, у тому числі щодо їх обсягів.
Зважаючи на викладене, судові рішення у справі підлягають до скасування, а справу слід направити на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.10.2006 року, рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.05.2006 року у справі № 19/5462 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко