Номер провадження № 22-ц/785/6604/13
Головуючий у першій інстанції Іванов О.В.
Доповідач Дрішлюк А. І.
11.09.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Мизи Л.М., Цюри Т.В.,
при секретарі судового засідання Булгак Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення збитків (упущеної вигоди), -
До Роздільнянського районного суду Одеської області в березні 2013 року звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 61 000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 20 березня 2008 року, за рахунок кредитних коштів, нею був придбаний житловий будинок з господарчими спорудами, якій знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Своє право власності вона зареєструвала 21 березня 2008 р. в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості». Зазначений будинок вона планувала здавати в оренду, а за рахунок отриманих від цього коштів, розрахуватися з банком за надані їй для цієї мети кошти. Нею були укладені наступні договори оренди: 25.03.2008 року з ОСОБА_6 зі строком дії з 31.03.2008р. по 30.03.2009 р. та щомісячною оплатою у розмірі 1000 грн.; 12.04.2009р. з ОСОБА_7 зі строком дії з 15.04.2009р. по 01.05.2011р. та щомісячною оплатою у розмірі 2000 грн.; 15.01.2011р. з ОСОБА_8 зі строком дії з 15.01.2011р. по 15.01.2013 р. та щомісячною оплатою у розмірі 2000 грн. Однак, оскільки в даному будинку проживали відповідачі, які відмовлялись його звільнювати, усі вищевказані договори були розірванні, що призвело до не отримання орендної плати у загальному розмірі 61 000 грн. (а.с.2-5). В подальшому позивачка збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідачів 114 000 грн., що дорівнює суму не отриманої орендної плати за договорами з ОСОБА_6 у розмірі 12 000 грн., з ОСОБА_7 - 49 000 грн., з ОСОБА_8 49 000 грн., а також з ОСОБА_9 з розміром орендної плати - 5 000 грн. (а.с.117-121).
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено (а.с.144-148).
21 червня 2013 року не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Викладаючи зміст обставин та посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким заявлені нею позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с.151-155).
В судовому засіданні ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, просила її задовольнити.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечувала, просила її відхилити, а рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 червня 2013 року залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників провадження, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.
Предметом позову і розгляду по суті є вимоги щодо стягнення збитків (упущеної вигоди) у вигляді не отриманої орендної плати від здачі житлового будинку з господарчими спорудами, якій знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції правильно визначився з характером виниклих між сторонами правовідносин, їх суттю та правовою нормою, яка їх регулює. Водночас в мотивувальній частині рішення, в супереч положенням ст. 11 ЦПК України, помилково вказав на визнання договорів оренди недійсними. Зазначене, не впливає на правильність вирішення спору по суті, однак для повноти судового рішення потребує уточненню апеляційним судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2005 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_10, продала житловий будинок з господарчими спорудами, якій знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_11 (а.с.71-74), яка в подальшому продала його ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 20 березня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_12 (а.с.78-80).
24 березня 2008 року за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_13, у забезпечення виконання вимог за кредитним договором від 20 березня 2008 року укладеним між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» був переданий житловий будинок з господарчими спорудами, якій знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.109-111).
За інформацією зазначеною у будинковій книзі, у вказаному житловому будинку зареєстровані: з 30.08.2000 р. - ОСОБА_3, з 02.04.2001 р. - ОСОБА_4 та з 04.07.2003 року - ОСОБА_5 (а.с. 39-41).
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 08.10.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23.01.2013 р., зобов'язано усунути перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_2, зобов'язано звільнити належне позивачу приміщення та виселено без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Встановлено, що ОСОБА_2 довідалася про порушення свого права восени 2011 року (а.с. 101-103, 99-100).
Обґрунтовуючи факт завдання збитків (упущеної вигоди), ОСОБА_2 вказує на укладення нею договорів оренди житлового будинку від 25.03.2008 року з ОСОБА_6 строком дії з 31.03.2008 р. по 30.03.2009 р., щомісячною оплатою у розмірі 1000 грн. (а.с.19-20); від 12.04.2009 р. з ОСОБА_7 строком дії з 15.04.2009 р. по 01.05.2011 р., щомісячною оплатою у розмірі 2000 грн. (а.с.24-25); від 15.01.2011 р. з ОСОБА_8 строком дії з 15.01.2011р. по 15.01.2013 р., щомісячною оплатою у розмірі 2000 грн. (а.с.29-30); від 15.05.2013 р. з ОСОБА_9 з щомісячною оплатою у розмірі 5000 грн. (а.с.122-123).
Частинами 1,4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснив Пленум ВСУ у п.27 Постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 р. № 2 виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК України.
Оцінюючи надані позивачкою докази з урахуванням зазначених вимог, суд першої інстанції правомірно не взяв їх до уваги виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Виходячи зі змісту наведеної норми, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками та вини. Відповідно, за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причино-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.
Відповідно до приписів ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
З огляду на наведені положення, кредитор зобов'язаний своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки приміщення, його передачі тощо). В свою чергу, якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню.
ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів здійснення будь-яких заходів щодо забезпечення отримання нею доходів за укладеними договорами оренди та не доведено, що нею мало бути за період з березня 2008 року по січень 2013 року та травень 2013 року отримано доходів у розмірах заявлених до стягнення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню та попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.
З урахуванням наведених положень, у разі дійсного наміру укладання договорів оренди, орендарі - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 повинні були прийняти житловий будинок, перевірити його приміщення щодо можливості та придатності для використання за цільовим призначенням тощо. Натомість, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про здійснення будь-яких з вказаних дій. В супереч положенням пункту 3.2. договорів оренди, акти приймання-передачі житлового будинку відсутні, так само як і будь-які інші документи, які б засвідчували наявність перешкод щодо реальної передачі будинку та виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Звертає на себе увагу й те, що грошові кошти за оренду майна орендарями не сплачувались, а повідомлення про розірвання договору датовані зі спливом майже місячного строку з моменту підписання самого договору. Як пояснили допитані у судовому засіданні ОСОБА_8 у будинку вона не була, розташування кімнат не знає. ОСОБА_9, надавши аналогічні пояснення, показав, що орендної плати він не вносив.
Будучі обізнаною про проживання відповідачів у житловому будинку та наявної заборони щодо передання предмету іпотеки в оренду (майновий найм) без письмової згоди іпотекодержателя (а.с.14), ОСОБА_2 не надала доказів того, що нею були вчиненні передбачені законом заходи щодо звільнення приміщення відповідачами, а також отримана письмова згода ЗАТ КБ «ПриватБанку», як іпотекодержателя, на укладення договорів оренди.
Зазначене повністю спростовує твердження апелянта про те, що внаслідок протиправних дій відповідачів вона була позбавлена можливості одержати доходи у вигляді щомісячної орендної плати від здачі житлового будинку, якій знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в оренду третім особам.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доводів апеляційна скарга не містить. Оскільки, розгляд судом апеляційної інстанції здійснюється в межах доводів апеляційної скарги, а останні не впливають на надану судом першої інстанції оцінку спірним правовідносинам, судова колегія відхиляє апеляційну скаргу. При цьому, колегія суддів зауважує, що надані в судовому засіданні в апеляційному суді апелянтом матеріали стосуються подій, які мали місце після винесення рішення судом, а тому не можуть приймається до уваги під час перевірки законності та обґрунтованості судового рішення, яке оцінюється у співвідношенні з матеріалами справи, які були зібрані сторонами на момент його ухвалення.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313, 314, 316,317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 червня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.І. Дрішлюк
Т.В. Цюра
Л.М. Миза