Справа № 2/262/1601/2013
(заочне)
23.09.2013 року Пролетарський районний суд міста Донецька у складі:
головуючого - Панас Н.Л.
при секретарі - Гриценко М.Ф.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
представника третьої особи ЖБК «Мир-106» - Карасевої В.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Житлово-будівельний кооператив «Мир-106», ВГіРФО Пролетарського району м. Донецька про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
У серпні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_4, де вказує, що він є власником квартири АДРЕСА_1. У квартирі зареєстровані, крім нього, дружина, нині вдова, його сина, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і неповнолітні діти, тобто його онуки. З вересня 2012 року діти не проживають за вказаною вище адресою. Періодично відповідачка продовжувала проживати до січня 2013 року. З 12.01.2013 року ані ОСОБА_4, ані діти не проживають в зазначеній квартирі. В лютому 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, що було нанесено йому внаслідок несплати відповідачкою своєї долі комунальних послуг, та невиконання рішення суду про стягнення заборгованості. Заборгованість виникла на підставі рішення суду від 15.07.2008 року і була погашена ним особисто за всіх відповідачів - його сина та невістку. Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 17.05.2013 року з ОСОБА_4 на його користь було стягнуто кошти, які були стягнені з нього за борги всієї сім'ї. З липня 2012 року ОСОБА_4, будучи зареєстрованою у квартирі, що належить йому на праві власності, і знаючи, що деякі комунальні послуги нараховуються в залежності від кількості зареєстрованих осіб, не бере участі у витратах на утримання житла. Добровільно нічого не сплачує і рішення суду, що набрало законної сили, не виконує. Просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ВГІРФО Пролетарського РВ ДМУ МВС України зняти відповідачку з реєстрації.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутності за участю його представника.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав і просив задовольнити, по справі прийняти заочне рішення.
Відповідачка до судового засідання не з'явилася, належним чином про час та місце розгляду справи повідомлена, про причини своєї неявки суд не повідомила. Тому суд вважає можливим, у відповідності зі ст.224 ЦПК України, розглянути справу у її відсутності, постановивши заочне рішення.
Представник третьої особи ЖБК «Мир-106» Карасева В.В. у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення вимог, крім того пояснила, що відповідачку вона не бачила, та від неї оплат за комунальні послуги не надходило.
Представник третьої особи ВГіРФО Пролетарського району м. Донецька в Донецькій області до судового засідання не прибув, належним чином про день та місце розгляду справи повідомлений, про причини своєї неявки суд не повідомив, суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу у відсутності представника.
Заслухавши представника позивача, свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
На підставі положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 156 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угод про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах та утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Як передбачено ст. 163 ЖК УРСР у разі тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу. Тимчасова відсутність наймача та членів його сім'ї не звільняє їх від виконання обов'язків за договором найму жилого приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача та членів його родини за ними зберігається спірне житлове приміщення протягом шести місяців.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5, пояснив, що за адресою: АДРЕСА_1 на теперішній час проживає ОСОБА_2, проте також часто він зустрічає і його доньку ОСОБА_6. Крім того, раніше у квартирі мешкав його син ОСОБА_7 з дружиною, але у 2011 році ОСОБА_7 помер. Якийсь час ОСОБА_4 там мешкала разом з дітьми, але потім почала з'являтися рідше. Замки у квартирі та в загальному тамбурі не змінювалися. Стосовно виявлення ОСОБА_4 бажання проживати у АДРЕСА_1 йому нічого не відомо.
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка народилася у м. Донецьку, пояснила, що на теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 проживає її батько - позивач по справі - ОСОБА_2 разом з нею. Крім них у квартирі зареєстровані ОСОБА_4 з дітьми. Фактично свідок проживає у квартирі з вересня 2012 року. ОСОБА_4 бачила приблизно раз у місяць, у вересні 2012 року вона приходила переночувати з дитиною ОСОБА_8, але з січня 2013 року не приходить навіть і переночувати, де ОСОБА_4 на теперішній час проживає, їй не відомо, але знає, що діти проживають з матір'ю відповідачки. З липня 2012 року ОСОБА_4 не проводить оплату за комунальні послуги. Замки у квартирі не мінялися, оскільки в квартирі є особисті речі ОСОБА_4, які закриті у окремій кімнаті. У лютому-березні 2013 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про відшкодування шкоди, що була нанесена йому внаслідок несплати відповідачкою своєї долі комунальних послуг, та невиконання рішення суду про стягнення заборгованості. Рішення суду ОСОБА_4 теж не виконує.
Як встановлено у судовому засіданні, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.01.2012 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі рішення виконкому Пролетарської районної у м. Донецьку ради від 14.12.2011 року за № 529/4 (а.с. 7).
Згідно довідки, виданої ЖБК «Мир-106» № 508 від 05.08.2013 року, позивач ОСОБА_2 дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 04.06.1976 року, до складу сім'ї входять п'ять осіб: донька ОСОБА_6, яка зареєстрована з 22.12.2012 року; невістка ОСОБА_4, яка зареєстрована з 29.07.2003 року; онук ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4; онука ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5. Зі слів сусідів та ОСОБА_2, з лютого 2013 року ОСОБА_4 не проживає за вказаною адресою (а.с. 11).
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 17.05.2013 року, яке набрало законної сили 12.07.2013 року, позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задоволені частково та стягнуто з ОСОБА_4 на його користь кошти в сумі 5676 грн. 96 коп. у якості компенсації за виплачене відшкодування, витрати на правову допомогу у розмірі 1001 грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 143 грн. 56 коп., а всього 6821 грн. 80 коп. (а.с. 3-5).
Таким чином, оголошена та досліджена у судовому засіданні сукупність доказів призводить суд до висновку про те, що відповідачка ОСОБА_4 втратила право користування жилим приміщенням у спірній квартирі.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про зобов'язання СГІРФО Пролетарського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог. Оскільки при подачі позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп. (а.с. 1) та позов було задоволено частково, на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 57 грн. 35 коп..
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 71, 156, 163 Житлового кодексу Української РСР, ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст.5, 6, 8, 10, 60, 88, 212-215, 218, 224-229 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп..
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів зі дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржене сторонами повністю або частково до апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд міста Донецька.
Апеляційна скарга подається у письмовій формі протягом десяти днів зі дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів зі дня отримання копії рішення.
Суддя Н.Л. Панас