Справа № 263/1977/13-ц
Провадження № 2/263/1263/2013
16 липня 2013 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В., при секретарі Антоненко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення сплачених сум за житлово-комунальні послуги та стягнення моральної шкоди та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою до відповідачів, в обґрунтування вимог зазначив, що він є наймачем квартири АДРЕСА_1. В квартирі він мешкав разом зі своєю родиною, дружиною та сином, що є відповідачами по справі. 20.01.2003 року шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було розірвано, а у вересні 2003 року відповідачка з сином виїхали з квартири. З 2003 року відповідачі в утриманні квартири участі не приймали. Після їх виселення заборгованість по комунальним платежам становила 4 500 грн., однак не дивлячись на важке матеріальне становище він повністю сплачував комунальні послуги. Оскільки відповідачі тривалий час в квартирі не мешкали в 2010 році він звернувся до суду з позовом про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням. В свою чергу останні звернулись з зустрічною позовною заявою про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням. Зустрічна позовна заява була задоволена у повному обсязі, та він був зобов'язаний не чинити перешкод в користуванні квартирою відповідачам. 08.11.2011 року відповідачка перевезла в квартиру ряд своїх речей, однак останні так і не були розібрані з пакетів та коробок. На зауваження відповідачів, що в них немає ключів від квартири він у присутності державного виконавця при складанні акту запропонував зробити дублікат ключів, але отримав відмову. Він неодноразово пропоновував відповідачам приймати участь в утриманні квартири та допомагати сплачувати комунальні послуги. За три роки ним була сплачена сума в розмірі 13 589, 29 грн. Вважає, що відповідачами були порушені його права, шляхом відмови сплачувати комунальні послуги. На підставі зазначеного просить суд стягнути з відповідачів на його користь 2/3 частини суми сплаченої ним за комунальні послуги, а саме 9059, 52 грн. Діями відповідачів йому також завдані моральні страждання, які виявились у грубій відмові сплачувати свою частину боргу та розпусканням ложних пліток про позивача. Просить суд стягнути з відповідачів на його користь суму моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. Судові витрати покласти на відповідачів.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив суд задовольнити його позовні вимоги та у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі. Вказав, що 20.01.2003 року він з відповідачкою ОСОБА_2 розірвав шлюб. Після чого остання у добровільному порядку виїхала з квартири та забрала неповнолітнього сина. Крім того відповідачами не додано жодного документу, який би підтверджував яким чином заборгованість за комунальні послуги спричинили відповідачці захворювання. Ним за 2, 5 роки було сплачено борг за комунальні послуги в сумі 4 500 грн. З 2002 року та по 2012 рік він повністю сплачував всі комунальні послуги та ніс витрати по утриманню квартири. На даний час заборгованості по комунальним послугам немає. Крім того рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполі від 23.07.2012 року встановлено, що відповідачка у добровільному порядку виїхала з квартири. З 2003 року по теперішній час ОСОБА_2 навмисно створює між ним та сином ОСОБА_3 неприязні стосунки.
Відповідачі позовні вимоги позивача не визнали у повному обсязі та звернулись до суду з зустрічною позовною заявою в якій зазначили, що вони з ОСОБА_1 отримали квартиру на всю сім'ю. З 2003 року вона з неповнолітнім сином, залишившись без майна, оскільки позивач в грубій формі примусив їх покинути квартиру. Вони вимушені були шукати зйомні квартири та додатково завдавати зусиль для створення нормального способу життя. ОСОБА_3 у літні канікули підробляв вантажником та різноробочим та допомагав ОСОБА_2 сплачувати плату за зйомні квартири. У зв'язку з чим час від часу не вистачало грошей на продукти харчування. ОСОБА_1 забороняв приходити до нього та не мав бажання спілкуватися. В зв'язку з тим, що їм постійно приходилось боротися за існування, шукати постійно місце для проживання, засоби для сплати за квартири, зазначені ситуації постійно викликали стресові ситуації, що призвело до захворювань у вигляді цукрового діабету, гіпертонії ІІ ступені, пухлини правого наднирника. Завдану ним моральну шкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оцінюють в суму в розмірі 50 000 грн., яку просять стягнути з ОСОБА_1 на їх користь, а також судові витрати в сумі 114 грн. 70 коп.
Відповідачі в судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладені у їх позовній заяві. Просили суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, а їх позовні вимоги задовольнити. Зазначили, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 почав штучно створювати неможливі умови для проживання в квартирі у 2003 року шлюб між ними було розірвано, однак вони продовжували мешкати в квартирі до серпня 2003 року. В серпні 2003 року вона з неповнолітнім сином виїхала з квартири, у зв'язку з неможливими умовами проживання, та почала знімати квартиру, яку сплачувала самостійно. В спірній квартирі залишились її особисті речі та речі які були придбані в період зареєстрованого шлюбу. Відповідач створював перешкоди для проживання в квартирі та користування спільним майном. Були змінені на дверях замки. Зазначили, що з позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він самостійно сплатив суму заборгованості в розмірі 4 500 грн., однак не вбачається за який час утворилась ця сума заборгованості. З 2004 року в квартирі мешкала його дружина - ОСОБА_4, яка згідно рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07.12.2010 року була виселена з квартири без надання іншого жилого приміщення. Вважає, що ніякої моральної шкоди вони позивачу не завдавали, оскільки тривалий час з ним не спілкуються.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є близькою подругою відповідачки ОСОБА_2 Після розірвання шлюбу між відповідачкою та позивачем, останній став створювати неможливі умови для проживання в одній квартирі, у зв'язку з чим ОСОБА_2, в 2003 році знайшла собі та неповнолітньому сину зйомну квартиру та переїхала мешкати в неї.
Суд вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 від 20.01.2003 року шлюб між сторонами було розірвано.
Згідно особового рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 з 16.09.1992 року.
Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23.07.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнанні такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1
Договір про надання послуг по утриманню будинку, прибудов та прибудинкової території, був підписаний між ОСОБА_1 та ЖКП «Жилкомплекс» у вересні 2010 року.
20 травня 2011 року між ним та ККП «Маріупольтепломережа» був укладений договорі про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги на суму 655, 70 грн.
З довідки від 30.01.2013 року, виданою ЖКП «Жилкомплекс» вбачається, що заборгованості по квартирній платі у ОСОБА_1 не мається.
Відповідно до виписного епікризу з історії хвороби № 27655, виданого комунальною лікувально-профілактичною установою ОСОБА_2 має діагноз феохромацитома правого наднирника та потребує постійного лікування та нагляду у лікаря.
Відповідно ст. 64 Житлового кодексу України Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно вимогам ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сил, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На підставі викладеного, враховуючи те, що лише в липні 2012 року відповідачі були визнанні такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а позивачем надано лише один документ який підтверджував сплату комунальних послуг на суму 56 грн. 50 копійок, за період, який передував цьому, приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково в частині стягнення з відповідачів на його користь суму в розмірі 18 грн. 83 коп. з кожного. Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди та не обґрунтований її розмір. Відповідно до вимог відповідачки про відшкодування їй моральної шкоди суду не надано доказів що її захворювання мають причино-слідчий зв'язок з діями позивача на які вони посилаються у зустрічній позовній заяві, тому у задоволенні в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 Цивільного-процесуального Кодексу України, ст. 64 Житлового кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення сплачених сум за житлово-комунальні послуги та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплачених ним комунальних послуг за використаний природний газ в сумі 18 грн. 83 коп. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 20 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на корить ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 20 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які приймали участь у розгляді справи, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть оскаржити рішення суду протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.В.Кулик