Справа № 420/3066/12 22-ц/774/2039/К/13
Справа № 420/3066/12 Головуючий в 1 інстанції
Провадження 22-ц/474/2039/К/13 Строгова Г.Г.
Категорія № 20 ( ІУ ) Доповідач Грищенко Н.М.
26 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Грищенко Н.М.,
суддів - Барильської А.П., Савіної Г.О.,
при секретарі - Євтодій К.С.
за участю: відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зарічний» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі - продажу укладеним та дійсним, визнання права власності на нерухоме майно , -
У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зарічний» ( надалі - ТОВ "Агрофірма "Зарічний" ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі - продажу укладеним та дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25 червня 2012 року між позивачем ТОВ "Агрофірма "Зарічний" та відповідачами, укладений в письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна-нежитлової будівлі, розташованої в АДРЕСА_1, який належить відповідачам на праві спільної часткової власності.
Між сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, однак договір не був нотаріально посвідченим.
02 липня 2012 року ТОВ «Агрофірма «Зарічний» відповідачам були вручені листи -запрошення з проханням з'явитися до нотаріальної контори для посвідчення укладеного 25.06.2012 року договору купівлі-продажу, однак відповідачі відмовилися.
У зв'язку з ухиленням відповідачів від нотаріального посвідчення укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, позивач ТОВ "Агрофірма "Зарічний", посилаючись на ст..220 ЦК України, просить визнати договір купівлі-продажу від 25 червня 2012 року нерухомого майна - нежитлової будівлі , яка складається з будівлі корівника "А-1" з тамбуром "а" загальною площею 1775,3 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1, укладеного між ТОВ "Агрофірма "Зарічний" та відповідачами, укладеним та дійсним, та визнати за позивачем право власності на зазначене майно.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2012 року позов ТОВ "Агрофірма "Зарічний" задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25 червня 2012 року - нежитлової будівлі , яка складається з будівлі корівника "А-1" з тамбуром "а" загальною площею 1775,3 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1, укладений між ТОВ "Агрофірма "Зарічний" та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, укладеним та дійсним.
Визнано за ТОВ "Агрофірма "Зарічний" право власності на нежитлову будівлю, яка складається з будівлі корівника "А-1" з тамбуром "а" загальною площею 1775,3 кв.м., розташовану в АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Агрофірма "Зарічний" в задоволенні позову.
Вважає, що судом не враховано, що майно, яке є предметом позову 26.08.2008 року, було продано йому на засіданні комісії з майнових питань співвласників майна КСП «Зарічний» від 14.08.2008 року, що підтверджується договором та квитанцію до прибуткового касового ордеру про отримані кошти.
Вважає, що договір купівлі-продажу від 25.06.2012 року не відповідає вимогам дійсності правочинів, встановлених ст. 203 ЦК України, а тому є нікчемний.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з витягу державної реєстрації та свідоцтва про право власності на майно від 22 червня 2012 року серії СЕЕ № 574415 відповідачам на праві приватної спільної часткової власності, а саме : ОСОБА_4 належить 6/100 частки, ОСОБА_5 належить 7/100 частки, ОСОБА_6 належить 10/100 частки, ОСОБА_2 належить 26/100 частки, ОСОБА_7 належить 51/100 частки, нежитлової будівлі, яка складається з будівлі корівника "А-1" з тамбуром "а" загальною площею 1775,3 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1 (а.с.17, 18).
Право власності на зазначене в свідоцтві на нерухоме майно зареєстровано КП ДОР "Криворізьке бюро технічної інвентаризації", номер запису 1101 в книзі 3 НК р-н-201, реєстраційний номер 36761627, що підтверджується витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно №34605299 від 22.06.2012 року (а.с.18).
Згідно договору купівлі - продажу та акту приймання - передачі нерухомого майна від 25.06.2012 року, якій укладено у простій письмові формі та нотаріально не посвідчено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 було продано ТОВ "Агрофірма "Зарічний нежитлову будівлю, яка складається з будівлі корівника літ. «А-1», загальною площею 1775,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Криворізького району, Дніпропетровської області. (а.с. 4, 5 ).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався ст..ст.220,328 ЦК України та дійшов висновку, що оскільки відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення вказаного договору, визнав дійсними договір купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна та визнав право власності на нього за позивачем.
Однак, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Оскільки предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно (нежитлове приміщення корівника), згідно вимог ст. 657 ЦК України такий договір укладаються у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і є укладеним з часу його державної реєстрації (ст.ст. 210, 640 ЦК України), з цього ж часу згідно положень ч. 4 ст. 334 ЦК України у набувача виникає право власності на нерухоме майно.
Як роз'яснено у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини 2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають державній реєстрації , оскільки момент вчинення таких правочинів до ст.. 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією , тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
За тих підстав, що момент укладення правочину, який підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна слід вважати неукладеним та таким, що не породжує правових наслідків для сторін, зокрема права власності. Норма частини другої статті 220 ЦК до таких правочинів не застосовується.
Однак, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув і в порушення норм матеріального права визнав дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна на підставі положень ч. 2 ст. 220 ЦК України.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, що відповідно до положень п.4 ч.1. ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст.313,314,316 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зарічний» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі - продажу укладеним та дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: