"27" вересня 2013 р. Справа153/1438/13-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ДЗЕРИНА М.М.
при секретарі ГУЛКОВСЬКІЙ Т.Т.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та повернення коштів,
Позивач звернулась до суду із даним позовом. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Клембівка Ямпільського району Вінницької області помер її син ОСОБА_3. 15 січня 2013 року вона у відповідача ОСОБА_2, який надає послуги з виготовлення та встановлення пам'ятників у магазині «Вічність», що по АДРЕСА_1 замовила на могилу сина пам'ятник із установкою на місці до 01 квітня 2013 року, сплативши відповідачу завдаток у розмірі 5000 гривень, а інших 5800 гривень мала сплатити після встановлення пам'ятника на місці. На підтвердження зазначеної домовленості та сплати відповідачеві завдатку, останній видав товарний чек від 15 січня 2013 року. Уклавши із відповідачем усний договір на виготовлення пам'ятника та його встановлення на могилу сина і сплативши відповідачеві завдаток останній не виконав взяті на себе зобов'язання, і пам'ятник на могилі сина до домовленого терміну - до 01 квітня 2013 року, в тім числі і до сьогоднішнього дня, не встановив. Маючи на меті вирішити дане питання мирним шляхом (в позасудовому порядку) вона неодноразово, по кілька разів на місяць, приїздила в м. Ямпіль у магазин «Вічність» до місця роботи відповідача та намагалась з ним поговорити. Однак, в магазині вона заставала лише дружину відповідача та його батька, які відмовились повертати сплачений завдаток. При спілкуванні із відповідачем по телефону останній відмовився повертати завдаток. 10 червня 2013 року вона звернулась до Ямпільського РВ УМВС із письмовою заявою з вимогою притягнути до відповідальності відповідача ОСОБА_2, який взяв у неї завдаток в сумі 5000 гривень за встановлення пам'ятника на кладовищі і його не встановив, а від повернення грошей відмовляється. Однак, працівники міліції цього ж дня - 11 червня 2013 року не намагаючись розібратись у ситуації і навіть не опитавши самого відповідача ОСОБА_2 винесли письмовий висновок про зупинення розгляду її заяви оскільки вбачається ознаки цивільно-правових відносин. Крім цього, просить стягнути з відповідача на її користь моральної (немайнової) шкоди в розмірі 1000 гривень, незважаючи, що навіть такий розмір коштів буде малий, щоб компенсувати ті моральні переживання і страждання, які завдав їй відповідач своєю аморальною поведінкою і невиконанням взятого на себе зобов'язання. Після смерті сина на її утриманні залишились його неповнолітні діти, яких вона власними силами і лише на одну свою пенсію доглядає і виховує. Матір дітей, після смерті сина поїхала у невідомому напрямку. В результаті такої поведінки відповідача вона почала погано спати, постійні моральні переживання, нервує, постійно думає про вшановування пам'яті сина і необхідністю встановлення на його могилу пам'ятника, вона вимушена їздити в Ямпіль і добиватись у відповідача виконання невиконаних зобов'язань, однак останній від неї ховається та не бажає повертати кошти (завдаток), які нею й так були запозичені. Тому вона вимушена звернутись до суду.
Представник позивача адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений у порядку, встановленому ст. 74 ЦПК України, а саме: судовими повістками та оголошенням в друкованому органі - газеті «Вінниччина» від 13 вересня 2013 року. Відповідач, зареєстроване місцезнаходження чи місце перебування невідоме, викликається в суд через оголошення в газеті. З опубліковуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи, тому відповідач вважається таким, що був повідомлений про час та місце розгляду справи
Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд вважає, що позов є обгрунтованим та підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає до задоволення. Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обгрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку обов'язки сторін. Всі ці складові можуть бути з'ясовані лише в діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27,46 ЦПК Украни). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.27 ЦПК України), та і обов'язок із доказування обставини при невизнанні їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Проаналізувавши установлені по справі фактичні обставини, оцінивши надані в силу ст.60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд приходить до слідуючого висновку.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 статті 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази повинні бути належними та допустимими, як того вимагають статті 58 ,59 Цивільного процесуального кодексу України.
В судовому засіданні встановлено, що 15 січня 2013 року позивач у відповідача ОСОБА_2, який надає послуги з виготовлення та встановлення пам'ятників у магазині «Вічність», що по АДРЕСА_1 замовила на могилу сина пам'ятник із установкою на місці до 01 квітня 2013 року, сплативши відповідачу завдаток у розмірі 5000 гривень, а інших 5800 гривень мала сплатити після встановлення пам'ятника на місці. На підтвердження зазначеної домовленості та сплати відповідачеві завдатку, останній видав товарний чек від 15 січня 2013 року. Уклавши із відповідачем усний договір на виготовлення пам'ятника та його встановлення на могилу сина і сплативши відповідачеві завдаток останній не виконав взяті на себе зобов'язання, і пам'ятник до домовленого терміну - до 01 квітня 2013 року, в тім числі і до сьогоднішнього дня, не встановив.
В підтвердження заподіяння матеріальної шкоди відповідачем ОСОБА_2 позивачка послалась на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов»язання, щодо встановлення пам»ятника.
Крім того, матеріали справи містять наданий позивачем товарний чек на суму 5000 гривень за виготовлення та установку пам»ятника від 15 січня 2013 року (ас.7), відповідно, якого позивач обґрунтовує свої вимоги про відшкодування матеріальної шкоди. Тому, суд вважає, що даний товарний чек є підставою для задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди, і він стосується предмету спору, а саме: виготовлення та установка пам»ятника.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 526 ч.1 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, свобода договору означає право фізичних або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).
Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до п. 18 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації;
Відповідно до п. 19 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а правилами ст. 611 цього Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч.3 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної (немайнової) шкоди внаслідок порушення ОСОБА_2 взятого на себе зобов»язання, суд вважає, що позов в цій частині є обгрунтованим та підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Так, за загальним правилом ст..23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для її відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд також керується постановами Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Методичними рекомендаціями про відшкодування моральної шкоди лист Міністерства Юстиції України № 35-13/797 від 13 травня 2004 року.
З'ясувавши вказані обставини при вирішенні дійсного спору суд прийшов до висновку про наявність моральної шкоди, що була нанесена позивачу, а саме про душевні страждання, які пережила остання, у зв'язку з вищевказаними подіями.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позивач, в обґрунтування розміру моральної шкоди, пояснив, що їй була спричинена моральна шкода, яка виражається в порушені сну та спокою, так як перенесла стрес, який сказався на її здоров'ї.
Суд вважає, що позивачем доведено заподіяння їй відповідачем моральної (немайнової) шкоди. Що ж стосується розміру морального відшкодування, то з урахуванням ступеня вини відповідача, тривалості фізичних і моральних страждань позивача та негативних наслідків, які настали для позивача внаслідок порушення відповідачем взятого на себе зобов»язання, а також із засад розумності, виваженості та справедливості ,тому, суд вважає, що 1000 гривень, про стягнення яких просить позивач, є оскільки є достатніми для компенсації моральних переживань позивача та такими, що відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Оскільки позов задовольняється, а позивач була звільнений від сплати судового збору, то відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 229 гривень 40 копійок.
При цьому, розмір судового збору, суд визначає з розміру задоволених позовних вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.10,11,38,59,60,88,212,213,214,215,224-226 ЦПК України і на підставі ст.ст.15,16,20,23,526,610,626,627,651,693,906,1167 ЦК України, ст.55 Конституції України, ст.ст.1,4,5,22 Закону України «Про захист прав споживачів», постановами Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», листом Міністерства Юстиції України № 35-13/797 від 13 травня 2004 року, суд
Позовні вимоги задоволити.
Розірвати договір укладений в усній формі 15 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 гривень сплаченого завдатку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 гривень моральної (немайнової) шкоди внаслідок порушення ОСОБА_2 взятого на себе зобов»язання.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 229 гривень 40 копійок на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий М.М.Дзерин