Справа № 201/10888/13-а
Провадження №2/201/296/2013
про відмову в відкритті провадження
12 вересня 2013 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Брага А.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради, третя особа ОСОБА_2 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, -
10 вересня 2013 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов зазначений вище адміністративний позов ОСОБА_1 до Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради, третя особа ОСОБА_2 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача (суб'єкта владних повноважень) в частині винесення висновку № 5-38-233 від 19 липня 2013 року виконавчим комітетом Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради за рекомендацією комісії з питань захисту прав дитини, засідання якої відбулося 17 червня 2013 року.
В обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 послалася на те, що на підставі висновку Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 19 липня 2013 року було прийнято рішення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 09 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визначення способу участі у вихованні дитини, яким було визначено спосіб та порядок спілкування ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді спільного проведення часу кожної неділі з 10.00 год. по 18.00 год. та кожного четверга з 17.00 год. по 20.00 год. без присутності матері дитини.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами приходжу до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити виходячи з наступного.
За правилами, встановленими пунктами четвертим та шостим частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства, немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту прохальної частини адміністративного позову, вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасувати висновок Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 19 липня 2013 року № 5-38-233 про доцільність підтримання позовних вимог гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, про визначення способу участі у вихованні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Юрисдикція адміністративних судів згідно із частиною 1 статті 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно із пунктом 1 частини 2 цієї ж статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Тобто рішенням, в розумінні статті 17 КАС України, є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Закріплене частиною 2 статті 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до "Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5, нормативно-правовим актом визнається - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта, якому вони адресовані.
В силу викладеного, оспорюваний позивачем висновок, не відповідає наведеним вище критеріям, оскільки не зумовлює виникнення прав та обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень та лише фіксує рекомендації і висновки комісії з питань захисту прав дитини, засідання якої відбулося на вимогу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про можливість та доцільність підтримання позовних вимог ОСОБА_2 щодо визначення способу участі у вихованні доньки ОСОБА_3, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.
З огляду на викладене, висновок не може бути предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки такий документ є лише носієм доказової інформації та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів. А отже, як висновок Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, зазначений оскаржуваний документ не створює жодних правових наслідків для суб'єкта, не змінює стану його суб'єктивних прав.
Рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, викладені в висновку Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 19 липня 2013 року № 5-38-233, мають лише рекомендаційний характер та є за змістом позицією органу опіки та піклування з окремого питання. Рішення ж Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2013 року було прийнято на підставі пояснень усіх сторін та наданих доказів, а також оскаржуваного висновку від 19 липня 2013 року. Саме рішення суду несе правові наслідки для учасників по справі про визначення способу участі у вихованні дитини, має вплив на їх права та обов'язки, а тому може бути предметом оскарження у суді другої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування прийнятого висновку № 5-38-233 від 19 липня 2013 року Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа ОСОБА_2 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного судуі протягом 5 днів з дня оголошення ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного судуі через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя: А.В. Брага