Справа № 159/4246/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Луньова Т.М.
Провадження № 22-ц/773/1398/13 Категорія:27 Доповідач: Бовчалюк З. А.
27 вересня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бовчалюк З. А.,
суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.,
при секретарі Шереметі Т.Г.
з участю представника позивача Плеханова О.М.,
відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року,
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення задоволено частково. Ухвалено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VOK6GA00001017 від 10 серпня 2006 року в сумі 56471,1 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.06.2013 року становить 415373,50 гривень звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ( на підставі договору іпотеки б/н від 15 серпня 2006 року) ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу, будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо корегування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки з початковою ціною предмету іпотеки не нижче визначеної на момент укладення договору іпотеки - 159170 грн.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить в частині суми заборгованості змінити це рішення та ухвалити нове вказуючи, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Судом встановлено, що за умовами укладеного 10 серпня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 кредитного договору №VOK6GA00001017 банк зобов'язувався надати відповідачу кредитні кошти шляхом надання готівки через касу на строк з 10.08.2006 року по 10.08.2010 року включно, у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 15700 доларів США для проведення ремонту і реконструкції житла зі сплатою за користування кредитом 1,33 % на місяць на суму залишку ( а.с. 14-17).
Грошові зобов'язання між сторонами виникли в іноземній валюті, що узгоджується з нормами Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про банки і банківську діяльність», ЦК України.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 15.08.2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки нерухомого майна. За умовами даного договору відповідачі передали в іпотеку належне їм на праві спільної сумісної власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1
Згідно з ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Судом встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором належним чином виконав, передавши кошти вказані у договорі відповідачу. Дана обставина відповідачем визнавалась та не оспорювалась. В свою чергу ОСОБА_2 взяті за договором зобов'язання в повному обсязі не виконав. Як вбачається з матеріалів справи станом на 06.06.2013 року у ОСОБА_2 існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 70870, 57 доларів США, з них: 15063, 95 доларів США - заборгованість за кредитом; 27373,48 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 477,92 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 27955, 22 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач повідомив відповідачів про те, що існує заборгованість за кредитним договором строк виконання якого настав, і попередивши в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог щодо повернення кредиту. Дана обставина підтверджується вимогою банку № 30.1.0/0-021 від 17 квітня 2013 року (а. с. 12-13).
Після отримання вищезгаданого повідомлення та порушення справи в суді (а. с. 41,42), відповідачі не вживали заходів для погашення заборгованості за кредитним договором.
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження заявлених вимог позивачем надано розрахунки ( а с. 8-11) та на вимогу суду розгорнуті розрахунки існуючої заборгованості за кредитним договором , укладеним між сторонами.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Збирання судом доказів за власною ініціативою у справах позовного провадження цивільним процесуальним законодавством заборонено.
Заперечення відповідача в суді першої інстанції щодо заявлених вимог , а так само доводи апеляційної скарги, зводяться лише до не обгронтування позивачем належними та допустимими доказами розрахунку заборгованості.
Однак всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо взятого судом за основу розрахунку позивача розміру його заборгованості перед банком. Клопотання про проведення відповідної експертизи на предмет визначення суми заборгованості заявлено не було. Разом з тим, подані ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунки перевірені судом першої інстанції та їм надано відповідну оцінку.
При цьому, суд першої інстанції підставно з врахуванням положень ч. 1 ст. 258 ЦК України при визначені розміру пені виходив із суми нарахованої за період з 06.06.2012 року по 06.06.2013 року, встановивши , що її розмір складає 13235, 69 Доларів США.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
При цьому відповідно до частини 5 статті 38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
За таких обставин, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, не меншою, ніж визначена на момент укладення договору іпотеки.
Виходячи з викладеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково.
Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідач не надав жодних доказів на підтвердження доводів викладених в апеляційній скарзі
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: