Справа № 2-64/11 Головуючий у 1 інстанції:Бондар В.М.
Провадження № 22-ц/773/890/13 Категорія:27 Доповідач: Стрільчук В. А.
27 вересня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів - Карпук А.К., Здрилюк О.І.,
при секретарі - Шереметі Т.Г.,
з участю представника позивача Нестерука Р.В., відповідача ОСОБА_2, представника законного представника правонаступників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5, поданою від її імені представником ОСОБА_6, на рішення Ковельського міськрайонного суду від 09 лютого 2011 року,
У грудні 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 31 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», реорганізованим у подальшому в ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за яким банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 197000 доларів США під 12,4 % річних.
За кредитним договором відповідач ОСОБА_3 зобов'язався своєчасно погашати заборгованість щомісяця у сумі не менше 2345 доларів США згідно з графіком, однак свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 07 квітня 2010 року в нього утворилася заборгованість в сумі 155177,36 доларів США, що еквівалентно 1229780,62 грн., з яких: прострочений борг - 141589,89 доларів США (1122099,88 грн.), прострочені проценти - 12372,95 доларів США (98055,63 грн.), пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 669,55 доларів США (5306,19 грн.), пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах - 544,97 доларів США (4318,92 грн.).
У відповідності з п. 3.1.2 договору у випадку порушення позичальником його умов банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів.
Вимогою від 05 лютого 2010 року № 573 банк повідомив ОСОБА_3 про порушення ним умов кредитного договору та визнав строк повернення кредиту у повному обсязі таким, що настав.
Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 31 серпня 2007 року банком укладені договори поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_5, за якими вони поручилися солідарно з основним боржником відповідати перед банком за зобов'язаннями ОСОБА_3
Враховуючи викладене, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 09 лютого 2011 року позов задоволено.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1229780 грн. 62 коп. та судові витрати в сумі 1820 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 від імені відповідача ОСОБА_5 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин справи та порушення норма матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Статтями 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.
На підставі досліджених доказів судом першої інстанції встановлено, що 31 серпня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11207552000, за яким банк надав відповідачу 197000 доларів США, що еквівалентно 994850 грн., під 12,4 % річних, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені договором. Строк дії договору - до 29 серпня 2014 року (а. с. 10-12).
Факт отримання ОСОБА_3 в банку грошових коштів у сумі 197000 доларів США підтверджується заявою про видачу готівки № 23 від 31 серпня 2007 року та розпорядженням відділу контролю кредитних операцій фізичних осіб від цієї ж дати (а. с. 17).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Всупереч наведеній правовій нормі ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 07 квітня 2010 року за ним утворилася заборгованість в розмірі 1229780,62 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком позивача (а. с. 19-20).
Право банку вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту у випадку порушення умов кредитного договору передбачено п. п. 1.2.2, 3.1.2, 6.1-6.2 укладеного сторонами договору (а. с. 10-13).
Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором 31 серпня 2007 року між банком, ОСОБА_3 як позичальником та ОСОБА_5 як поручителем був укладений договір поруки, за яким ОСОБА_5 зобов'язалася перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих позичальнику (а. с. 15).
В той же день аналогічний договір поруки був укладений з ОСОБА_2 (а. с. 14).
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи та наданим сторонами доказам, суд обґрунтовано задовольнив позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розгляд судом справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце її розгляду, не є підставою для скасування в апеляційному порядку правильного по суті і справедливого рішення (ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 309 ЦПК України).
Зазначивши в апеляційній скарзі про незгоду ОСОБА_5 з наданими позивачем розрахунками заборгованості за кредитним договором, вона та її представник ОСОБА_6, який підписав скаргу, ніяким чином їх не спростували, ні на час подання апеляційної скарги (21 квітня 2013 року), ні на даний час своїх розрахунків апеляційному суду не подали і не зазначили, яким чином, наявність оскарженого рішення суду першої інстанції перешкоджає їм скласти акт розбіжностей з позивачем та надати свої розрахунки.
Разом з тим, наявні в матеріалах справи надані банком довідки-розрахунки заборгованості ОСОБА_3 за кредитом, за процентами за користування кредитом, а також розрахунки пені за вказаними видами заборгованості (а. с. 19-20) містять усі числові показники, на підставі яких розрахована заборгованість позичальника з дня отримання кредиту до 07 квітня 2010 року. Ці розрахунки є правильними, чіткими та зрозумілими, не потребують спеціальних знань для їх перевірки і позичальником за кредитним договором ОСОБА_3 на час вирішення справи судом першої інстанції не заперечувалися.
Представник залученої апеляційним судом до участі у справі ОСОБА_7 - ОСОБА_4 з 06 лютого 2013 на підставі договору щодо надання правової допомоги був також представником апелянта ОСОБА_5 (а. с. 174-176), однак з того часу теж не подав апеляційному жодних заперечень з приводу правильності проведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку пред'явлення вимог до поручителів.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Пунктами 3.1 договорів поруки від 31 серпня 2007 року, укладених між банком і ОСОБА_5 та ОСОБА_2, передбачено, що ці договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором (а. с. 14-15). Отже цими договорами дійсно не встановлено строк дії поруки в розумінні ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Виходячи з цього, банк вправі пред'явити вимоги до поручителів протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Однак на час звернення ПАТ «УкрСиббанк» до суду з даним позовом строк виконання основного зобов'язання не настав.
Згідно з п. п. 3.1.2, 6.1.2, 6.2 укладеного між банком і ОСОБА_3 договору про надання споживчого кредиту від 31 серпня 2007 року банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення у разі порушення позичальником умов цього договору. В разі застосування банком права визнати термін повернення кредиту таким, що настав, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом шляхом направлення відповідної письмової вимоги за адресою позичальника. Термін дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважається таким, що настав, а кредит і плата за кредит обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, що позичальник не усунув зазначених банком порушень протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення (вимоги). Терміни дострокового повернення кредиту та плати за кредит вважаються такими, що настали, з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку у випадку його неотримання позичальником внаслідок зміни адреси (без попереднього про це письмового повідомлення банку) або з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку.
В матеріалах справи наявна копія повідомлення-вимоги банку № 573 від 05 лютого 2010 року, адресованого ОСОБА_3, в якому йдеться про його прострочену заборгованість за кредитним договором, вимагається виконання порушених зобов'язань у строк, що не перевищує 30 днів, однак не ставиться вимога про дострокове виконання усіх зобов'язань за кредитним договором, не вказується про застосування банком права визнати термін повернення кредиту таким, що настав, і не зазначається час настання такого терміну (а. с. 18).
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що згадане повідомлення-вимога не свідчить про застосуванням банком у зв'язку з його направленням позичальнику права на повернення кредиту достроково у відповідності з умовами договору. Доказів про надіслання банком інших вимог позичальнику сторони суду не надали.
Відтак встановлений кредитним договором строк виконання основного зобов'язання ОСОБА_3 (29 серпня 2014 року) на час звернення банку до суду з даним позовом не був змінений. Тому позивач не пропустив шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителів.
Наведене у позовній заяві твердження банку про те, що вимогою від 05 лютого 2010 року № 573 він визнав строк повернення кредиту у повному обсязі таким, що настав (а. с. 3-5), є безпідставним, оскільки це твердження не відповідає змісту повідомлення-вимоги та вищенаведеним умовам кредитного договору.
Інших доводів на спростування висновків суду та щодо порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і є підставами для скасування чи зміни оскарженого рішення, в апеляційній скарзі не наведено.
Після постановлення судом першої інстанції рішення в даній справі і до її апеляційного розгляду відповідач ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 02 лютого 2013 року (а. с. 186). У зв'язку з цим ухвалою апеляційного суду Волинської області від 13 червня 2013 року провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 та п. 1 ч. 1 ст. 203 ЦПК України.
З матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 вбачається, що спадщину, яка відкрилася після його смерті, прийняли малолітні діти померлого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом подання від їх імені матір'ю ОСОБА_7 до нотаріуса заяв про прийняття спадщини (а. с. 223-267).
Тому ухвалою апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2013 року до участі у справі залучено ОСОБА_7 як законного представника малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
Таким чином апеляційним судом виконані вимоги ст. 37 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Однак, виходячи з того, що за змістом ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його ухвалення, а ст. 309 цього Кодексу, якою передбачений вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, не містить такої підстави для скасування або зміни рішення як смерть сторони у спорі, колегія суддів приходить до висновку про залишення оскарженого рішення без змін.
За таких обставин питання про заміну померлого боржника у зобов'язанні має бути вирішено при виконанні рішення суду у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 378 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5, подану від її імені представником ОСОБА_6 відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 09 лютого 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: