Справа № 164/143/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Невар О.В.
Провадження № 22-ц/773/1383/13 Категорія: 2 Доповідач: Грушицький А. І.
24 вересня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Грушицького А.І.,
суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Свистун О.В.,
при секретарі Перебойчуку Р.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 23 липня 2013 року,
Рішенням Маневицього районного суду Волинської області від 23 липня 2013 року позов задоволено.
Постановлено виділити ОСОБА_1 у власність 43/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1 Волинської області, а саме: запроектоване приміщення 6*, площею 11.8 кв. метри, приміщення 7, площею 17.4 кв. метри, приміщення 8, площею 7.6 кв. метри, загальною вартістю 59901,65 грн., 27/50 частин погребу (під приміщенням 5), вартістю 3758,94 грн., а всього на загальну суму 63660,59 грн.
ОСОБА_4 виділити у власність 57/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1 Волинської області, а саме: приміщення 1, площею 15.0 кв. метри, вартістю 15263 грн., приміщення 2, площею 4.5 кв. метри, запроектоване приміщення 3*, площею 23.2 кв. метри, приміщення 4, площею 13.7 кв. метри, загальною вартістю 67389,35 грн., 23/50 частин погребу (під приміщенням 2), вартістю 3202,06 грн., а всього на загальну суму 85854,41 грн.
Зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для влаштування двох ізольованих квартир виконати наступні переобладнання та будівельні роботи: закласти дверний проріз між приміщеннями 8 і 2, 4 і 5, 7 і 5; влаштувати перегородку, товщиною 0.10 м в приміщенні 5 вздовж середини приміщення 5 та перегородку в 0.5 цегли в погребі; обладнати автономні мережі електропостачання.
Зобов'язати ОСОБА_4 демонтувати частину перегородки між приміщеннями 3 і 5, щоб утворилося запроектоване приміщення 3* із розмірами, як показано на плані до висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-52 від 20 березня 2013 року.
Зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати перегородку між приміщеннями 6 і 5, щоб утворилося запроектоване приміщення 6* із розмірами, як показано на плані до висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-52 від 20 березня 2013 року; влаштувати дверний проріз із подвійними вхідними дверима в приміщення 6*, віконний проріз в приміщенні 8 та дверні прорізи між приміщеннями 7 і 6*, 6* і 8; переобладнати приміщення 8 у кухню.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 11096,91 грн. грошової компенсації за відхилення від вартості, що приходиться на ідеальні частки будинковолодіння.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що сторони однією сім'єю не проживали, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 проживала спільно з відповідачем ОСОБА_4 в с. Градиськ Маневицького району без реєстрації шлюбу з березня 1998 року по вересень 2007 року. Вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет. В будь-якому іншому шлюбі у вказаний період сторони не перебували. Житловий будинок по АДРЕСА_1 Волинської області належить сторонам на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу в натурі згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживала спільно з відповідачем ОСОБА_4 в с. Градиськ Маневицького району без реєстрації шлюбу з березня 1998 року по вересень 2007 року. Вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет. В будь-якому іншому шлюбі у вказаний період ні позивач, ні відповідач не перебували.
На підставі рішень Маневицької селищної ради № 2/8 від 13 червня 2002 року та № 4/11 від 28 листопада 2002 року ОСОБА_4 належить земельна ділянка, площею 0,1148 га по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, про що 25 травня 2011 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 678742 (а.с. 114).
На даній земельній ділянці знаходиться незавершений будівництвом житловий будинок з прибудовою, ринковою вартістю 149515 гривень, будівництво яких розпочато в 2002 році. Ступінь будівельної готовності даного житлового будинку з прибудовою становить 89% (в тому числі житлового будинку - 92%, прибудови - 65%, погреба - 75%) (а.с. 73-86).
Як вбачається з витягу про державну реєстрацію прав від 20 січня 2012 року право власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1, на підставі рішення виконкому Маневицької селищної ради № 280 від 15 грудня 2011 року зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4
З вересня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають окремо. Будь-які будівельні роботи в будинку з вересня 2007 року не проводились.
Постановляючи рішення про поділ житлового будинку в натурі суд першої інстанції вірно виходив із висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-52 від 20 березня 2013 року про можливість обладнання окремих ізольованих квартир. Зазначений варіант розподілу житлового будинку погоджений рішенням виконкому Маневицької селищної ради № 56 від 20 червня 2013 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що сторони однією сім'єю не проживали, спростовуються рішення Маневицього районного суду Волинської області від 19 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 9 лютого 2012 року, яким встановлено відповідний факт, що не підлягає доказуванню в силу ч. 3 ст.61 ЦПК України.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача відповідача ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 23 липня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді