10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: ЗозуляД.П.
Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.
іменем України
"26" вересня 2013 р. Справа № 817/1728/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кузьменко Л.В.
суддів: Зарудяної Л.О.
Іваненко Т.В.,
при секретарі Дєдуху Б.О. ,
за участю сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Гайналій В.М., представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" серпня 2013 р. у справі за позовом Комунального закладу "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" до Виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішень ,
Комунальний заклад "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" Рівненської обласної ради звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому з урахуванням уточнений позовних вимог, просив скасувати рішення Виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 55 про повернення коштів фонду та застосування санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від 21.03. 2013 року в частині повернення неправомірних витрат по вагітності та пологах ОСОБА_6 на суму 4 561 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят одна) грн. 20 коп. та штрафу на суму 2280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 60 коп. та скасувати рішення Виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 05/748 від 15.04. 2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що як вказано в п. 5 Акту, в результаті перевірки правильності призначення, нарахування і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах встановлені порушення чинного законодавства, а саме переплати по 2-х листках непрацездатності на суму 5 889,73 грн. згідно Додатку 3. Додатком 3 до акту ревізії № 702 від 04.03. 2013 року є Перелік порушень, виявлених в результаті ревізії по листках непрацездатності. Згідно п. 1 вказаного Переліку встановлено наступні порушення по оплаті лікарняного листа № 104343 ОСОБА_6, а саме відсутність втраченого заробітку через настання страхового випадку - порушення ч. 1 ст. 4, п. 5 ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01. 2001 р. № 2240 (далі - Закон № 2240), п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266 (далі Порядок № 1266), сума переплати 5 720,40 грн. Комунальний заклад "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" Рівненської обласної ради не погоджується з вищевказаними висновками перевірки, вважає їх помилковими через неправильне застосування норм права, зокрема, ч. 1 ст. 4, п. 5 ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 38 Закону №2240, п. 10 Порядку №1266, а також не застосування до спірних правовідносин норм права, які підлягали застосуванню, а саме: ст. ст. 2, 17, 18 Закону України "Про відпустки", п. 6.12. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом МОЗ України № 455 від 13.11. 2001 р. Так, ОСОБА_6 з 01.07. 2010 року прийнята на посаду медсестри стаціонару на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_7 Перебуваючи в трудових відносинах із закладом, ОСОБА_6 надала лікарняний лист встановленого зразка на підставі якого їй було надано відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами з 07.04. 2011 р. по 10.08. 2011 р., а також частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з вересня 2011 року по червень 2014 року. Перебуваючи у відпустці ОСОБА_6 подала адміністрації закладу лікарняний лист № 104343, на підставі чого їй знову було надано відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами за другою дитиною з 08.08. 2012 р. по 12.12. 2012 р. (126 днів), а з 12.12. 2012 р. по. 17.09. 2015 р. - частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Бухгалтером закладу було проведено розрахунок виплат ОСОБА_6 з 08.08. 2012 р. по 12.12. 2012 р. виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку, виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 4 Закону № 2240 порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України. Статтею 2 Закону України "Про відпустки" встановлено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Відтак, Закон пов'язує наявність суб'єктивного права особи на відпустку саме з фактом перебування цієї особи в трудових відносинах. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відпустки", на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами. Надання соціальної оплачуваної відпустки, що встановлена ст. 17 Закону України "Про відпустки" є обов'язком роботодавця, а відтак, КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" був зобов'язаний надати застрахованій особі, яка перебуває із закладом у трудових відносинах - ОСОБА_6, оплачувану відпустку у зв'язку із вагітністю та пологами встановленої Законом тривалості. Вихід на 0,5 ставки основного працівника не свідчить про припинення трудових відносин ОСОБА_6 з закладом, оскільки її не було звільнено з урахуванням положень, ст.ст. 36, 184 Кодексу законів про працю України, проте вказане безпідставно не прийнято до уваги Фондом. Крім того, Порядком №1266 визначаються правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та господарювання. Відповідно до п. 4 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день(робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Згідно ч. 5 п. 4 Порядку № 1266, місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з. поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду. Відповідно до п. 10 Порядку, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку (грошового забезпечення) з поважних причин, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата (грошове забезпечення) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку. Таким чином, КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" правомірно та у відповідності до вимог Закону провів розрахунок виплат у зв'язку з вагітністю та пологами ОСОБА_6, виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку. Вказану позицію займає також Територіальна державна інспекція з питань праці в Рівненській області у відповіді від 18.03. 2013 року № 17-08/25к за результатами розгляду запиту Позивача з питання правомірності надання ОСОБА_6 відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за другою дитиною з 08.08. 2012 р. по 12.12. 2012 р. (126 днів), а з 12.12. 2012 р. по 17.09. 2015 р. - частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного річного віку.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від14 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати вказану постанову та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 28 Закону № 2240 у КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" проведено перевірку використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.01. по 31.12. 2012 року. За результатами проведеної перевірки використання коштів Фонду працівниками виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду складено акт № 702 від 04.03. 2013 року, в якому зафіксовано 5889,73 грн. - неправомірних витрат по допомогах по тимчасовій непрацездатності та вагітності і пологах, з них
169,33 грн. - витрати по тимчасовій непрацездатності, проведені з порушенням порядку використання страхових коштів Фонду;
5720,40 грн. - витрати по вагітності та пологах, проведені з порушенням порядку використання страхових коштів Фонду .
Відповідно до ч.1 ст. 21, ст. 22, п. 6 ч. 1 ст. 28, статті 30 Закону № 2240 заступником директора виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду прийнято Рішення №55 від 21.03.2013 року, яким зобов'язано страхувальника повернути кошти на загальну суму 8834,6 грн., з яких:
5889,73 грн. - витрати по тимчасовій непрацездатності та вагітності і пологам, проведені з порушенням порядку використання страхових коштів Фонду;
2944,87 грн. - штрафна (фінансова) санкція за порушення порядку використання страхових коштів Фонд.
КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" 02.04. 2013 року подано до виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду скаргу на Рішення №55 з вимогою його скасувати.
За результатами розгляду скарги №05/748 від 15.04. 2013 року рішення №55 - залишено без змін (а.с. 14-15).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходи з того, що позивачем неправомірно використано кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності при проведенні виплат допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду громадянці ОСОБА_6, чим допущено порушення ч. 1 ст. 4, п. 3 ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 38 Закону № 2240 та п. 10, п. 20 Порядку № 1266.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6, яку було прийнято на роботу до КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" на умовах строкового трудового договору, який укладався на період відсутності основного працівника, що перебував у соціальній відпустці. При виході основного працівника на роботу, дія строкового трудового договору зазначеного працівника закінчувалася, однак, будь-яких дій щодо оформлення подальших трудових відносин із ОСОБА_6 роботодавцем не вчинилося.
За період з 01.01. по 31.12. 2012 року зазначеній жінці виплачено вказаної допомоги за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 5720,40 грн.
Судом встановлено, що згідно наказу по КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" від 01.07. 2010 року № 60-к ОСОБА_6 прийнято на посаду медсестри стаціонару фтизіопульмонологічного відділення №1, тимчасово на час відсутності основного працівника ОСОБА_7 з 01.07. 2010 року (а.с. 38).
Згідно наказу по КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" від 10.08. 2011 року № 58-ВД надано ОСОБА_6 сестрі медичній стаціонару фтизіопульмонологічного відділення, частково-оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягненням нею 3-х річного віку, терміном з 11 серпня 2011 р. по 23 червня 2014 р. (а.с. 42). Згідно наказу по КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" від 01.02. 2012 року №15-к наказано приступити ОСОБА_7, медсестрі стаціонару фтизіопульмонологічного відділення №1, до роботи на неповну ставку, не перериваючи при цьому частково-оплачувану відпустку по догляду за дитиною за досягненням нею 3-х річного віку, з 1 лютого 2012 року (а.с. 43).
Таким чином, дія строкового трудового договору ОСОБА_6 закінчилася 01.02. 2012 року. Будь-яких дій щодо оформлення трудових відносин Позивачем не вчинено, мотивуючи тим, що ОСОБА_6 з 11.08. 2011 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягненням нею 3-х річного віку та згідно наказу № 12-К від 27.01. 2012 року виведена поза межі штатного розпису з 01.02. 2012 року (а.с. 62).
Судом досліджено, що КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" не вчинено дій щодо оформлення трудових відносин із ОСОБА_6 після закінчення дії строкового трудового договору. Посада на яку приймалася вище вказана жінка, з 01.02. 2012 року зайнята основним працівником, інших посад згідно штатного розпису їй не запропоновано, заробітної плати їй не визначено, посадового окладу не встановлено.
Із аналізу пункту 10 Порядку № 1266 вбачається, що розрахунок допомоги по вагітності та пологах визначається виходячи з посадового окладу, встановленого працівникові на момент настання страхового випадку. Необхідність застосування зазначеного нормативного документу при обрахуванні допомоги по вагітності та пологах зумовлена частиною 2 ст. 51 Закону № 2240. Оскільки Позивачем не було оформлено належним чином трудові відносини з працівником, який приймався за строковим трудовим договором, після закінчення строку його дії та відповідно їй не встановлено заробітної плати (посадового окладу), то розрахунок допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_6 здійснено із посадового окладу іншого працівника - основного працівника за посадою. Дані обставини підтверджено копією листка непрацездатності №104343 та копією штатного розпису КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" (а.с. 44 на звороті, 58-59).
Суд першої інстанції дійшов правильного, що згідно ст. 184 КЗпП України забороняється звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда лише за ініціативою адміністрації, тобто на підставах визначених ст. 40 та ст. 41 КЗпП України. При цьому, звільнення із підстав визначених, пунктом 2 ст. 36 КЗпП України не є звільненням з ініціативи адміністрації.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9 передбачено, що розглядаючи справи про звільнення за пунктом 2 ст. 36 КЗпП України судам слід враховувати, що звільнення вищезазначеної категорії жінок проводиться з обов'язковим працевлаштуванням. Тобто позиція Верховного суду України однозначна - звільнення вагітних жінок або жінок, що мають дітей до трьох років в зв'язку з закінченням строкового трудового договору має проводитися, однак з умовою обов'язкового працевлаштування.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до наказу про прийняття на роботу, ОСОБА_6 була прийнята КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" за строковим трудовим договором на період відсутності основного працівника (на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), тобто з урахуванням умов виконання роботи, з нею не могло бути укладено трудовий договір на невизначений строк.
Відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України після закінчення дії строкового трудового договору він підлягає розірванню, а з врахуванням вимог частини 3 ст. 184 КЗпП України, у випадку із жінками, які мають дітей до трьох років - мають бути звільнені з обов'язковим працевлаштуванням.
Посилання позивача щодо того, що в силу приписів пункту 2 статті 36 КЗпП України можливість звільнення працівника є правом, а не бов'язком роботодавця, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки згідно з пунктом 2 ст. 36 КЗпП України не є підставою для припинення трудового договору випадки, коли після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. Судом встановлено, що фактичні трудові відносини з жінками, які перебували у соціальних відпустках не тривали, відповідно трудові договори з ними мали бути припиненими згідно п. 2 ст.36 КЗпП України.
Не приймаються також доводи позивача про заборону звільнення жінок після закінчення дії строкового трудового договору у період відпустки.
Частиною 3 ст. 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Пунктом 2 статті 36 КЗпП України визначено підставу для припинення трудового договору - закінчення його строку, однак, зазначена стаття не містить заборони на звільнення в період відпустки. Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11. 1992 року № 9 також визначено, що недопустимість звільнення працівника у період відпустки стосуються, як передбачених ст.40,41 КЗпП, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника. Із зазначеного слідує, що звільнення згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України можливе і в період відпустки.
Суд першої інстанції врахував приписи ч. 1 ст. 38 Закону № 2240, якою визначено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки по вагітності та пологах. При цьому, зважаючи на те, що місце роботи ОСОБА_6 відсутнє та їй не встановлено заробітної плати, то відповідно у неї відсутня втрата заробітної плати, яка може бути компенсована за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Статтею 4 Закону № 2240 встановлено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи.
Бездіяльність посадових осіб Позивача в частині не оформлення трудових відносин із ОСОБА_6, у якої закінчилася дія строкового трудового договору, призвела до вищезазначених порушень. При цьому, а ні в період перевірки, а ні в період судового оскарження дій органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, представником Позивача не надано документів, які свідчили б про дотримання посадовими особами трудового законодавства при оформленні трудових правовідносин із ОСОБА_6, яка приймалася на роботу за строковим трудовим договором після закінчення строку його дії.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно зазначив, що листок непрацездатності пов'язаний із вагітністю та пологами №104343 ОСОБА_6 не може бути оплаченим за рахунок коштів Фонду оскільки, зазначена жінка не втрачає заробітної плати через вихід на роботу основного працівника. Розрахунок допомоги по вагітності і пологах здійснюється згідно пункту 10 Порядку № 1266, виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку. Оскільки ОСОБА_6 не перебуває в штаті закладу, посадовий оклад їй не встановлювався, то підстав для оплати листка непрацездатності у Позивача не було.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач приймаючи рішення № 55 від 21.03. 2013 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що є підставою для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Погоджується колегія суддів також і з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задовленні позовних вимог щодо скасування рішення Виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №05/748 від 15.04.2013 року про розгляд скарги, з огляду на те, що правомірність дій відповідача щодо прийняття рішення №55 від 21.03.2013 року є доведеною, а підстави скасування даного рішення є ідентичними.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Комунального закладу "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" Рівненської обласної ради відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Комунального закладу "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" серпня 2013 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В. Кузьменко
судді: Л.О. Зарудяна Т.В. Іваненко
Повний текст cудового рішення виготовлено "26" вересня 2013 р.
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Комунальний заклад "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" вул.Дворецька,108,м.Рівне,33001
3- відповідачу Виконавча дирекція Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вул.Кавказька,2,м.Рівне,33028