Справа № 822/2497/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
24 вересня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Боровицького О. А.
суддів: Сапальової Т.В. Полотнянка Ю.П.
при секретарі судового засідання: Александровій К.В.
за участю:
представника відповідача: Гуменюка С.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини А-3808 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до військової частини А-3808 про зобов'язання вчинити дії , -
В червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до військової частини А-3808 про зобов'язання військової частини А3808 надати позивачу довідку щодо нарахування суми заборгованості по продовольчому пайку за час проходження військової служби в Військовій частині А1538 (з урахуванням ухвали від 04.06.2013 року).
Позов мотивовано тим, що позивач 07.02.2013 року звернувся до військової частини А3808 про надання довідки про нарахування суми заборгованості по продовольчому пайку за час проходження військової служби, однак до сьогоднішнього дня ніякої відповіді не отримав, чим порушуються його права, згідно Закону України "Про звернення громадян".
Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено: зобов'язано військову частину А3808 надати відповідь позивачу на його заяву від 07.02.2013 року, щодо надання довідки про нарахування грошової компенсації за не отриманий продовольчий пайок під час проходження військової служби в військовій частині А1538.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Позивач не скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України щодо надання письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача.
До суду апеляційної інстанції, в судове засідання 24 вересня 2013 року, прибув представник відповідача, який доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання прибуття свого уповноваженого представника не забезпечив, що у відповідності до вимог частини 4 статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, Вінницький апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження апеляційним розглядом справи, позивач звертався з заявою від 04.12.2012 року до військової частини А1538, в якій просив виплатити йому грошову компенсацію по продовольчому пайку за час проходження військової служби в військовій частині А1538.
20.12.2012 року військовою частиною А1538 була надана відповідь на заяву, згідно якої було повідомлено, що виплатити грошову компенсацію немає можливості, оскільки інформація по даній заборгованості у військової частини А1538 відсутня, тому для уточнення інформації позивачу необхідно звернутися до військової частини А3808.
07.02.2013 року ОСОБА_3 звернувся із письмовою заявою до військової частини А3808, щодо виплати йому грошової компенсації по продовольчому пайку і надання йому довідки про заборгованість по продовольчому пайку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів факту надання первинної відповіді на заяву ОСОБА_3 від 07.02.2013 року (копію цієї первинної (належної) відповіді і доказ її направлення суду не надано), а надсилання йому ж повторної відповіді за №428 від 18.06.2013 року, оригінал якої додано до заперечення на позов №427 від 18.06.2013 року, знову ж таки без доказу направлення позивачу (поштове повідомлення, журнал реєстрації вихідної документації, інше) не спростовує доводи позивача, про порушення відповідачем Закону України "Про звернення громадян".
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Як встановлено положеннями статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно положень частин 1, 3, 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до частини 1 статті 20 зазначеного вище Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Вінницький апеляційний адміністративний вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не дотримано вимог Закону України "Про звернення громадян", адже не надано відповіді на порушене позивачем у зверненні від 07.02.2013 року питання, відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що надана із запереченнями на позов №427 від 18.06.2013 року відповідь за №428 від 18.06.2013 року на звернення позивача від 07.02.2013 року з відміткою "повторно", не спростовує доводи позивача про порушення відповідачем положень Закону України "Про звернення громадян", більш того відповідачем не надано суду доказу направлення відповіді на заяву позивача від 07.02.2013 року.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції у цій справі повно та всебічно встановлені обставини справи та його висновок відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.
Судове рішення є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу військової частини А-3808, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 30 вересня 2013 року .
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Сапальова Т.В.
Полотнянко Ю.П.