10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.
Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.
іменем України
"26" вересня 2013 р. Справа № 817/1599/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кузьменко Л.В.
суддів: Зарудяної Л.О.
Іваненко Т.В.,
при секретарі Дєдуху Б.О. ,
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_4, представник за договором,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" липня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Управління Укртрансінспекції у Рівненській області про скасування постанови ,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Рівненській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 16.04.2013 року №038166 у сумі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова про застосування фінансових санкцій №038166 від 16.04.2013 року винесена всупереч вимог законодавства про автомобільний транспорт, у акті перевірки відсутні посилання на порушену норму, чим відповідачем порушено пункт 20 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року. Позивач також стверджує про наявність встановлених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів на момент проведення перевірки під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у м. Переяслав-Хмельницький, які були пред'явлені представнику Укртрансінспекції, так само і на момент винесення оскаржуваної постанови по застосування фінансових санкцій.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 18.07.2006 року.
На підставі ліцензії серії НОМЕР_1 виданої 17.08.2006 року Головавтотрансінспекцією Міністерства транспорту та зв'язку України позивач здійснює внутрішні перевезення вантажів та міжнародні перевезення вантажів у сфері надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).
Як встановлено судом першої інстанції та стверджується письмовими доказами в справі, 12.03.2013 року державними інспекторами управління Укртрансінспекції у Київській області була проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт №000518 від 12.03.2013 року.
Із акту перевірки встановлено, що під час проведення зазначеної перевірки в м. Переяслав-Хмельницький по вул. Б.Хмельницького 12.03.2013 року державними інспекторами управління Укртрансінспекції у Київській області було перевірено транспортний засіб марки Mersedes Benz 815 з номерним знаком НОМЕР_2, що належить позивачу, яким здійснювалися перевезення вантажів. За кермом транспортного засобу під час перевірки знаходився водій ОСОБА_8
Результатами перевірки встановлено, що перевізник ОСОБА_5 в порушення вимог статті 48 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» здійснював перевезення вантажів без наявності необхідних документів, а саме: індивідуальної контрольної книжки водія, яка відповідно до статті 48 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» та пункту 6.3 «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 року, повинна знаходитися у водія і надаватися для перевірки інспектуючим особам.
Як вбачається з акту перевірки водій ОСОБА_8 з актом перевірки ознайомлений, від його підпису відмовився, з приводу виявлених порушень пояснень не надав.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано позивачем, що останній був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про порушення у сфері автомобільного транспорту, на розгляд справи не з'явився.
За результатами розгляду справи про вчинене порушення відповідачем винесено постанову №038166 від 16.04.2013 року про застосування до ОСОБА_5 фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених статтею 48 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт».
Правовідносини, що виникли, регулюються Законом України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до вимог статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, як вбачається із змісту наведених вище норм перелік документів, передбачених статтею 48 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним.
З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 року затверджено «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» (зареєстрований в Міністерстві юстиції Україні 14.09.2010 року за №811/18106).
Відповідно до пункту 6.1. вищеназваного Положення вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно з пунктом 6.3. цього ж Положення до набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує транспортним засобом, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Згідно з пунктом четвертим Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 року пункт 6.1 «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» набирає чинності для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015 року.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає «Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010 року, яка поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Згідно з пунктом 2.8. «Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» за умови позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів відповідно до вимог «Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення» маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра згідно з вимогами додатка 2.
Як вбачається з положень «Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, оформленим за встановленою формою, підтверджується адаптація тахографа до транспортного засобу, який наразі в матеріалах справи відсутній, а повірка та адаптація тахографа до транспортного засобу марки Mersedes Benz 815 з номерним знаком НОМЕР_2 не здійснювалась, про що не заперечувалося представниками сторін у ході судового розгляду справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач про необхідність ведення індивідуальної контрольної книжки водія до набрання чинності вимогами щодо обладнання автомобіля тахографом йому нічого не знав.
Допитаний судом першої інстанції свідок - водій ОСОБА_8 не заперечував відсутності на момент перевірки обладнання тахографом автомобіля марки Mersedes Benz 815 з номерним знаком НОМЕР_2, а також поряд з цим факт відсутності індивідуальної контрольної книжки водія.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, суд зазначає, що Листом Головавтотрансінспекції від 10.03.2011 року №41/1-9-216 роз'яснено, що книжка є одним із документів, передбачених законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські та вантажні перевезення автомобільним транспортом, оформлення якої передбачено статтями 39 та 48 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт».
З системного аналізу вищенаведених норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не обладнання транспортного засобу діючим та повіреним тахографом з одночасною відсутністю індивідуальної контрольної книжки водія, є порушенням статті 48 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» та згідно з положеннями абзацу третього частини першої статті 60 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» передбачене застосування санкцій у вигляді штрафу в розмірі в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 34 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Пунктами 7.1., 7.2. «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 року встановлено, що державний контроль за дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв здійснюється посадовими особами урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає «Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.1.2006 року №1567.
Згідно з пунктами 25, 26, 27, 29 вказаного Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2013 року відповідач повідомив позивача про призначення розгляду справи рекомендованим листом із повідомленням, а 18.04.2013 року надіслав для виконання копію постанови по застосування фінансових санкцій від 16.04.2013 року №038166 у сумі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт на адресу відповідача рекомендованим листом із повідомленням.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач при проведенні перевірки та застосуванні до відповідача фінансових санкцій діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріалами справи підтверджено обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень та правомірність постанови про застосування фінансових санкцій від 16.04.2013 року №038166 у сумі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт у відношенні позивача.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" липня 2013 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В. Кузьменко
судді: Л.О. Зарудяна Т.В. Іваненко
Л.В. Кузьменко
Повний текст cудового рішення виготовлено "26" вересня 2013 р.
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 АДРЕСА_1,33000
3- відповідачу Управління Укртрансінспекції у Рівненській області вул. Кіквідзе,34,Рівне,33000