Справа: № 823/2399/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
10 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Торговельна компанія «ТВС» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
ПП «Торговельна компанія «ТВС» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС від 07.05.2013 № 0002592301.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 12.04.2013 № 649 та направлення від 12.04.2013 № 176/22-0 посадовою особою відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Торговельна компанія «ТВС» з питань взаємовідносин з ТОВ «Компанія Трейд Оіл», ТОВ «Праксет-Харків» та ТОВ «Марафон 12» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.04.2013 № 179/22-14/33363314 та встановлено порушення:
- п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого не підтверджуються операції з придбання товарів від ТОВ «Праксет-Харків» за червень 2012 року на суму ПДВ 49444 грн. 20 коп., від ТОВ «Компанія Трейд Оіл» за березень 2012 року на суму 35040 грн. 00 коп., та не підтверджуються операції з реалізації товарів контрагенту - покупцю ПП «Септима-Нафта» за червень 2012 року на суму ПДВ 51467 грн. 75 коп. та контрагенту-покупцю ДЗ «Спеціалізований санаторій «Південнобережний МОЗ України» за березень 2012 року на суму ПДВ 35750 грн. 00 коп.;
- пп. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 83211 грн. 00 коп., в т.ч. за жовтень 2012 року на 8333 грн. 00 коп., за листопад 2012 року на 30228 грн. 00 коп., та за грудень 2012 року на 44650 грн. 00 коп.
На підставі встановленого порушення ДПІ м. Черкасах Черкаської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0002592301, яким ПП «Торговельна компанія» ТВС» визначено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 83211,00 грн. за основним платежем, 41606,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Податковий борг та штрафні санкції визначено податковим органом виключно по взаємовідносинах ПП «ТК «ТВС» з ТОВ «Марафон 12».
По взаємовідносинах ПП «ТК «ТВС» з ТОВ «Компанія Трейд Оіл» та ТОВ «Праксет-Харків» податковий борг та штрафні санкції не визначалися, податкове повідомлення-рішення не видавалося, а ПП «ТК «ТВС» було визнано транзитером з внесенням відповідних змін до облікових даних податкового органу (відкориговано податковий кредит та податкові зобов'язання).
Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ «Марафон 12», а тому податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС від 07.05.2013 № 0002592301 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ним правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки ПП «ТК «ТВС» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Марафон 12», які не підтверджені необхідними первинними документами.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно укладеного договору транспортного експедирування від 03.10.2012 №03/10 (місце складання м. Черкаси) TOB «Марафон 12» - експедитор, в особі директора Скубак О.О., а ПП «ТК «TBC» - клієнт, в особі директора Івахненко В.В. зобов'язується надати експедитору документи та іншу інформацію про властивості вантажу, а експедитор бере на себе зобов'язання здійснити допоміжні операції з перевезення вантажу.
На виконання підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Марафон 12» позивачем надано копії наступних документів: договору транспортного експедирування № 03/10 від 03.10.2012; акту від 24.12.2012 № 24/12-1; податкової накладної від 24.12.2012 № 98; акту від 26.12.2012 № 26/12-1; податкової накладної від 26.12.2012 № 110; акту від 28.12.2012 № 28/12-2; податкової накладної від 28.12.2012 № 123; акту від 29.12.2012 № 29/12-1; податкової накладної від 29.12.2012 № 128; акту від 30.12.2012 № 29/12-2; податкової накладної від 30.12.2012 № 129; акту від 31.10.2012 № 31/10-5; податкової накладної від 31.10.2012 № 124; рахунку-фактури від 18.11.2012 № СФ-18/11; видаткової накладної від 19.11.2012 № 1911-13; податкової накладної від 19.11.2012 № 63; акту від 28.11.2012 № 28/11-1; податкової накладної від 28.11.2012 № 99; акту від 29.11.2012 № 29/11-3; податкової накладної від 29.11.2012 № 102; акту від 30.11.2012 № 30/11-4; податкової накладної від 30.11.2012 № 111; платіжного доручення від 05.04.2013 № 1585; платіжного доручення від 22.04.2013 № 1615; платіжного доручення від 25.06.2013 № 1697.
Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).
Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду першої інстанції належним чином оформлені документи первинного обліку, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає ПП «ТК «ТВС» право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Марафон 12».
Доводи апелянта про те, що послуги експедитора, окрім акту виконаних робіт, повинні бути підтверджені транспортними документами є необгрунтованими з огляду на те, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 у справі № К-27230/10.
Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-екпедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. У відповідності до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.
За своєю правовою природою обов'язки експедитора передбачають не тільки надання послуг з перевезення, а і забезпечення організації такого перевезення.
З наведених положень чинного законодавства вбачається, що суб'єкт господарювання, який займається наданням експедиторських послуг, може, але не зобов'язаний мати власну матеріально-технічну базу, а згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор надає послуги «за дорученням клієнта та за його рахунок».
Судом першої інстанції встановлено, що ПП «ТК «ТВС» має орендовані вантажні автомобілі, парк резервуарів для зберігання палива та персонал водіїв, тобто експедитор міг використовувати матеріально-технічну базу підприємства-замовника, тобто ПП «ТК «ТВС».
В акті податкового органу не досліджено питання щодо наявності, зокрема, у ТОВ «Марафон 12» орендованих транспортних засобів, договорів щодо надання транспортних послуг з третіми особами, які також могли б залучатися до надання послуг.
Таким чином, висновок податкового органу про відсутність «вантажних автомобілів» у експедитора не дає підстави стверджувати про нереальність господарських операцій.
Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що контрагентом ПП «ТК «ТВС» не подавались податковому органу документи, що свідчить про нездійснення ним господарської діяльності є безпідставними з огляду на наступне.
У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.
Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ «Марафон 12», а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС від 07.05.2013 № 0002592301 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0002592301.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.