Головуючий у 1 інстанції - Озеров В.О.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
24 вересня 2013 року справа №2-а/431/53/2013 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чмирівської сільської Ради Старобільського району Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 19 серпня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Чмирівської сільської Ради Старобільського району Луганської області про визнання противоправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.04.2013р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Чмирівської сільської Ради Старобільського району Луганської області про визнання противоправною бездіяльність щодо не вирішення земельного спору з приводу відновлення меж її земельної ділянки та про зобов'язання відповідача прийняти законом визначені заходи щодо вирішення земельного спору з приводу відновлення меж земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що позивач звернулась у грудні 2012 року до відповідача із заявою про вирішення земельного спору, який в неї виник з сусідами суміжних земельних ділянок, щодо відновлення меж.
Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 19.08.2013 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області щодо відмови ОСОБА_2 у вирішенні земельного спору щодо меж її земельної ділянки; зобов'язано Чмирівську сільську раду Старобільського району Луганської області встановити межі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_2.
Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ґрунтуються на нормі закону, оскільки відповідно до ст. 158 ЗК України земельні спори щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян вирішуються органами місцевого самоврядування.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Старобільського районного суду Луганської області від 19.08.2013 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що 21.05.2008р. сільською радою був зроблений обмір земельної ділянки та складено акт, згідно якого межова границя із сусідами не порушена і встановлена. На неодноразові звернення позивача радою надавались роз'яснення про необхідність виготовлення документації по становленню меж земельної ділянки для з'ясування більш повної картини щодо конфігурації та площі земельної ділянки. Отже, апелянт зазначив, що діяв в межах своєї компетенції та не вийшов за межі своїх повноважень.
Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Чмирівської сільської ради №323 від 28.11.1997 р. ОСОБА_2 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0.22 га для обслуговування жилого будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с.19).
ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвом про право власності, виданого Чмирівською сільською радою 24.02.2000 року (а.с.20).
Відповідно до рішення Старобільського районного суду від 07.09.2009 р. позивачу належить право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.16).
01.12.2012р. ОСОБА_2 на підставі ст.106 ЗК України звернулась до відповідача із заявою про відновлення меж земельних ділянок та встановлення межових знаків.
Відповідач листом № 409 від 28.12.2012 року відмовив позивачу в уточненні площі земельної ділянки, відновлення межової границі та встановлення межі (а.с.21).
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі Закон № 280) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст.10 Закону № 280 сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 26.Закону № 280 визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської ради.
Статтею 33 Закону № 280 встановленні повноваження сілької ради у сфері регулювання земельних відносин.
Аналогічне право щодо повноважень сільської ради з приводу вирішення земельних спорів закріплено в п. "й" ст. 12 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 116 та 123 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 106 Земельного Кодексу України встановлені обов'язки щодо визначення спільних меж. Частиною 1 цієї статті встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Частиною 2 цієї статті передбачено, що види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
Згідно ч. 3 ст. 158 Земельного Кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Статтею 159 Земельного Кодексу України встановлений порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування. За наслідками розгляду заяви з приводу земельного спору орган місцевого самоврядування приймає рішення, в якому визначає порядок його виконання.
Відповідно до ст.160 Земельного Кодексу України, сторони, які брали участь у земельному спорі мають право оскаржити це рішення.
Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, на якого Конституцією та зазначеними нормами закону покладені обов'язки щодо вирішення земельних спорів з приводу меж земельних ділянок.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач заяву позивача від 01.12.2012р. з приводу земельного спору не розглянув у порядку визначеному законом, рішення з цього приводу не приймалось.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, що відповідач діяв не у спосіб передбачений законом.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування постанови відсутні.
Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Чмирівської сільської Ради Старобільського району Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 19 серпня 2013 року залишити без задоволення.
Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 19 серпня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Чмирівської сільської Ради Старобільського району Луганської області про визнання противоправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.А. Василенко
М.М. Гімон