03 вересня 2013 р. Справа № 32114/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року у справі № 2а - 2741/10/2470 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування рішення, -
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці і просила скасувати рішення №0004600234 від 13 травня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27 180 гривень як протиправне.
Позовні вимоги мотивує тим, що вона зареєстрована у ДПІ у м. Чернівцях та є платником єдиного податку. За результатами проведеної перевірки та викладених у акті перевірки висновків, відповідачем 13 травня 2010 року було винесене спірне рішення №0004600234, яким застосовано до неї штрафні санкції за порушення ст. 3 п. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Проте, таке рішення вважає безпідставним і відповідно протиправним, так як законодавство не зобов'язує його, як платника єдиного податку, застосовувати у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій. Тому, у неї і відсутній обов'язок вести у встановленому порядку облік товарних запасів (залишків) на складах таабо за місцем їх реалізації, відповідність готівкових коштів на місці продажу.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю: рішення відповідача №0004600234 від 13 травня 2010 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27 180 гривень визнано протиправним і скасовано.
Відповідач не погодився із таким судовим рішенням і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду і прийняти нову постанову , якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані вести облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку. Проте, позивачем не було забезпечено ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на суму 328 590 гривень, чим порушено вимоги ст. ст. 3 п. 12, 9 п. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Крім цього, судом першої інстанції не враховано, що здійснення поставки товарів на будь - яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Проте, позивач не довела вжиття нею усіх необхідних заходів для виконання вимог закону, а тому податковим органом правомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі подвійної вартості товару.
Особа, яка подала апеляційну скаргу в судове засідання представника не направила, а також не прибула в судове засідання позивач, хоча сторони належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. При цьому, від осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участі.
У зв'язку з цим справу розглянуто відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Юридичні особи зобов'язані вести облік товарних запасів відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні » та встановленим стандартам, а на фізичних осіб суб'єктів господарської діяльності вищевказаний Закон України не розповсюджується, оскільки вони не ведуть бухгалтерський облік, а також не оформлюють первині документи. Жодним іншими нормативними актами порядок здійснення обліку такими особами товарних запасів на складах не передбачений.
Фізичні особи, які є платниками єдиного податку, повинні вести тільки облік своїх доходів та витрат в цілях оподаткування. відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03 липня 1998 року платники єдиного податку ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом. Суб'єкт малого підприємництва юридична особа зобов'язана вести Книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. Даний Указ не містить вимог вести податковий облік суб'єктам господарської діяльності - фізичними особами - підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування. Таким чином, фізичні особи СГД, платники єдиного податку, не зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або по місцю їх реалізації, що випливає із п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а відтак відповідач не мав права застосовувати штрафну санкцію за відсутність такого обліку.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серії НОМЕР_1 від 26 грудня 2000 року зареєстрована виконавчим комітетом Чернівецької міської ради як фізична особа - підприємець і є платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 10 березня 2010 року.
21 квітня 2010 року було видано направлення за №000321 для здійснення планової перевірки податковим органом згідно з графіком проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності відділом контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі на квітень 2010 року.
За результатами проведеної планової перевірки відповідачем на підставі висновків про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», що відображено в акті (довідці) перевірки від 27 квітня 2010 року, прийнято рішення за №0004600234 від 13 травня 2010 року про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у сумі 27 180 гривень.
Згідно ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (надання послуг).
Тобто, юридичні особи зобов'язані вести облік товарних запасів відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
При цьому, Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98 не містить вимог щодо ведення податкового обліку фізичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.
Пунктом 8 наказу Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року №599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» передбачено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та положень вищезазначених нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суб'єкти господарської діяльності - фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку, не зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або по місцю їх реалізації.
Тому, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не вправі був застосовувати до позивача штрафну санкцію за відсутність такого обліку є законним і обґрунтованим.
Суд не погоджується з позицією позивача, що у відповідача не було законних підстав здійснювати, як зазначено в направленні, планову перевірку, оскільки відсутня діяльність, яка підпадає під предмет перевірки.
Також, колегія суддів вважає, що у контексті положень ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірності свого рішення.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.
Обставини, викладені відповідачем на обґрунтування доводів апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду вважає такими, що не заслуговують на увагу і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із змісту вищевказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року у справі № 2а - 2741/10/2470 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з часу направлення особам, які беруть участь у справі, копії ухвали і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Т. В. Онишкевич
Я. С. Попко