Справа № 2-7593/11
Пр. № 2/638/185/13
17 вересня 2013 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - ЛОСЄВОЇ Д.А.
при секретарях - ВОРОНІНІ Д.Г.
за участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття,
встановив:
03.10.2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, з урахуванням уточнених вимог (а.с. 133-134) просить стягнути з відповідача на її користь матеріальний збиток внаслідок залиття квартири у розмірі 5633 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн. а також судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 229,40 грн., та вартість проведеної судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 2206,80 грн.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є власником кімнати 605 площею 11,5 м2 у комунальній квартирі. Вище поверхом над її кімнатою знаходиться кімната 705 в комунальній квартирі, власником якої є відповідач ОСОБА_2
Протягом декількох років відповідач заливає її житлову кімнату, вода при залитті потрапила у телевізор, у зв'язку з чим телевізор вийшов з ладу.
Згідно з її заяв в ЖЕУ -30 Дзержинського району саме з цієї квартири 705, власником якої є відповідач, в 2005 році був залитий вся стеля в її кімнаті, залитий лічильник електроенергії, меблі і речі, про що був складений акт комісією ЖЕУ -30, де зроблено висновок про винність відповідача і вказана причина - прорив підводки під умивальником в к. 705. Також в акті було відображено про залиття коридору, стін і стелі в кімнаті площею 12 м2.
На це залиття відповідач не відреагував, причину залиття не усунув.
29.03.06 після чергового залиття був складений акт комісією, де вказано про халатне ставлення до сантехнічного устаткування в к. 705, що належить відповідачу.
Наступне залиття було в 2007 році, як зазначає позивач, вона також зверталася в ЖЕУ -30, але і після цього залиття відповідач не відреагував, збиток не відшкодував.
У 2009 році вона зробила черговий ремонт у житловій кімнаті після залиття: у кімнаті прошпакльовані стелю і стіни, прогрунтовані, видалені руді плями, що з'явилися після залиття, пофарбована стеля, поклеєні шпалери на стінах, були прошпакльовані стіни і стеля в коридорі й туалеті, які були залиті відповідачем, про що складено акт.
Як заявляє позивачка, відповідач продовжував халатно ставитися до сантехнічного обладнання, не усував причину залиття її вкартири і 24.08. 2011р. стався черговий залив її кімнати з к. 705.
При обстеженні її квартири було встановлено, що є сліди залиття на стелі площею 1,5 м2 і стіні площею 1,5 м2.
При зустрічі з власником на її пропозицію відновити ремонт кімнати або виплатити за мінімальними підрахунками вартість ремонту, відповідач відмовляється, що змушує її звертатися до суду за захистом свого права.
Після проведення судової будівельно-технічної експертизи, було встановлено вартість відновлювального ремонту АДРЕСА_2, яка становить 5633,00 грн.
Моральну шкоду, позивачка оцінює в 1000 грн., яка випливає з душевних страждань, пов'язаних з постійними тривогами, не затишку в квартирі, ходінням по інстанціях і приниженням її гідності.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнали частково, в попередніх судових засіданнях поясняв, що з сумою матеріальної шкоди він не згоден, вона є завищеною, дійсна вартість шкоди складає 400 грн., яку він готов відшкодувати, розрахунок він надав (а.с. 148). Також відповідач зазначив, що співвласником квартири 705 також є ОСОБА_3, тому позовні вимоги повинні бути адресовані також і йому, крім того причина залиття встановлена не було у зв'язку з цим просить відмовити у задоволенні позову.
Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні 13.08.2012 року пояснив, що він дійсно є власником кімнати в квартирі АДРЕСА_1, але в ній він не мешкає, зареєстрований та мешкає у гуртожитку за місцем навчання по АДРЕСА_3 На момент залиття квартири він знаходився у своєї бабусі в селі.
Суд, вислухавши позивачку ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником 43/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 30.05.1998 року. (а.с.69)
Власником 40/100 частини квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом посвідчений 26.02.2008 року державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 6-464. (а.с.38)
Як вбачається технічного паспорта на квартиру позивачки (план квартири) (а.с. 70-71) та відповідача (а.с.39-40) та не заперечується сторонами квартира відповідача ОСОБА_2 дійсно знаходиться над квартирою позивачки ОСОБА_1 поверхом вище.
24.08.2011 року частина квартири АДРЕСА_2, власником якої є позивачка, була залита з вище розташованої квартири № 705, власниками якої є ОСОБА_3 (S ~29.1 кв.м.) та ОСОБА_2 (S ~22.8 кв.м.), причина залиття не встановлена (а.с. 7).
В результаті залиття при обстеженні були виявлені сліди залиття на стелі S ~1.5 кв.м. на стіни S ~1.5 кв.м. (а.с.62).
Допитані в судовому засіданні 13.08.2012 року свідок ОСОБА_4, яка є тіткою третьої особи ОСОБА_3 та до його повноліття була його опікуном, пояснила що ОСОБА_3 є власником кімнати квартири АДРЕСА_1, що знаходиться одному блоці з квартирою відповідача ОСОБА_2, але зареєстрований та мешкає у гуртожитку за місцем навчання АДРЕСА_3 У кімнаті 705 буває дуже рідко. Свідок підтвердила факт того, що ОСОБА_3 на час коли відбулося залиття квартири позивачки, знаходився в селі у бабусі і повернувся до Харкова на передодні 01 вересня 2011 року, або 29, або 30 серпня.
Допитані в судовому засіданні 03.09.2012 року свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона мешкала в одному блоці з позивачкою в кімнаті кв. 605 і 24.08.2011 року відбулося залиття спільного коридору та кімнати 605, яка належить позивачці з квартири, що розташована вище та належить ОСОБА_2 Свідок ОСОБА_5 також підтвердила факт того, що ОСОБА_3 та той час не мешкав в належній йому кімнаті в квартирі 705. А в кімнаті яка належить відповідачу ОСОБА_2 мешкали квартиранти.
Допитані в судовому засіданні 19.09.2012 року свідок ОСОБА_6 пояснила, що позивачка ОСОБА_1 неодноразово приходила до квартири 705 у зв'язку з затопленням її квартири, але двері їй ніхто не відчиняв, оскільки вхідні двері на весь блок одні, вона дзвонила в квартиру свідка щоб потрапити до квартири ОСОБА_2 В квартирі позивача на стіні та стелі вона бачила темні плями. На той час ОСОБА_3 в квартирі 705 не проживав.
Допитані в судовому засіданні 19.09.2012 року свідок ОСОБА_7, яка була присутня як член комісії при складанні акту пояснила, що 02.09.2011 року вона була присутня при складанні акту про залиття квартири ОСОБА_1, яке відбулося зверху з квартири 705, в зазначену квартиру двері ніхто не відчиняв встановити причину залиття виявилося неможливим.
Допитані в судовому засіданні 19.09.2012 року свідок ОСОБА_8 яка була присутня як член комісії при складанні акту, підтвердила факт залиття квартири ОСОБА_1, яке відбулося зверху з квартири 705, але зазначену квартиру вони не потрапили, тому встановити причину залиття не вдалося.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.09.2012 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 9932 від 16.11.2012 року, яка проведена Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. зал. Проф. М.С. Бокаріуса, встановлено, що визначити причини залиття квартири за адресою: кімната АДРЕСА_2, яке сталось 24.08.2011 року не надається можливим, бо експерт не приймав участі у складанні актів про залиття приміщення і з моменту його складання пройшов значний проміжок часу.
Також висновком експерта встановлено, що вірогідний розмір матеріальної шкоди заподіяної власнику зазначеної квартири внаслідок її залиття 24.08.2011 року на час проведення експертизи становить 5633 грн. (а.с.115-119)
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що співвідповідачем по справі має бути ОСОБА_3 судом не приймаються, оскільки судом встановлено та підтверджується показаннями свідків, що ОСОБА_3, хоч і є співвласником квартири 705 з якої відбулося залиття квартири позивачки, але у зазначеній квартирі він не проживає на час залиття взагалі знаходився за межами м. Харкова, а тому відсутні підстави.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, залиття квартири позивача дійсно відбулось, після залиття оглядалась квартира, але на момент проведення експертом огляду пройшов значний проміжок часу, під час складання акту членів комісії до квартири з якої відбулось залиття не впустили, відповідачем не доведено, що залиття відбулось не з його вини, а з іншої причини, крім того відповідачем часткового визнавалась сума заподіяної шкоди позивачці у розмірі 400 грн., тому суд приходить до висновку, що в судовому засіданні доведено, що заме з вини відповідача відбулось залиття квартири позивача, тому спричинена матеріальна шкода підлягає стягненню на користь позивача в розмірі визначеного висновком експерта, що становить 5633 грн.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із нищенням чи пошкодженням її майна.
Як роз'яснено у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, суд відмовляє в задоволені цих вимог.
Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати: судовий збір у розмірі 229,40 грн., витрати за проведення судової експертизи в розмірі 2206,80грн., а всього підлягає стягненню 8069 грн.
Керуючись ст.. 10, 59, 60, 88, 212, 213, 215, 216, 218 ЦПК, ст.. 23, 1166, 1167, ЦК України, України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково:
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8069 (вісім тисяч шістдесят дев'ять) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.