79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" вересня 2013 р. Справа № 909/725/13
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів Михалюк О.В.
Новосад Д.Ф.
розглянувши апеляційну скаргу Фірми "Назіс" м. Коломия, Коломийський район,
Івано-Франківська область б/н від 23.08.2013 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08. 2013 року
у справі № 909/725/13 (суддя Калашник В.О.)
за позовом: ПАТ Банк «Фінанси та кредит», в особі Прикарпатського
регіонального управління ПАТ Банк "Фінанси та кредит",
м. Івано-Франківськ
до відповідача: Фірма "Назіс" м.Коломия, Коломийський район,
Івано-Франківська область
про стягнення заборгованості за договором про відновлювальну кредитну
лінію №6v-01-06 від 01.12.2006р. в сумі 721490,13грн., з яких:
заборгованість за кредитом - 261451,03 грн., заборгованість по
процентах за користування кредитом - 119752,64 грн.,
пеня - 331286,46 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Легуцький В.В. (довіреність б/н від 05.06.2013 року)
від відповідача - Ружицький В.М. (довіреність б/н від 15.08.2013 року)
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08. 2013 року у справі №909/725/13 (суддя Калашник В.О.) частково задоволено позов ПАТ Банк "Фінанси та кредит" в особі Прикарпатського регіонального управління ПАТ Банк "Фінанси та кредит" до Фірми "Назіс" про стягнення заборгованості в сумі 433 702,28грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язаннь за договором про відновлювальну кредитну лінію № 6v-01-06 від 01.12.2006р.; стягнуто з Фірми "Назіс" на користь ПАТ Банк "Фінанси та кредит" в особі Прикарпатського регіонального управління ПАТ Банк "Фінанси та кредит" - 427 427,46грн., з яких: 32 710,00 дол. США, що в еквіваленті до гривні по курсу НБУ становить 261 451,03грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 17148,51 дол. США, що в еквіваленті до гривні по курсу НБУ становить 137 068,04грн. - прострочена заборгованість по відсотках; 28 908,38 грн. - пеня, а також 8 548,54грн. судового збору; в задоволенні решти суми позовних вимог відмовлено; повернуто ПАТ Банк "Фінанси та кредит" в особі Прикарпатського регіонального управління ПАТ Банк "Фінанси та кредит" зайво сплачений на підставі платіжного доручення №2108 від 18 червня 2013 судовий збір в сумі 5 575,76грн.
Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами існували договірні правовідносини щодо виконання договору про відновлювальну кредитну лінію № 6v-01-06 від 01.12.2006 року, зобов'язання по яких відповідачем виконані не у повному обсязі, у зв'язку з чим у Фірми "Назіс" утворилася заборгованість, доказів погашення якої та штрафних санкцій, відповідно, станом на день розгляду спору суду не подано.
Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Фірма "Назіс" оскаржила його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 23.08.2013 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2013р. у справі № 909/725/13 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 427 427,46 грн., з яких: 32 710,00 дол. США, що в еквіваленті до гривні по курсу НБУ становить 261 451,03грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 17148,51 дол. США, що в еквіваленті до гривні по курсу НБУ становить 137 068,04грн. - прострочена заборгованість по відсотках; 28 908,38 грн. - пеня, а також 8 548,54грн. судового збору, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду прийняте в результаті невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд у мотивувальній частині рішення не навів правового обгрунтування та фактичних обставин справи, з огляду на які відповідачу було відмовлено в застосуванні до спірних правовідносин строків позовної давності.
Також, скаржник покликається на те, що договірні відносини між сторонами були припинені 01 грудня 2009 року, тому позивач не вправі був з 01.12.2009р. здійснювати нарахування відсотків та неустойки у розмірах та порядку визначеному Договором № 6v-01-06 від 01.12.2006 року.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, ПАТ Банк «Фінанси та кредит», в особі Прикарпатського регіонального управління ПАТ Банк "Фінанси та кредит" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та зазначає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2013р. є законним та обґрунтованим дослідженими належним чином доказами, відтак просить апеляційну скаргу Фірми «Назіс» залишити без задоволення, а рішення суду у даній справі - залишити без змін.
В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, а також висловили свої міркування щодо питань, які виникли в ході судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2013р. у справі № 909/725/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Фірми «Назіс» без задоволення, виходячи з наступного.
Аналізом матеріалів справи встановлено, що 01.12.2006 року між Банком "Фінанси та кредит", ТзОВ в особі керуючого філією «Івано-Франківське регіональне управління» (Банк) та Фірмою "Назіс" (Позичальник) укладено Договір про відновлювальну кредитну лінію № 6v-01-06 (надалі - Договір) (а.с. 11-17), відповідно до умов якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 160 000,00 дол. США., а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 грудня 2009р. і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 13% річних.
Відповідно до п. 2.1. Договору видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії проводиться траншами в строк з 01 грудня 2006р. до 01 грудня 2009р. по письмових заявках Позичальника з відома Банку, шляхом перерахування їх з позичкового на поточний рахунок Позичальника, якщо інше не вказано в письмовій заявці.
Згідно з п. 2.4. Договору Позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти Банку до 01 грудня 2009р., шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок відповідно Графіку погашення ліміту.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту по процентних ставках:
а)13% річних за період з дня видачі до терміну повернення кредиту, вказаного в п.2.4. цього Договору;
б) 26% річних за період з 01 грудня 2009р. до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості.
У відповідності до п. 3.3 Договору розрахунок процентів проводиться за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника, до моменту повернення коштів на позичковий рахунок Позичальника. Розрахунок процентів за день видачі проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Розрахунок процентів проводиться виходячи з 360 днів в році, в місяці - по календарю.
При цьому, пунктом 3.4. Договору визначено, що нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісяця. Позичальник сплачує проценти в термін з 26-го числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У зазначений термін сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26-го числа попереднього місяця до 25-го числа поточного місяця (включно).
Згідно з п. 8.5. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Документальними доказами у справі встановлено, що 04 травня 2007 року між Банком "Фінанси та Кредит", ТзОВ в особі керуючого філією «Івано-Франківське регіональне управління» (Банк) та Фірмою "Назіс" (Позичальник) укладено Додаткову угоду № 1 до договору про відновлювальну кредитну лінію № 6v-01-06 від 01.12.2006р. (а.с. 19-20), відповідно до умов якої загальну суму кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії збільшено до 195 тис. дол. США, а також встановлено нові графіки погашення ліміту.
Також, 16 серпня 2007 року між Банком "Фінанси та Кредит", ТОВ в особі керівника Коломийського відділення «Івано-Франківське регіональне управління» (Банк) та Фірмою "Назіс" (Позичальник) укладено Додаткову угоду № 2 до договору про відновлювальну кредитну лінію № 6v-01-06 від 01.12.2006р. (а.с. 22-23), відповідно до умов якої загальну суму кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії збільшено до 395 тис. дол. США, а також встановлено нові графіки погашення ліміту.
Поряд з цим встановлено, що 19 травня 2008 року між Банком "Фінанси та Кредит", ВАТ в особі керуючого філією «Прикарпатське регіональне управління» (Банк) та Фірмою "Назіс" (Позичальник) укладено Додаткову угоду № 3 до договору про відновлювальну кредитну лінію № 6v-01-06 від 01.12.2006р. (а.с. 25-26), відповідно до умов якої Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту встановлюються по таких процентних ставках:
а) 13% річних за період від дня видачі до 18 травня 2008 року;
б) 16% річних за період з 19 травня 2008 року до терміну повернення кредиту, вказаного в п. 2.4. цього Договору;
в) у випадку порушення Позичальником строків погашення, відповідно до графіка (Додаток 3 до даного договору), 24 % річних від суми невиконаного вчасно зобов'язання по кредиту відповідно до вищевказаного графіка, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї позичкової (основної) заборгованості;
г) 24% річних за період з 02 грудня 2009 року до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості.
З матеріалів справи встановлено, що на виконання умов Договору Банк відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію та надав кошти в сумі 395 тис. дол. США із строком погашення до 01 грудня 2009 року.
Оцінюючи доводи позивача та вказані докази у справі, колегія суддів відзначає, що оскільки Позичальником не було виконано у визначені терміни умови Договору, тому позивачем направлено відповідачу лист-вимогу № 4551/02 від 27.11.2009 року (а.с. 50) та № 0149/02-02 від 21.01.2010 року (а.с. 99), у яких вимагав погасити заборгованість по Договору про відновлювальну кредитну лінію № 6v-01-06 від 01.12.2006р.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" Глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З матеріалів справи вбачається, що в порушення договірних зобов'язань, Позичальник неналежно проводив сплату тіла кредиту та процентів за користування ним, а тому станом на 31.07.2013р., згідно поданої заяви про уточнення позовних вимог № 2207/08 від 12.08.2013р. (а.с. 103) у Фірми «Назіс» утворилась заборгованість у сумі 404793,90 грн., з яких: 32710,00 дол. США, що в еквіваленті до гривні по курсу НБУ становить 261451,03 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 785,04 дол. США, що в еквіваленті до гривні по курсу НБУ становить 6274,82грн. - строкова заборгованість за кредитом; 17148,51 дол. США, що в еквіваленті до гривні по курсу НБУ становить 137068,04 грн. - прострочена заборгованість по відсотках.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що з документальних доказів у справі встановлено та обґрунтовано висновком суду першої інстанції, що Банком (позивачем) при розрахунку суми основної заборгованості допущена помилка, а саме двічі заявлено до стягнення строкову заборгованість за кредитом у сумі 785,04 дол. США, що в еквіваленті до гривні по курсу НБУ становить 6 274,82грн. Водночас, як встановлено місцевим господарським судом у процесі розгляду справи у судовому засіданні представник позивача визнав наявність помилково заявленої до стягнення суми строкової заборгованості. Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Документальними доказами у справі встановлено, що відповідно до п. 4.1. Договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем нарахована відповідачу, за період з 31.01.2013р. по 31.06.2013р., пеня за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом в сумі 28 908,38 грн.
Водночас, факт наявності заборгованості відповідач не заперечує.
Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що за станом на 31.07.2013 року (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог та суми основної заборгованості щодо 785,04 дол. США, що в еквіваленті до гривні по курсу НБУ становить 6 274,82грн.), заборгованість відповідача перед позивачем за договором про відновлювальну кредитну лінію №6v-01-06 від 01.12.2006р., складає 427 427,46 грн.
Позаяк, у апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що Договір про відновлювальну кредитну лінію №6v-01-06 від 01.12.2006р. припинив свою дію 01 грудня 2009 року, а тому вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати строки позовної давності.
Однак, такі твердження відповідача є безпідставними з огляду на те, що відповідно до п. 8.5. Договору про відновлювальну кредитну лінію №6v-01-06 від 01.12.2006р., Договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. При цьому, апелянт покликаючись на положення п. 2.4. Договору, згідно якого Позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти Банку до 01 грудня 2009р. не враховує, що взяв на себе зобов'язання повернути кредитні кошти шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок відповідно Графіку погашення ліміту, та цього свого обов'язку у порушення вимог ст. 599 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином не виконав.
Поряд з цим, з розрахунку заборгованості по кредиту, наданому ПФ «Назіс», згідно кредитного договору № 6v-01-06 від 01.12.2006р. (а.с. 47-49) вбачається, що відповідачем здійснювалось погашення кредиту, зокрема, останнє внесення грошових коштів було 28.04.2012 року на суму 990,00 грн.
Таким чином, боржником вчинялися відповідні дії, що свідчать про продовження між сторонами договірних відносин.
Крім цього, покликання апелянта на Договір іпотеки № Д-1133 від 01.12.2006р. та Договір застави (основних засобів) № Д-1139 від 06.12.2006р. судова колегія розцінює лише як правовідносини, що виникли на забезпечення виконання зобов'язань за Договором про відновлювальну кредитну лінію №6v-01-06 від 01.12.2006р. та не звільняють відповідача від виконання належним чином взятих на себе зобов'язань по Договору про відновлювальну кредитну лінію.
З огляду на викладене та враховуючи положення роз'яснень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» та п. 8.5. Договору, відповідно до якого Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, колегія суддів вважає покликання апелянта на припинення договірних відносин необґрунтованими.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2013р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2013р. у справі № 909/725/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Фірми "Назіс" б/н від 23.08.2013 року - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2013р. у справі № 909/725/13 в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Івано-Франківської області.
Повний текст постанови складений 24.09.2013р.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Михалюк О.В.
Суддя Новосад Д.Ф.