04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" вересня 2013 р. Справа№ 910/8706/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Остапенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013р. (повний текст підписано 25.06.2013р.)
у справі № 910/8706/13 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«Інгосстрах»
до Приватного акціонерного товариства «Народна
фінансово-страхова компанія «Добробут»
про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 15 034, 88 грн.
В судовому засіданні 19.09.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
В квітні 2013р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 15 034, 88 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику згідно договору страхування наземного транспорту № VIHDAX40301350 від 19.10.2011р. страхове відшкодування, набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою, на думку позивача, є відповідач.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2013р. у справі № 910/8706/13 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» 8 385, 58 грн. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 959, 59 грн. судового збору.
У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2013р., ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального права, рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки, на думку позивача, з відповідача підлягає стягненню в порядку регресу і розмір втрати товарної вартості транспортного засобу потерпілої особи.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013р. для розгляду справи № 910/8706/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Остапенко О.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.09.2013р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. розгляд справи у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладено на 19.09.2013р., продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 19.09.2013р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2011р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах», яке в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», (позивач, страховик за договором) та ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» (страхувальник за договором) укладено договір страхування наземного транспорту № VIHDAX40301350, відповідно до якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем «Hyundai Tucson», д. н. АА 4124 КТ.
Згідно розширеної довідки ДАІ № 8916723, 23.11.2011р. по вул. Лебединського, 37 м. Вінниці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «FORD Transit», д. н. АВ 0945 ВК, під керуванням Шибанова В.А., та автомобіля «Hyundai Tucson», д. н. АА 4124 КТ, під керуванням Островського В.М.
Постановою Вінницького районного суду від 17.02.2012р. у справі № 0203/1277/2012 Шибанова В.А. визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.
Відповідно до висновку № 972Е-11 від 01.12.2011р., складеного ПП ЕНДЦ «Експертиза», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Hyundai Tucson», д. н. АА 4124 КТ, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 16 562, 63 грн. з ПДВ.
Страховим актом № И-5700 від 29.12.2011р. зазначену подію позивачем визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 15 544, 88 грн.
Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування наземного транспорту № VIHDAX40301350 від 19.10.2011р., на підставі страхового акту № И-5700 від 29.12.2011р.(а.с. 40-41), заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування вх. № 10.0.0.2/0317 від 23.11.2011р. (а.с. 15) здійснив виплату своєму страхувальнику 15 554, 88 грн. страхового відшкодування, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 131 від 06.01.2012р. (а.с. 43).
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «FORD Transit», д. н. АВ 0945 ВК, на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», що підтверджується витягом М(Т)СБУ по полісу № АА/2335047 (а.с. 65).Термін дії полісу з 09.07.2011р. по 08.07.2012р., тип полісу -1.
Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на дату ДТП) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).
Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510, 00 грн.
Вина особи, яка керувала автомобілем «FORD Transit», д. н. АВ 0945 ВК, під час ДТП, встановлена у судовому порядку.
Доказів неправомірності керування водієм Шибановим В.А. зазначеним автомобілем, суду не надано.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту № VIHDAX40301350 від 19.10.2011р. перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.
Посилання позивача на те, що втрата товарної вартості (ВТВ) включається в суму матеріального збитку і має бути відшкодована в порядку регресу відповідачем, у зв'язку з чим місцевий господарський суд неправомірно відмовив в позові в частині стягнення ВТВ у розмірі 7 667, 05 грн., не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Пунктом 1.3. Висновку № 972Е-11 від 01.12.2011р. експертного дослідження автомобіля, проведеного ПП ЕНДЦ «Експертиза», як суб'єктом оціночної діяльності (а.с. 24-28), встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Hyundai Tucson», д. н. АА 4124 КТ, складає 0, а п. 1.4. Висновку визначено, що вартість відновлювального ремонту «Hyundai Tucson», д. н. АА 4124 КТ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 8 895, 58 грн.
Пунктом 1.5. поданого Висновку також встановлено, що втрата товарної вартості (ВТВ) автомобіля «Hyundai Tucson», д. н. АА 4124 КТ, складає 7 667, 05 грн.
Отже, за результатами проведеного дослідження оцінювачем було визначено розмір матеріального збитку як вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Tucson», д. н. АА 4124 КТ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що складає 8 895, 58 грн. плюс втрата товарної вартості (ВТВ) зазначеного автомобіля в результаті його пошкодження в розмірі 7 667, 05 грн., а всього 16 562, 63 грн.
Позивач, здійснюючи розрахунок суми страхового відшкодування для виплати його своєму страхувальнику в сумі 15 544, 88 грн., виходив із даних матеріального збитку в розмірі 16 562, 63 грн. за мінусом франшизи в сумі 1 017, 75 грн., передбаченої умовами договору № VIHDAX40301350 від 19.10.2011р.
При цьому до складових частин суми в розмірі 16 562, 63 грн. входила і втрата товарної вартості (ВТВ) автомобіля в розмірі 7 667, 05 грн.
Оскільки особа, що заподіяла збиток транспортному засобу страхувальника позивача застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у відповідача згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то при зверненні потерпілої особи, або іншої особи, яка має право на отримання відшкодування, до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» щодо розрахунку і виплати страхового відшкодування, відповідач зобов'язаний керуватися саме даним Законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Пунктом 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.
Так, з урахуванням положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Tucson», д. н.. АА 4124 КТ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що складає 8 895, 58 грн. згідно Висновку № 972Е-11 від 01.12.2011р.
Таким чином, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», 8 385, 58 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (з урахуванням франшизи 510, 00 грн., передбаченої Полісом № АА/2335047 згідно даних М(Т)СБУ).
При цьому виплата позивачем своєму страхувальнику суми ВТВ його пошкодженого транспортного засобу, в розмірі 7 667, 05 грн. (згідно звіту) є його господарськими витратами в результаті здійснення господарської діяльності і не підлягають відшкодування відповідачем в порядку регресу.
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального права відповідає встановленим обставинам справи, з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 17.06.2013р.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013р. у справі № 910/8706/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013р. у справі № 910/8706/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/8706/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 24.09.2013р.
Головуючий суддя Скрипка І.М.
Судді Мальченко А.О.
Остапенко О.М.