04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" вересня 2013 р. Справа№ 910/5901/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Натха М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги № 3720/13 від 12.06.2013 року Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року
у справі № 910/5901/13 (суддя - Шкурдова Л. М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
про стягнення 46 940, 33 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Грудлевський В.М. - пред. за дов.,
відповідача: Антонюк А.А. - пред. за дов.
28.03.2013 року Публічне акціонерне товариство «Кохавинська паперова фабрика» (позивач у справі) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (відповідач у справі) про стягнення страхового відшкодування в сумі 46 940,33 грн. (а. с. 2-5).
В обґрунтування позову, позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ 029706 від 06.02.2012 року, стверджує, що відповідач не в повному обсязі сплатив страхове відшкодування, просить стягнути в його користь 46 940,33 грн., що становить різницю від виплаченого страхового відшкодування та вартості проведеного відновлювального ремонту за мінусом франшизи.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року по справі № 910/5901/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь Публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика» 46 940, 33 грн. страхового відшкодування, 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 12.06.2013 року до господарського суду міста Києва надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права, суд не повно дослідив докази у справі та безпідставно задовольнив позовні вимоги.
Одночасно з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, просить на вирішення експертизи поставити питання: Яка ринкова вартість транспортного засобу «Mitsubishi Pajero», д.р.н. ВС 7177 ВХ на момент події 11.06.2012 року? Яка вартість відновлювального ремонту завданого власнику транспортного засобу «Mitsubishi Pajero», д.р.н. ВС 7177 ВХ на момент події 11.06.2012 року? (а.с.147-148).
Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши подане клопотання дійшла висновку, що останнє є таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Порядок проведення експертиз та експертних досліджень регламентовано Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень,затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. № 53/5 (в редакції Наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 р. № 144/5), зареєстрованої за № 61/10341).
Пунктами 2, 2.1, 2.3 вищевказаних рекомендацій не передбачено можливості проведення експертизи за фотознімками та іншими документами, а передбачено необхідність надання експерту для проведення експертизи разом з документами, також колісного транспортного засобу.
Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб «Mitsubishi Pajero» д.р.н. ВС 7177 ВХ пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на час розгляду справи повністю відновлено на спеціалізованій станції технічного обслуговування, що є офіційним дилером.
Крім того, огляд автомобіля пошкодженого безпосередньо після ДТП проводився за участю компетентного представника відповідача, який разом з експертом провів детальний огляд пошкодженого транспортного засобу та підписав протокол огляду без зауважень.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Враховуючи, що до матеріалів справи долучено докази, які об'єктивно дають відповідь на поставлені апелянтом питання, колегія суддів апеляційної інстанції вважає призначення судової автотоварознавчої експертизи у даній справі недоцільним та погоджується з аналогічним висновком місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року по справі № 910/5901/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 05.09.2013 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 року задоволено клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд апеляційної скарги на 16.09.2013 року.
Представник апелянта у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник позивача у судових засіданнях та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи апеляційної скарги, просить рішення господарського суду м. Києва залишити без змін, скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
06.02.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик за договором, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Кохавинська паперова фабрика» (страхувальник за договором, позивач у справі) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ № 029706, відповідно до якого відповідачем застраховано майнові інтереси позивача, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «Mitsubishi Pajero», д.р.н. ВС 7177 ВХ (а.с.11).
Вказаним договором сторони встановили, що страхова сума складає 195 740,00 грн., франшиза становить 5 % від страхової суми, розмір збитку, при розрахунку страхового відшкодування, визначається на підставі рахунків спеціалізованої станції технічного обслуговування - «Майстерня».
Відповідно до п.10.6. Загальних умов страхування, які є невід'ємною частиною договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ № 029706 від 06.02.2012 року, розмір страхового відшкодування розраховується: при частковому пошкодженні транспортного засобу та/або додаткового обладнання: як сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу або додаткового обладнання (п.10.6.7.); при повній загибелі застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання: як різниця ринкової вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку та ринкової вартості залишків пошкодженого транспортного засобу (п.10.6.9.).
Пунктом 2.1.20 Загальних умов страхування встановлено, що повна загибель (конструкційна або фактична) це випадок, коли вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 70 % і більше ринкової вартості такого транспортного засобу, визначеної на момент настання страхового випадку.
Пунктом 10.2. Договору АМ № 029706 встановлено, що при настанні страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування у строк 30 робочих днів, починаючи з дня одержання письмового повідомлення про настання страхового випадку, що може бути кваліфікований як страховий.
Пунктом 10.4. Договору страховику надане право приймати рішення стосовно розрахунку страхового відшкодування.
Відповідно до п. 10.6.10 Договору вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, зокрема і при повній загибелі, визначається на основі рахунку станції технічного обслуговування офіційного дилера.
Розділом 10 Договору АМ № 029706 передбачено, що страхове відшкодування, враховуючи особливі умови Договору АМ № 029706, виплачується станції технічного обслуговування, шляхом авансової сплати 70% від розміру страхового відшкодування та остаточної оплати після надання документів, що підтверджують факт оплати (у випадку самостійної оплати страхувальником), виконання відновлювального ремонту та огляду відновленого застрахованого транспортного засобу.
11.06.2012 року внаслідок ДТП відбулось пошкодження застрахованого автомобіля.
14.06.2012 року позивач подав відповідачу заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку.
Відповідно до звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту з врахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу № С-00333 від 26.06.2012 року (а.с.32), складену товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕКРА Експерт», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Pajero», д.р.н. ВС 7177 ВХ становить 127 036,82 грн.
Позивач звернувся до відповідача (листи від 29.06.2012 року № 1317 та від 13.07.2012 року № 1488) з проханням про виплату страхового відшкодування по ремонту застрахованого автомобіля та заперечував проти визнання пошкодження наземного транспортного засобу його повною загибеллю (а.с.19-20).
У відповідь, відповідач, у своєму листі від 26.07.2012 № 4729/31, погодився із виплатою страхового відшкодування в сумі 55 664, 52 грн. (а.с.21).
Так, на підставі страхового акту № UA2012061100044/L01/01 від 20.07.2012 року (а.с.23) пошкодження наземного транспортного засобу «Mitsubishi Pajero», д.р.н. ВС 7177 ВХ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11.06.2012 року, призначено до виплати страхове відшкодування в сумі 55 664,52 грн., яке відповідач платіжним дорученням № 4352 від 23.07.2012 року (а.с.22) виплатив позивачу.
Позивач не погодився із вартістю відновлювального ремонту наземного транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП та звернувся до спеціалізованої станції технічного обслуговування ТОВ «Ніко-Захід», яке є офіційним дилером автомобілів «Mitsubishi» у м. Львові. Згідно з Нарядом - замовленням № ЛВ075291 від 31.08.2012 року та Нарядом - замовленням № ЛВ071893 від 13.09.2012 року, вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу «Mitsubishi Pajero», д.р.н. ВС 7177 ВХ становить 112 392,30 грн., відтак позивач вважає що вартість відновлювального ремонту автомобіля значно менше 70% його ринкової вартості, тому ступень пошкодження автомобіля не можна вважати його повною загибеллю.
Позивач сплатив повну вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу в сумі 112 392,30 грн. станції технічного обслуговування офіційному дилеру. Копії платіжних доручень № 2546 від 02.08.2012 року, № 2930 від 30.08.2012 року та № 3090 від 13.09.2012 року (а.с.98-99) долучено до матеріалів справи.
09.11.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензію № 2315 (а.с.100-101), в якій просив здійснити остаточну оплату вартості відновлювального ремонту наземного транспортного засобу в сумі 46 940,33 грн. (різниця між фактичною виплаченою відповідачем сумою страхового відшкодування в сумі 55 664, 52 грн. та сумою страхової виплати 102 604, 80 грн.)
Однак, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення, що спричинило звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а саме, стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 46 940,33 грн.
Правовідносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 року із послідуючими змінами та доповненнями, який спрямований як на створення ринку страхових послуг, так і на посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Закон визначає страхування як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій - страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів(страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення цих фондів.
У відповідності до ст.ст. 4,5,6,20 Закону предметом страхування є майнові інтереси страхувальника пов'язані, в тому числі, з володінням, користуванням і розпорядженням майном. Добровільне страхування здійснюється на підставі договору, укладеного між страхувальником та страховиком, в обов'язки останнього входить вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику при настанні страхового випадку.
Статтями 979 ЦК України та 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Відповідач, приймаючи рішення щодо виплати страхового відшкодування, розрахованого на підставі п. 2.1.20 та 10.6.9 Договору, встановив, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу перевищує 70% ринкової вартості транспортного засобу на дату настання страхового випадку, що є його повною (конструктивною або фактичною) загибеллю.
Позивач заперечує проти висновку відповідача щодо повної (конструктивної) загибелі наземного транспортного засобу та вказує на значні розбіжності вартості відновлювального ремонту наземного транспортного засобу, визначеного у Звіті № С-00333 від 26.06.2012 р., та фактичної вартості відновлювального ремонту, зазначеній в Наряді - замовленні № ЛВ075291 від 31.08.2012 року та Наряді-замовлення № ЛВ071893 від 13.09.2012 р. спеціалізованої станції технічного обслуговування.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що визначає розмір збитку. Реальним же доказом суми завданого збитку можуть бути лише докази проведення відновлювального ремонту автотранспортного засобу ремонтною організацією.
Відповідно до п. 10.6.10 Договору, позивач надав власний розрахунок суми завданих збитків, який ґрунтується на рахунках станції технічного обслуговування - офіційного дилера.
Відтак, оскільки розмір страхового відшкодування, який заявлений позивачем до стягнення, визначений на підставі рахунку спеціалізованої СТО, що передбачено сторонами у п. 6 особливих умов, п.п. 10.6.10., п. 10.23. загальних умов Договору, та враховуючи часткову оплату відповідачем позивачу страхового відшкодування, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 46 940,33 грн.
Твердження апелянта про те, що наряд-замовлення були закриті з 10 % знижкою та наведені ним розрахунки вартості відновлювального ремонту без врахування знижки, є безпідставними, оскільки п. 10.6.10. загальних умов страхування не передбачають обмеження щодо застосування знижки при визначенні вартості відновлювального ремонту СТО офіційного дилера.
За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування в сумі 46 940,33 грн., колегія суддів апеляційної інстанції визнає обґрунтованим та правомірним.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року по справі № 910/5901/13 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача у справі (апелянта).
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року у справі № 910/5901/13 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року по справі № 910/5901/13 залишити без змін.
3.Справу № 910/5901/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Мальченко А.О.
Остапенко О.М.